.jpg) |
| Етнографічна карта (Большая енциклопедія під редакцією Южакова. Том 16, Росія, С-Петербург 1904р) |
В. Ключевський писав, що в 16-18 століттях більшість московської провідної верстви було татарського походження, тому їм була чужа українська мова, культура, традиції. З цієї причини, московські правителі, пішли на культурний та мовний розрив з Києвом. Єдине, що їм було потрібне це спадщина Київської Русі та її славна історія, для того щоб оправдовувати свої загарбницькі походи під виглядом об'єднання слов'янських земель, та продовжувати ідеї Орди, але тепер вже під назвою Московія а пізніше Росія.
На протязі сотень років Москва знищуючи інші мови створила міф про свою власну московську мову присвоївши їй назву "російська" та доказуючи, що вона є істинно слов'янська та першородна, а всі інші (особливо українська та білоруська) є лише діалектами московської мови або діалекти спотворені польською мовою. Для цього були створені, а інколи просто замовлені, десятки різних "теорій", "наукових праць", "досліджень".
Чи дійсно це так?
У 1957 році, в п'ятому номері журналу "Вопросы языкознания" на стр. 67, були опубліковані дослідження московської мови, зроблені професором М. Фаснером.
З 4-х томної ентимонології О.Н. Трубачьова він вибрав та проаналізував походження 10779 російських слів і прийшов до висновку що:
6304 слів або 58,3% є запозиченими з інших європейських мов,
1119 слів або 10,3% є невідомого походження,
3191 слово або 29,5% українського походження,
72 слова або 0.8% загально-східно-слов'янського походження,
93 слова або 0.9% російського тобто московського походження.
Щоб зрозуміти таку цікаву картину треба знову повернутися на сотні років назад.
Татари, щойно прийнявши магометанство та через монголів, з якими вони були в союзі, перебравши толерантність китайського релігійного світогляду, все ще притримувались язичного світогляду, який їм велів боятись помсти чужих богів. Тому вони підтримували та захищали християнську церкву та священиків в Московії. Це дало змогу зберегти серед провідної верстви населення українську мову ще довгий час (звідси ці 30% українських слів). Але переважна більшість населення Московії була угро-фінно-татарського походження, для якого українська мова була чужа. До того ж, живучи сотні років відокремлено в непрохідних болотах та лісах, угро-фінни мали небагату мовну культуру. До речі слово "Москва" перекладається з фінської як "гниле болото". Вже після занепаду Орди, татари масово почали переходити в християнство. Для прикладу, цар Борис Годунов - татарин, князі Хованський, Юсупов, Урусов, Салтиков, Ордин-Нащокін, Мансуров та багато інших теж були татарами.
В. Ключевський писав, що в 16-18 століттях більшість московської провідної верстви було татарського походження, тому їм була чужа українська мова, культура, традиції. З цієї причини, московські правителі, пішли на культурний та мовний розрив з Києвом. Єдине, що їм було потрібне це спадщина Київської Русі та її славна історія, для того щоб оправдовувати свої загарбницькі походи під виглядом об'єднання слов'янських земель, та продовжувати ідеї Орди, але тепер вже під назвою Московія а пізніше Росія. Тобто шлях до ідеї московитів "Москва є III Рим" лежав через Київ. Тому підкорення Києва, любою ціною, було і залишається основним завданням як минулих, так і сучасних московських правителів. Без Києва не може бути Росії. Московія так, але не Росія.
Українські вчителі, священники, монахи заклали основи московської мови, в якій вживалась українська граматика М.Смотрицького. Але пішовши на мовний і культурний розрив з Україною, і не маючи можливості провести філологічну та інші реформи самостійно, так як не було кому, вони запросили собі на допомогу німців, та інших європейців, які практично були присутні в усіх сферах життя та принесли з собою тисячі нових для Московії слів. Німці "винайшли" сучасну московську мову. Так Н.Греч склав граматику московської мови. Німець Ґрот уклав московський правопис та словник. В.Даль зібрав етнографічний матеріал, німець А.Гільфердінґ - мовний матеріал, німець Г.Бауер видумав їхню "варяжську теорію", німці Брокгауз і Ефрон видали першу інциклопедію і т.д. Німці створили московську технічну термінологію просто переписавши німецькі слова московськими літерами.
