Петро Толочко народився 21 лютого 1938 р., в селі Пристроми Переяслав-Хмельницького району Київської області. У 1960-му р. закінчив історико-філософський факультет Київського університету, а 1966 р. - аспірантуру Інституту археології АН УРСР.
 |
| П. Толочко - джерело Вікіпедія |
1960 - 1961 рр. - науковий працівник Музею українського мистецтва. З 1961 р. працює в інституті археології АН УСРСР. 1982 р. стає завідувачем відділу давньоруської і середньовічної археології. З 1987 р. директор Інституту археології НАН України. 1990 р. П. Толочка обрано академіком НАН України.
П. Толочко став відомим українській громадськості завдяки своїм проросійським поглядам. Він заперечував Голодомор, як геноцид українців і називав себе частиною “русского міра”. Саме П. Толочко очолював проросійську політичну партію "Слов'янський народно-патріотичний союз" (червень 2003 - листопад 2005 рр.).
Читайте також: Що ми сьогодні скасовуємо. Чому культура під час війни перестає бути “м’якою силою”
Коли українського письменника та дослідника минулого Володимира Білінського нагородили премією імені Івана Франка, П. Толочко написав президентові Віктору Януковичу відкритого листа, у якому просив скасувати рішення про присудження державної премії українському діячеві.
Саме за ініціативи П. Толочка сталася заморозка розкопок найбільшого середньовічного європейського мегаполісу - Стільське городище на Львівщині.
Також відомо, що він був запеклим противником Євромайдану, надання Українській церкві Томосу та підтримував погляди Володимира Путіна на історичну спадщину, повторюючи російські наративи про американське засилля України.
При ньому українська історична наука зайшла в гниле болото, а інститут археології застряг у корупції. Це позначилось навіть на виданні журналу "Археологія".
 |
| Для порівняння згори до низу журнали з археології України, Польщі та Великої Британії. Невже в Україні не можна видавати подібні журнали із глянцевою обкладинкою? |
Вже після вторгнення, 8 березня 2022 р., П. Толочко підписав Колективну заяву до Президії Російської академії наук від членів НАН України - іноземних членів РАН, у якій науковці заявили про засудження війни та вихід зі складу іноземних членів РАН. Помер наш герой 28 квітня 2024 р.
По собі він залишив виховане на його антиукраїнських теоріях, ціле покоління істориків та археологів. Одним із них є його син Олексій Толочко. Тому і набирають сумніви, що з ними в українській історичній науці щось можна змінити. І взагалі складається враження, що археологи не цікавляться реальним минулим, а займаються вигадками на основі помилкових совкових теорій П. Толочка. А ще відмивають гроші надані з державних фондів для фінансування розкопок. Для цього цього вони займаються фіктивними дослідженнями, як у Буську на Львівщині (про це автор писав у цьому блозі. Про корупцію серед археологів детальніше у цій статті).
Паралельно з цим, в Україну для досліджень минулого запрошуються іноземці з західних країн. Так фонд олігарха Віктора Пінчука (зять колишнього президента Леоніда Кучми), зібрав 90 істориків, зокрема Тімоті Снайдера, Сергія Плохія та Ярослава Грицака, для програми “Українська історія: глобальна ініціатива” (керівником обрано одіозного Т. Снайдера). Його функціонуванням займатиметься Комісія з питань благодійності Англії та Уельсу.
 |
| Т. Снайдер, С. Плохій та Я. Грицак разом із колегами започатковують проєкт "Українська історія: глобальна ініціатива" |
У рамках цієї трирічної програми українські історики та їхні колеги з усього світу проведуть десятки незалежних досліджень, які охоплюватимуть часи починаючи з передісторії українських земель і до сьогодення. Цей проект має на меті створити глибинну історію земель сучасної України.
Звичайно, що для олігарха з великими статками, профінансувати таку організацію немає проблем. Але питання полягає в іншому. Людина яка обкрадала український народ, тепер пише його історію (у 1999 р. В. Пінчук був у центрі скандалу. Його звинуватили у розкраданні державного майна, ухилення від сплати податків і укривання валютних коштів за межами України). Та ще з допомогою іноземців. Хіба тут може бути щось краще за слова Тараса Шевченка (1814 - 1861 рр.):
"І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже".
Вже зараз можна припустити, що в цій історії буде написано. Греки і римляни на Півдні України, хозари, печеніги та половці в степах Причорномор'я. Поляки, литовці, угорці, румуни, московити на українських теренах. І десь там між ними будуть українці.
Такий підхід до проблематики історії українського народу нагадує Московію (Російську імперію) часів Петра І і Катерини ІІ, коли заїжджі німці Готліб Зігфрід Баєр (1694 - 1738 рр.), Герард-Фрідріх Міллер (1705 - 1783 рр.) та Август-Людвіг фон Шлецер (1735 - 1809 рр.) писали історію Київської Русі та Московії. Чим це все закінчилось, нам відомо. Зараз схожа ситуація відбувається і в нас. Західні історики (західники) починають витісняти московських (толочківців). Тому нас в найближчому майбутньому може чекати створена для України нова норманська теорія. І щоб перешкодити цьому, нам необхідно на державному рівні сформувати патріотично налаштованих науковців, відкритих до співпраці з дослідниками - аматорами. Вони мають сформувати остаточну відповідь на питання коли насправді виникла українська державність, звідки походять українці, ким були наші перші князі, хто такі слов'яни і чи є Україна колискою індоєвропейських народів. Тоді ми і отримаємо відповідь на всі інтересуючі нас питання.
Володимир Крашевський