Чому Росія не має жодного стосунку до Київської Русі - спростування московських міфів, брехні та маніпуляцій.
Про що йдеться у цій статті:
- Яка країна є спадкоємцем Київської Русі
- Чому Московія не має жодного стосунку до Русі
- Що сталось в 862 році
- Чому руські – не росіяни, а Київська Русь – не росія
- Про що говорять літописи
Історичні факти на Московії завжди перекручують, і однією з найбільших маніпуляцій, яку використовують у сучасній росії, є спроба прив'язати себе до Київської Русі. Пояснюємо, чому твердження про те, що так звана "російська державність" походить від Київської Русі є хибним.
Міф про 862 рік - хто такий князь Рюрик
Московські фальсифікатори історії застовбили за собою дату 862 рік - ніби це час, коли згідно з легендою Рюрик прийшов правити в Новгород і начебто від цього почалась історія Русі. І тому саме цей рік використали москвини, щоби у 2012 році відсвяткувати 1250 років "російської державності". Ще й найбільший пам'ятник Володимиру - київському князю вліпили в Москві, яка виникла через 2-3 століття після самого Володимира.Що цікаво, навіть ця історія має значну невідповідність.
Рюрик, вигаданий засновник Русі, пов’язаний із 862 роком, але перша згадка про Русь датована 839 роком в бертинських хроніках. Тобто, Русь існувала набагато раніше за пропагандистську дату "російської державності".
Коли була заснована Київська Русь - перша згадка про Русь
Виявляється, що навіть сама дата 839 рік має чітке підтвердження в історичних джерелах. Це свідчить про те, що Русь існувала задовго до того, як в РФ вирішили "відзначити" свій початок із Рюрика в 862 році.
Дата 839 рік є реальною, а 862 рік - вигаданою і записаною на початку 12 століття.
Крім того у 839 році Русь знаходилась в районі Середнього Подніпров'я, що абсолютно не має жодного стосунку до сучасних територій РФ.
Які докази, що Україна пішла від Київської Русі
Один із основних доказів, які розвінчують міфи про зв'язок РФ з Київською Руссю — це княжі знаки.
Княжі знаки (двозуби та тризуби) - виникли саме на наших територіях і ніяк не повʼязані з Новгородом чи іншими землями, які увійдуть до Русі. Княжі знаки - це суто особливість нашої київської княжої династії.
Це також підтверджує, що Київ і навколишні землі є невід'ємною частиною історії Русі.
Чому руські – не росіяни, а Київська Русь – не росія
Московія - не має жодного відношення до Русі, і називатися Руссю не може.
Росія – країна створена Петром I на основі Московсько-татарського князівства.
Вся
історія держави-фейка Росії - це не більше ніж низка фальсифікацій,
підлогів та місцями банальної літературної творчості авторів, що її
писали.
Офіційно назва Росія була затверджена за участі ідеологів, зокрема Феофана Прокоповича, Петром І після Полтавської битви 1709 року, а в він проголосив створення Російської імперії. Таким чином, Московія привласнила ім’я, пов’язане з історичною Руссю, хоча сама ніколи не була її центром.
Імперські замашки «руzzкіх» не мають жодних обгрунтувань, як і бажання підмінити історію, і залишило нам навіть у підроблених ними ж джерелах підстави, щоб стверджувати, що росіяни до Русі жодного стосунку не мають.
Найголовнішою створеною Росією містифікацією є нібито зв'язок між історією Київської Русі, а фактично України, і фіно-татарськими ханами Московії.Треба розуміти, що назва Русь відпочатку росповсюджувалась лише на територію, підконтрольну та охоронювану містом Києвом. Укриту містом Києвом.
Називалася відповідно територія Київською Руссю, тому що від назви її адміністративного центру, її столиці і походила назва території.
Так, окремі міста чи землі сплачували данину Риму, визнаючи його верховенство, але це не означало, що вони самі ставали Римською імперією. Так само і з наддержавою в Європі та Середземномор'ї - Османською імперією: багато європейських міст були їй підвладні, однак це не дає, скажімо, Румунії підстав називати себе Османською імперією.
Тому дивно й безпідставно, коли Московія претендує на спадщину Київської Русі лише тому, що колись входила до її орбіти.
Якщо взяти сучасну карту, то Київська Русь – це територія Центральної України, а саме: Київська, Житомирська, Сумська та Чернігівська області, а також частини Вінницької, Черкаської та Полтавської областей.
