Як нами маніпулюють?
ЗМІ, які хочуть добитися від нас вигідних для них рішень,
ставлять перед собою задачу нас дезінформувати – відвернути увагу від
важливих питань і змін, визначених політичною елітою.
Вони користуються багатьма інструментами: безперервним потоком відволікаючих новин, фейків, гучними заголовками та спотворенням інформації. Журналісти, яким платять політики та корпоративні організації, знаходяться під їхнім повним контролем. В обмін на лояльність і гроші такі медіа пишуть те, що вигідно тим, хто їх «годує».
Ноам Хомський, видатний американський філософ, політичний діяч і почесний професор лінгвістики Массачусетського технологічного інституту, склав список 10 найбільш потужних та ефективних стратегій маніпулювання населенням через ЗМІ на основі секретного документу “Безшумна зброя для тихих воєн”.
1. Стратегія відволікання уваги – основний елемент соціального контролю.Ця стратегія використовується для відвернення уваги від важливих питань і змін, а також для запобігання громадського інтересу до основних знань в різних областях – від науки до економіки.
"… постійно відволікати увагу громадян від справжніх соціальних проблем, перемикаючи їх на теми, що не мають реального значення. Домагатися того, щоб громадяни постійно були чимось зайняті й у них не залишалося часу на роздуми; з поля – у загін, як і всіх інших тварин".
2. Метод «проблема-реакція-рішення» – створити проблему, щоб запропонувати рішення
Цей метод створює проблему, а ситуація викликає певну реакцію в аудиторії.
І ось суспільство вже саме вимагає вжиття заходів, необхідних владі.
Наприклад, влада може допустити насильство в містах або організувати теракт для того, щоб громадяни зажадали прийняття законів про посилення заходів безпеки. А на ділі буде проведена політика, яка обмежує громадянські свободи.
3. Поступова стратегія прийняття
Щоб схилити людей до неприйнятного рішення, достатньо послідовно цього домагатися. Впроваджувати певну міру поступово, рік за роком:
- приватизація;
- нестабільність;
- масове безробіття;
- заробітна плата, на яку неможливо вижити.
Якби ці зміни відбулися одночасно, вони би викликали революцію.
4. Посилення почуття власної провини
Це коли людей змушують повірити в те, що тільки вони самі винні у всіх власних нещастях. Ніби вони відбуваються за браком розумових можливостей людей або прикладених ними зусиль. В результаті замість того, щоб повстати проти економічної системи, людина починає займатися самознищенням, звинувачуючи у всьому саму себе, що викликає пригнічений стан та згодом бездіяльність.
А без дії – не буде й революції.
5. Відстрочка виконання
Інший спосіб продавити непопулярне рішення полягає в тому, щоб представити його в якості «болючого та необхідного» і домогтися в даний момент згоди громадян на його здійснення в майбутньому. Набагато простіше погодитися на будь-які жертви в майбутньому, ніж сьогодні і зараз.
Маси завжди схильні наївно очікувати, що «завтра все буде краще» і що можна буде уникнути жертви.
6. Звернення до народу як до дітей
Якщо звертатися до дорослих як до дітей, то в них буде відсутня критична оцінка, що є характерним для дітей до 12 років.
7. Більше емоцій!
Використання емоційного аспекту – класичний метод для блокування здатності людей до раціонального мислення, аналізу та здатності критичного осмислення того, що відбувається.
8. Тримати людей в невігластві
Тобто зробити громадськість нездатною зрозуміти технології і методи, використовувані для контролю і поневолення.
"Якість освіти, яку отримують нижчі соціальні класи, має бути убогою та посередньою, наскільки це можливо, щоб невігластво, яке відділяє нижчі суспільні класи від вищих, залишалося на рівні, який не зможуть подолати нижчі класи".
9. Підштовхнути громадськість насолоджуватися посередністю
Медіа заохочують аудиторію вважати, що модно бути дурним, вульгарним і неосвіченим.
Скандали, жовта преса, містика, сумнівний гумор і популістичні акції – все добре для досягнення однієї мети: не допустити, щоб люди розширювали свою свідомість.
10. Вони знають людей краще, ніж самі люди знають себе. Завдяки біології, нейробіології та прикладній психології «система» користується цим як фізично, так і психологічно. Система краще познайомилася зі звичайною людиною, ніж сама людина. Це означає, що в більшості випадків система має більшу владу й більшою мірою керує людьми, ніж вони самі.