З часом німці та інші європейці перебрали правління Московією, але для них слов'янство теж було чуже і вони продовжували нищити все немосковське по-варварськи. Для прикладу: Катерина II - німкеня, Петро І – німець, - і так аж до 1917 року Московією правили німці під назвою династії Романових.
В. Даль - медик дансько-німецького походження, за замовленням московських правителів, склав словник московської мови. Лікар за освітою, працював в міністерстві внутрішніх справ імперії "чиновником особых поручений", при керівникові цього міністерства Л.А. Перовському. Працюючи в міністерстві, яке, як це відомо з попередніх розділів і історії, було основним душителем "инакомыслия" в "империи". Тому В. Даль не міг скласти дійсно правдивий словник московської мови. До того ж з огляду на його європейське походження і те, що тогочасна московська мова була дуже бідна, він змушений був додавати багато німецьких слів, а інколи просто замінюючи українські слова на німецькі. Ще до нього, після війни з Наполеоном, в московську мову добавились тисячі французьких слів, які він так би мовити "узаконив" включивши в свій словник. Тобто він створив своєрідне "ЕСПЕРАНТО" для Московії, яке складалось з українських, татарських, німецьких, французьких та слів інших народів.
Для прикладу: абрикос — жерделя, бархат — оксамит, брюки — штани, брухт — покидьки, бунт — повстання, бурт — купа, вакса — мастило, вал — окіп, ванна — купіль, вахта — варта, гауптвахта — вартівня, горн — ріжок, гастроль — виступ, глазур — полива, лозунг — гасло, лакей — прислужник, маклер — посередник, мундштук — цибух, орден — відзнака, офіцер — старшина, пакгауз — комора, парта —лавка, патронташ — ладунка, пилигрим — прочанин, пушка — гармата, ранец — наплечник, траур — жалоба, фальшивый — підроблений, флюс — пухлина, флаг — прапор, флагшток — щогла, фон — тло, форпост — передова варта, фрахт — перевіз, футляр — коробка, шахта — копальна, швейцар —двірник, шельма — крутій, шина — обруч, шкатулка — коробочка, штемпель — тавро, штука — одиниця, штурм — наступ, штурман — стерновий, шулер — шахрай.
Приклад французських слів, які були взяті до московської мови:
азарт — запал, акомпанемент — супровід, амплуа — роль, анонс — оповістка, ан тракт — перерва, аплодисменти —оплески, апломб — самовпевненість, армия — військо, артилерист — гармаш, артист — митець, ассортимент — набір , атака — напад, афиша — оголошення;
баланс — рівновага, бандаж — перевязь, барьер — перепона, бассейн — водойма, блондин — русявий, бокал — келих, бордюр — окрайка, брошюра — книжечка, брюнет — смаглявий, бульон — юшка, бутылка — пляшка, бюджет — кошторис, бюст — погруддя;
вуаль — серпанок;
галиматья — нісенітниця, гарантия — запорука, гардина — завіса, гарнизон — залога;
девиз — гасло, департмент — відділ, деталь — (подробиця, частина), диссонанс — розлад ;
эксплуататор — визискувач, експорт — вивіз, элегантн ый — чепурний, этажерка — полиця ;
каприз — примха, карьер — каменище, квартира — помешкання, квитанция —посвідка, колонист — поселенець, команда — наказ, коммерсант — торговець, компания — товариство, компот — узвар, компроментация — знеславлення, констатировать — ствержувати, контур — обрис, конфеты — цукерки, костюм — вбрання, кошмар — жах, кулинар — кухар, курьер — посланець ;
магазин — крамниця, манеры — поведінка, манто — накидка, марш — похід, маршрут — розклад подорожі, медаль — відзнака, мемуары — спогади, мотив — спонука;
оранжерея —теплиця;
пейзаж — краєвид, персона — особа, пьедестал — підніжжя, поза — постава, престиж — повага, приз — нагорода ;
рапорт — звіт, режим — лад, резонанс — луна, результат — наслідок, репрезентабельный — показний, репресия — утиск, ресторан — їдальня, ресурсы — (засоби, запас);
секрет — таємниця, серьезный — поважний, сигнал — знак, спектакль — вистава, стаж —досвід;
табуретка — стілець, тираж — наклад;
фаворитка — улюблениця, фамильярдность — панібратство, флірт — залицяння, флакон — пляшечка, фонд — запас, формат — розмір;
шолопай — гульвіса, шофер — водій, и т. д.