Під натиском татаро-московських військ, центр Русі, разом із її управлінським апаратом наприкінці XII століття змістився на Західну Україну.
Чому росіяни не руzzкіє
Назва Русь дала початок низці історичних етнонімів населення цієї держави — руські, русини, руснаки, руси — які протягом століть використовувалися на означення українців, що зафіксовано в численних джерелах до XIX століття.
Натомість назва Росія — пізніша, штучно впроваджена у Московії Петром на початку XVIII століття — породила відповідний етнонім росіяни (рос. россияне), що логічно узгоджується з практикою інших мов (англ. Russians від Russia, франц. Russes від Russie).
Однак лише на Росії всупереч історичній тяглості вживаною залишається самоназва русскіє, яка формально походить від Русь, але історично означала не етнос, не етнокультурну спільноту, якою є українці, а загальне "населення Русі". Її сучасне застосування як етноніма або як етноса є історично некоректним і лінгвістично заплутаним — вона привласнює спадщину Київської Русі всупереч як історичним фактам, так і мовній логіці.
Про що говорять літописи?
1146 рік
«І Святослав, заплакавши, послав до Юрія до Суздаля, сказав: «Брата мені Всеволода Бог узяв, а Ігоря Ізяслав схопив. Піди до Руської землі, до Києва».
1147 рік
Чернігівський князь Святослав узяв в облогу місто Неринськ у Рязанському князівстві, про що в літописі написано:
«Водночас прибігли до Святослава з Русі юнаки».
Що говорить про те, що Рязань не є Руссю.
1148 рік
Київський князь Ізяслав Мстиславович обмінявся люб'язностями з братом Ростиславом Мстиславовичем, князем Смоленським:
«Ізяслав дав дари Ростиславу, що від Руської землі та від усіх цісарських земель, а Ростислав дав дари Ізяславу, які від верхніх земель та від варягів».
1149 рік
Вигнаний із Київщини Ростислав, приїхавши до свого батька Юрія Долгорукого до Суздаля, каже:
«Чув я, що хоче тебе вся земля Руська та чорні клобуки».
Юрій же Долгорукий, згодом каже:
«Синовець мій Ізяслав, на мене прийшовши, волость мою розорив і підпалив, а ще й сина мого вигнав із Руської землі, і волость йому не дав, і мене соромом покрив».
1151 рік
Ізяслав Мстиславович, який вигнав Юрія Долгорукого з Києва, повідомляє, що його син Андрій Боголюбський сказав:
«Тим часом випросив у батька піти свідомо Суздаль, кажучи: «Осі нам уже, отче, тут, в Руській землі ні раті, ні чого іншого. Тож потеплу підемо».
1154 рік
Про черговий невдалий похід Юрія Долгорукого на Київ у літописі повідомляють:
«Того ж року торкнувся Юрій із ростовцями, і з суздальцями, і з усіма дітьми до Русі. І стався мор серед коней у всьому війську його, якого ж ніколи не було».
1173 рік
Коли Ростиславовичам запропонували залишити Київ, а також міста Білгород та Вишгород та піти до Смоленська, літопис повідомляє:
«Засмучувалися Ростиславовичі, що він позбавляє їх Руської землі».
1174 рік
Суздальський князь Андрій Боголюбський, відповідаючи на звернення князів Ростиславовичів, каже:
«Почекайте трохи, я послав до братів своїх у Русь. Як мені звістка буде від них, тоді й дам відповідь».
Пізніше, після смерті Андрія Боголюбського, придворна людина Кузьмін каже:
«Вже тебе, хазяїне, пахолки твої не визнають. Не так, як колись, коли купець приходив із Цесарограда, і з інших країв, і з Руської землі…».
А бояри з Володимира-на-Клязьмі вторять йому:
"Князь наш убитий, а дітей у нього немає, синок його в Новгороді, а брат його на Русі".
1175 рік
Літопис говорить, що росіяни – чужі на Ростовській землі:
«У тому ж році, коли обидва Ростиславовичі сиділи на князівстві в землі Ростовській, роздавали вони посадництва російським отрокам. А ті великі тягари людям цим зробили продажами і вірами».
1180 рік
Чернігівський князь Святослав Всеволодович пішов походом на Суздаль та Рязань:
«І тоді спішно приготувалися до бою у війську Святославовому, і Всеволод Святославович уборзі примчав до російських полків зі своїм полком. І тоді рязанські князі втекли, інших вони побили».
