Кума Путіна вляпалася у гучний скандал, назвавши націоналізм фашизмом

Телеведуча і дружина кума президента Росії Віктора Медведчука – Оксана Марченко опублікувала привітання з Днем перемоги у Другій світовій війні. При цьому вона вкотре зробила скандальну заяву, назвавши націоналізм "вогнищем зарази фашизму".

"Наші діди перемогли фашизм… Але ще і сьогодні на нашій землі спалахують вогнища цієї зарази, в який одяг вона б не вбиралась: націоналізм, расизм, нетерпимість, людиноненависництво, злість, братовбивство… А це значить, що бій ще не закінчено! Тому вперед, до перемоги!", – написала Марченко на своїй Instagram-сторінці.

При цьому вона додала до допису своє фото в образі пошрамованого воїна, що є не зовсім доречним. Адже відомо, що Марченко участі в жодних боях не брала, і це фото виглядає, м’яко кажучи, дивно на фоні портретів загиблих учасників Другої світової війни, які несуть вулицями українських міст 9 травня. 

_____________________________

Які відмінності між націоналізмом, нацизмом і фашизмом?

Націоналізм – ідеологія і напрямок політики, базовим принципом якої є вища цінність нації та її основа в процесі державотворення. У своїй основі націоналізм проголошує вірність та відданість своїй нації, політичну незалежність від інших націй і роботу на благо власного народу, об'єднання національної самосвідомості для практичної захисту умов життя нації, її території мешкання, економічних ресурсів і духовних цінностей. Націоналізм спирається на національне почуття, яке схоже з патріотизмом. Ця ідеологія прагне до об'єднання різних верств суспільства, не дивлячись на протилежні класові інтереси.

В силу того, що багато сучасних радикальних рухів підкреслюють свою націоналістичний окрас, націоналізм часто асоціюється з етнічною, культурною та релігійною нетерпимостями. Націонал-соціалізм, також відомий як нацизм (нім. Nationalsozialismus, скорочено — нім. Nazismus) — політична ідеологія, яка була політичною доктриною керівництва Німеччини та правлячої Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (у часи Третього рейху), а також у деяких інших країнах. Базується на тезі про цінність нації та її верховенстві в процесі утворення держави.

Фашизм – слово “фашизм” походить від італійського “фашио”, що означає “пучок”, “зв’язка”, “союз”. Так називали себе мілітаризовані групи, які в 1914-1915 роках прагнули вступу Італії у Першу світову війну на боці Антанти, куди входила Англія, Франція та Росія. Цей термін також пов’язують з іменем колишнього італійського соціаліста Беніто Муссоліні, який в 1919 році назвав фашистськими свої збройні формування. 23 березня 1919-го редактор газети “Народ Італії” Беніто Муссоліні провів у Мілані установчі збори організації “Фашіо ді комбаттіменто” (“Союз боротьби”). У наступному році він об’єднав загони в Національну фашистську партію. Таким чином “фашио” перетворилися на “фашистів”, які прийшли до влади в Італії восени 1922-го, коли Муссоліні став прем’єр-міністром країни. 

Уже в 20-30-ті роки ХХ ст. комуністична пропаганда стала використовувати поняття “фашизм” не як назву політичного руху під проводом Беніто Муссоліні в Італії, а з метою очорнення, нав’язування негативної ідеологічної оцінки. Коли певний режим взнавали фашистським, це спричиняло його гостре засудження як найбільш злісного ворога радянського народу.

У ті роки переважало прагнення використовувати термін “фашизм” для опису мало не всіх антикомуністичних рухів і режимів. Радянська пропаганда проголошувала, що всі капіталістичні країни повинні неминуче пройти через “фашистську стадію”, перш ніж у них переможе соціалістична революція. Водночас у кінці 20-х років до фашистів віднесли й соціал-демократію, оголосивши її лівою фашистською течією.

Радянські ідеологи докладали максимальних зусиль, щоб фашизм і більшовизм не звели до одного загального тоталітарного знаменника. Коли комуністична пропаганда врешті-решт змирилася з існуванням тоталітаризму, застосовувати цей термін можна було лише до правих буржуазних режимів, ставлячи знак рівності між фашизмом і тоталітаризмом, але називаючи наклепом оцінку радянської системи як тоталітарної.

За радянських часів термін “фашизм” перетворився у грубу політичну лайку. Поступово заглиблюючись у психологічний настрій населення, він майже повністю відірвався від реальних обставин своєї появи. Його почали використовувати поза політичним контекстом, в побутовому лексиконі поряд з образами та лайкою.

У сьогоденній Україні така ситуація не тільки збереглася, але й посилилась. Завдяки сучасним комуністам слово “фашизм” застосовується й нині, особливо, коли мова заходить про утвердження і розвиток української нації, української культури, історії, традицій. Італійська форма тоталітаризму давно померла, однак фашизм ще й досі використовується як абстрактне лякало. А от про сам тоталітаризм немає жодного слова, хоча саме тоталітарна система панувала в СРСР і до сьогодні не полишає свідомості російських громадян. 

Розширена інтерпретація фашизму набула настільки загального характеру в історичних працях, політології, політичній практиці, соціальній і політичній журналістиці, повсякденному лексиконі, що боротьба проти неправильного застосування терміну є марною. На жаль, слово “фашизм”, що не має жодного логічного сенсу саме по собі, виявилося разюче живучим. Важко знайти інший термін, інше слово, яке б настільки часто і настільки недоречно вживали найрізноманітніші люди. Яким би термінологічним безглуздям не було використання цього слова в українській історичній спадщині, його збереження і активне, очевидно, вигідне політико-ідеологічним нащадкам тоталітарної системи.