Інформація про тарифоутворення на теплову енергію

Що таке тариф

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено термін «тариф (ціна) на теплову енергію», а саме – тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

При цьому, статтею 20 цього ж Закону України визначено, що:

- тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

- тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб’єкта господарювання;

- встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Статтею 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» передбачено, що тарифи на комунальні послуги суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.

Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

Статтею 20 Закону України Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тарифи на теплову енергію повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас, слід зазначити, що 25.07.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг» від 16.07.2015 № 626-VIII, яким передбачено внесення змін до Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» та «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» у частині заборони встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги в розмірі нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Хто розробляє (розраховує) тариф

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець/виробник має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів де виконавець, це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробник, це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Хто встановлює (затверджує) тариф

Відповідно до Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), належить, зокрема, встановлення тарифів на теплову енергію, тарифів на комунальні послуги (централізоване опалення, постачання гарячої води) суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Що включається до собівартості виробництва теплової енергії

Елементами собівартості теплової енергії є:

- витрати на паливо (природний газ чи кам’яне вугілля);

- витрати на електричну енергію;

- витрати на заробітну плату з нарахуваннями.

- амортизація;

- витрати на ремонт і поліпшення основних засобів;

Що таке інвестиційна програма

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено термін «інвестиційна програма» - комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, який містить зобов’язання суб’єкта господарювання у сфері централізованого теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об’єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання.

Аналогічне визначення терміну «інвестиційна програма» визначено і Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 377 «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води».

Що є джерелами фінансування інвестиційної програми

Джерелами фінансування інвестиційної програми є кошти, отримані ліцензіатом від провадження ліцензованої діяльності, за рахунок яких здійснюється фінансування заходів інвестиційної програми, зокрема амортизаційні відрахування, виробничі інвестиції з прибутку, кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм, та інші надходження, отримані від здійснення господарської діяльності, пов’язаної і не пов’язаної з ліцензованим видом діяльності (далі – власні кошти), та позичкові кошти (облігаційні позики, банківські кредити), залучені кошти (кошти, одержані від продажу акцій, залучені за договорами фінансового лізингу, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб, інвесторів, гранти), бюджетні кошти.

Планований прибуток визначається як сума коштів, що перевищує суму повної планованої собівартості, і спрямовується на здійснення необхідних інвестицій.

Планування складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення необхідних інвестицій, провадиться відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої в установленому уповноваженими органами порядку.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, погодження інвестиційних програм стосовно об'єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії та сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері теплопостачання.

Схвалена уповноваженими органами інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об'єктів і пооб'єктних обсягів інвестування, джерел фінансування з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують їх доцільність і ефективність.

Хто є розробником інвестиційних програм

Статтею 26-1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що інвестиційні програми розробляються суб'єктами господарювання у сфері теплопостачання.

Механізм розроблення, погодження, затвердження та виконання інвестиційних програм суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання, установлений Порядком розроблення, погодження, затвердження та виконання інвестиційних програм суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 серпня 2017 року № 1059.

Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами відкривають спеціальні рахунки.

На зазначені рахунки суб'єкти господарювання перераховують кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм у сфері теплопостачання.

Порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання - власники спеціальних рахунків зобов'язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється.

Порядок контролю за реалізацією інвестиційних програм у сфері теплопостачання, а також граничний рівень вартості інвестицій, які можуть залучатися за інвестиційними програмами, що включаються при розрахунку економічно обґрунтованих витрат, та граничний термін дії інвестиційних програм до моменту повного погашення зобов'язань за ними встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Повноваження органів місцевого самоврядування

НКРЕКП звертає увагу, що на формування тарифів на теплову енергію також суттєво впливають органи місцевого самоврядування, так:

- статтею 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням. Це безпосередньо пов’язано з формуванням підприємством річного плану виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, погодженого та затвердженого органами місцевого самоврядування (додаток 2 до Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання (підпункт 2 пункту 2.2 розділу II));

- Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 22 жовтня 2002 року №112 «Про затвердження Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві» зазначається, що до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься погодження загальновиробничих питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів;

- статтею 13 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать:

• регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;

• затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері;

• затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації;

• здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог;

• погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об'єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території;

• встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії;

• погодження інвестиційних програм стосовно об'єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії;

• сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері теплопостачання.