Після того як Святослав повернувся із Суздаля, літопис говорить:
«А коли він вийшов із Суздальської землі, то відпустив брата свого Всеволода, і Олега, сина свого, і Ярополка в Русь, а сам із сином Володимиром пішов у Новгород Великий».
1187 рік
Князь Рюрик Київський послав до Суздаля сватів до князя Всеволода, щоб його дочка Верхуслава вийшла за свого сина Ростислава. Всеволод погодився і відпустив її: «в Русь».
1223 рік
Київським князям на битву з татаро-московами послали з ростовським полком Василя Костянтиновича: «До них у Русь».
1406 рік
Литовський літопис повідомляє:
«Свидригайла … почав багато зла з Москвою творити Литовській землі та Русі».
1415 рік
«Вітовт, Великий князь Литовський, побачивши, що митрополіти, прийшовши з Москви до Києва, забирають із Святої Софії все, що гарно… і до Московської землі відносять», щоб «не зменшувалося багатство у землі Руській», наказав обрати свого митрополита.
І це лише те, що реально потрапило під руку!
Таких згадок, за бажання в літописах, ви знайдете величезну кількість.
Тиражування етноніму «Русь»
Але ніде немає етноніму: Суздальська Русь, Московська Русь, Новгородська Русь!
Все це тиражування назви Русь не більше ніж вигадка політтехнологів, що має одну мету - закамуфлювати злодійство історії.
Русь завжди була Київською, підпорядковані їй землі ніколи не були самостійними державами, а лише складовими частинами єдиного політичного та культурного простору, що формувався навколо Києва як духовного і адміністративного центру.
Суздаль, Смоленськ і Новгород, ні під час перебування під владою Києва, ні після ніколи не називалися Руссю.
Русь – це територія сучасної Центральної, а з кінця XII ст. – ще й Західної України.
Переїзд Русі
У XIX столітті російський історик
Михайло Погодін запропонував дуже зручну теорію про спадкоємність Москви
як столиці Русі, що переїхала з Києва.
За його словами, Русь, піднялася та «переїхала» з Києва до Москви!
Ідея була настільки притягнута за вуха, що навіть за радянських часів, над нею сміялися всі історики.
Володимирсько-Суздальське князівство, або Залісся – це територія яка є прабатьківщиною сьогоднішньої Московії.
Також Руссю не може називатися і Новгород, з якого зараз на Росії намагаються зробити першу столицю Русі!
По-перше тому що Новгродів, щонайменше було побудовано безліч, і назва Новгород могло мати будь-яке нове місто (Новий Город).
По-друге, так склалося історично, що землі Великого Новгорода, ніколи не вважалися Руссю.
1141 рік
«Коли Святослав Ольгович тікав з Новгорода в Русь до брата, то послав Всеволод назустріч йому». Новгород не є Руссю!
1148 рік
Князь київський Ізяслав Мстиславович прийшов по допомогу до новгородців і сказав:
«От брати, сину мій, і ви прислали до мене, що вас ображає мій гострий Юрій. На нього прийшов сюди, залишивши Руську землю».
А коли київське і новгородське військо пішло війною на Суздаль, літопис повідомляє: «І звідти послали вони Новгородців і Русь спустошувати Ярославль».
«І тоді прийшли новгородці і Русь, спустошивши, від Ярославля, і здобичі багато вони принесли».
Виходить, що представники Новгорода і Русі, це не один і той самий народ, як би того не хотілося сьогоднішнім політисторикам.
Наприкінці XII століття Західну Україну почали називати Руссю.
Так галицько-волинського князя Романа Мстиславовича, який правив у 1188-1205 роках, сучасники називали «самодержцем усієї Русі».
А ось Андрія Боголюбського, водночас, літопис уже називає «самовласником усієї Суздальської землі» - підкреслюючи його незаконний прихід до влади і узурпацію влади над Суздалем.
Галицько-волинські князі досить довго утримували за собою титул Русі і називав себе князями та господарями «Руської землі» або «всієї Руської землі», а на їх печатках був зазначений титул «короля Русі» або «Rex Russiae».
Московія була офіційно перейменована на Росію царським указом у 1721 році. Етнонім «російський» закріпився ще пізніше – лише наприкінці століття, коли цариця Катерина II «високим наказом» наказала московському народу називатися «російським народом» і заборонила йому використовувати назву «москвитяни».