Філолог Шишков О.С. писав:
"Якщо слов'янську мову відокремити від московської (російської), то з чого ж ця остання складатися буде? Тільки з одних ТАТАРСЬКИХ слів, як ось: лошадь, кушак, колпак, сарай и прочее", адже основа мови РІДна татарська."* * *
Мало є народів на світі, які пов'язані з природою так близько, як народ український — від матеріальних виявів, як вишивки, писанки, квіти навколо хати і в хаті, музика та музичні інструменти і до духовних, як мораль, релігія, пісні.
На території сучасної України, враховуючи її родючі землі, проживали слов'янські племена які належали до рільничої культури і творцями якої вони були. Початок осілого життя — це початок розвитку культури і землеробство в Європі. Землеробство одним із перших постало на землях сучасної України. Землеробство примушувало шукати пояснень природних явищ та змін, щоб їх передбачати й використовувати чи уникати. Весь кругообіг життя людей був пов’язаний з природою та її порами року. Тому назви багатьох подій в житті людей, свят, традицій, були відображенням цих змін. Особливо це можливо помітити в назвах місяців які вживаються в українській мові та деяких інших слов'янських народів.
Січень — сніг січе обличчя.
Лютий — час коли лютують морози.
Місяці березень , квітень , травень показують красу пробудження природи після зими.
Червень , липень , серпень показують які зміни відбуваються в природі влітку і як вінець всіх робіт люди з серпами ідуть збирати врожай.
Вересень, жовтень, та листопад показують як природа змінюється готуючись до зими.
Грудень завершує рік, всі поля вже зорані тільки видно грудки під снігом.
Як цю слов'янську мовну культуру можливо прив'язати до назви місяців які були введені в Московії? Январь, февраль, март, апрель і т.д.
Ці назви місяців були запозичені у Європи. Сюди також можливо додати тисячі інших слів які були введені в московську мову європейцями та багатьма іншими творцями цієї мови. Тому дивно звучать твердження минулих та сучасних московських шовіністів проте, що сучасна московська мова є істинно словенська, тисячолітня та має бути основною в слов'янському світі. Але чи може мати московська мова панівне положення серед слов'янських народів, якщо в ній більше 60% слів не слов'янського походження, і чи, можливо, щоб в її назві взагалі вживався корінь "Русь", "Руський"?
Сучасні "любителі" та "захисники" московської мови продовжують столітню практику Москви за позичати іншомовні слова, навіть якщо існують власні, так для показу своєї нібито "особливої культури та інтелекту". Вони з гнівом будуть сперечатись та захищати свою московську мову коли говориться про українську, білоруську чи інші мови сусідніх народів, але тут же ставати на "лапки" (чего изволите) перед любою іншою мовою. Для сучасного прикладу.
В центрі міста Харкова стоїть великий будинок на якому великими літерами (з вогнями) написано "СИТИ ЦЕНТР". СИТИ перекладається з англійської мови як МІСТО тільки є написане російськими літерами. В багатьох країнах, для туристів, багато вивісок та об'яв дублюються іншими мовами (в основному англійською) і це є нормально. В даному випадку це мусило бути "CITY CENTRE". Але практично ніхто, з поваги до своєї країни та своєї мови, не принижує себе пишучи іншомовні слова своїм прописом. Нам зрозуміла ситуація з українською мовою в місті Харкові, але це доказує "політичну штучність" проблеми російської мови в Україні чи де інше. Крім морального самоприниження "захисників" російської мови цей "авторський інтелектуалізм" може привести до багатотисячних чи навіть багато мільйонних збитків. Що мається на увазі. Під "СИТИ ЦЕНТР" розуміється приналежність цього будинку чи навколишнього району до якихось бізнесових операцій, зустрічей, конференцій і т.д. При цьому розуміється, що всі сторони які приймають участь в переговорах знаходяться в рівних умовах, в тому числі і іноземні делегації. Але проведення таких зустрічей в такому "СИТИ ЦЕНТР" ставить приймаючу сторону в заздалегідь невигідні і морально принизливі умови. Для іноземних гостей це означає, що вони є головні і вони диктують свої умови (тобто ціни). З подивом можливо знайти багато інших таких прикладів, назв магазинів, підприємств, об'яв які пропонують "ВИКЕНД" (тобто відпочинок) в Туреччині і т.д. Новоспечені власники, колись державних підприємств, наввипередки проявляють якесь неприємне блюзнірство перед кимсь, чи перед чимсь, міняючи відразу назви цих підприємств на "Рошени", та інші аналогічні. Чи може взагалі власник якогось підприємства, який з легкістю відмовляється від своєї материнської основи, претендувати на якесь політичне чи державне лідерство в цій країні?