- статтею 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Крім того, відповідно до чинного законодавства до повноважень органів місцевого самоврядування належить: погодження температурних графіків роботи теплових мереж; встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; прийняття рішень щодо надання пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку; встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

Прозорість у процесі встановлення тарифів та схвалення інвестиційних програм

Дотримуючись визначених чинним законодавством принципів державної регуляторної політики, відкритості, прозорості, гласності, врахування громадської думки, відкритості для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та доступності процесу державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НКРЕКП постановою від 30.06.2017 № 866 затверджено Порядок проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – Порядок відкритих обговорень), який визначає, що до винесення питання щодо встановлення цін (тарифів)/змін до них на відкрите обговорення НКРЕКП ліцензіат має провести відкрите обговорення (відкрите слухання) на місцях питання щодо необхідності встановлення цін (тарифів)/змін до них із залученням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (якщо проект рішення стосується розвитку окремого регіону та/або територіальної громади) за процедурою, наведеною у цьому Порядку.

Рішення щодо встановлення тарифів/схвалення інвестиційних програм приймаються НКРЕКП на відкритих засіданнях, які проводяться після розгляду поданих заявником документів та аналізу результатів фінансово-господарської діяльності заявника відповідними структурними підрозділами НКРЕКП і підготовки їх пропозицій, шляхом усебічного та повного з’ясування позицій усіх учасників відкритих засідань і оформлюються постановою НКРЕКП.


Довідково:

Здійснення господарської діяльності з постачання теплової енергії можливе у разі виконання наступних умов :

• Наявність у ліцензіата договорів (чи попередніх договорів) купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою організацією (у випадку якщо ліцензіат не є теплогенеруючою організацією), договорів (чи попередніх договорів) на транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (у випадку якщо ліцензіат не є теплотранспортуючою організацією) і договорів (чи попередніх договорів ) із споживачами на постачання теплової енергії.
• Наявність проектної і виконавчої документації на індивідуальні теплові пункти і будинкові засоби обліку теплової енергії, що знаходяться у власності або користуванні ліцензіата.

• Якщо підприємство провадить (має намір провадити) діяльність з постачання теплової енергії суб’єктів господарювання, якщо заявлений (фактичний згідно зі звітністю) обсяг постачання теплової енергії на підставі договору (договорів) у наступному (минулому) календарному році перевищуватиме (перевищував) 145 тисяч Гкал та якщо забезпеченість споживачів приладами обліку теплової енергії станом на 01 серпня 2017 року більше ніж 70 %, станом на 01 січня 2018 року більше ніж 90 %, то органом ліцензування буде НКРЕКП.
• В усіх інших випадках ліцензія видається обласними та Київською міською держадміністраціями.
• За прийняття рішення щодо видачі ліцензії справляеться державне мито у розмірі одного прожиткового мінімуму працездатної особи на час прийняття органом ліцензування рішення.
• Зайняття діяльністю з постачання теплової енергії без належно оформленої ліцензії карається адміністративним штрафом.

Постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308 «Про затвердження Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії» затверджено нові Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії , які підлягають ліцензуванню.
Відповідно до постанови НКРЕКП № 308 від 22.03.2017р., Законів України «Про теплопостачання» і «Про ліцензування видів господарської діяльності» діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягають ліцензуванню в порядку, встановленому законом.
Органами ліцензування є Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, обласні та Київська міські державні адміністрації.

• Ліцензіат не має права зловживати монопольним положенням у будь-якій формі.
• Зайняття постачанням теплової енергії без належно оформленої ліцензії карається адміністративним штрафом.
• Плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкриваються в уповноваженому банку в порядку, визначеному чинним законодавством України.