Можливо з впевністю сказати, що через сто років праправнук якогось Кушнарьова, Колєснікова, Толочка, Бузини, Грача, Лося, буде рвати на собі сорочку та доказувати, що "СИТИ" та "ВИКЕНД" є істинно російські слова. Ми розуміємо звідки "ростуть ноги" всіх цих "інтелектуалів".
6 листопада 2006 року гуманітарний віце-премєр України від ПР, Д. Табачник договорився до того, що сказав:
"... Українська мова економічно невигідна і культурно невиправдана , гальмує розвиток високого мистецтва і зазіхає на українську демократію".
Як така людина взагалі може бути на цій посаді?
Г. Квітка-Основяненко писав:
"Коли українські молоді письменники змужніють, то вони доведуть, що московська мова є лише дикунською говіркою, порівнюючи її до української мови. Коли вони повитягують з московської мови все українське, то найзапекліший шовініст буде змушений визнати жалюгідне убозтво і нижчість московської говірки супроти української мови. І справді, чи ж можна написати звичайнісіньку статтю московською мовою, не вживаючи немосковських слів та виразів? А українською можна. Українське красне письменство, а особливо поезію часом дуже важко перекласти якоюсь європейською мовою докладно і досконало, бо навіть ці багаті мови не мають багатьох досконалих українських форм слова і вислову"На сьогоднішній день існує багато незаангажованих досліджень, як в самій Москві так і за її межами, про московську, українську та інші слов'янські мови, де на історичному, науковому, фонетичному рівні доказується, відмінність московської мови від всіх інших слов'янських. Сучасна літературна, штучна, московська мова, яка налічує тільки 200-300 років своєї історії, не має ні історичної, ні культурної спадщини. До 1917 року вона була мовою лиш декількох відсотків населення, в основному політичної, військової та економічної еліти імперії, яка була в своїй основі не московського походження. Почитайте ще раз твори Л.Толстого, де всі його герої говорять виключно французькою мовою.
Ситуація різко помінялась після 1917 року, коли більшовики ввели загальну освіту населення, через яку вже пройшло з десяток поколінь для яких московське "есперанто" стало рідною мовою. В цьому не має нічого злого чи поганого.
Але коли це робилось і робиться з чисто шовіністичною та колоніальною метою, то це вже є зло. Так, Москвою, під час її "цивілізаційної місії", на території імперії були знищенні сотні унікальних, історичних, національних мов. Цей геноцид продовжується і по сьогоднішній день. Так в 2007 році держдума Росії прийняла доповнення до закону "Про освіту", яким відмінила вивчення національних мов, в школах РФ, з вересня 2009.
Вся освіта в РФ базується на "великорусском преводсходстве" тобто шовінізмі, який принижує інші народи федерації і подає їх як другосортні. Всі підручники, які видавались в національних республіках, вилучаються з бібліотек та знищуються, в тому числі і українські. Як це нам знайомо!!!
За роки Незалежності України вже опубліковано багато, раніше заборонених в СРСР, але відомих по всьому світі, матеріалів про те, що територія України була колискою багатьох європейських та слов'янських мов. Це настільки обурює Москву, що вона йде на різні фальсифікації, активує свою найпотужнішу пропагандистську машину, свої багаточисельні 5-ті колони по колишніх республіках. Але "процес пішов" і його можливо пригальмувати, але вже не зупинити.