Якою мовою говорити в Україні?

Останнім часом відбулося багато скандалів пов'язаних з українською мовою, кажуть навіть про "постійний розпал мовної ворожнечі". Наприклад, низка медіа, що належать олігархам і ТНК, організували гучну українофобську компанію проти відомої мовознавиці Ірини Фаріон.   

Минула каденція Верховної Ради прийняла так званий мовний закон, який ввів чітке пояснення стосовно того, де використовується виключно українська мова, де її використовувати не можна і передбачив відповідальність у вигляді штрафів для тих, хто буде це порушувати. У нас в Україні тепер дозволяється вільний обіг української мови, а також мов національних меншин, але згідно до діючого законодавства, у нас немає закону про національні меншини, тож згідно до Конституції України, згідно ще до деяких нормативних актів, в нас є лише одна, яка там проглядається - це Кримські татари, тобто у нас в Україні є офіційна мова – українська, і є кримськотатарська, на якому вони мають право вести бізнес, писати книги, видавати засоби масової інформації на рівні з української мовою. Згідно до цього мовного закону, ми можемо вільно спілкуватися в суцільному просторі українською і кримськотатарською.

Читайте також: ПРО МОВУ І ВІЙСЬКОВИХ

Треба розуміти, що навіть до чинного законодавства, згідно до всіх умов, що існують в Україні, ми маємо право спілкуватися в приватному житті будь-якою мовою, буде це румунська, польська, англійська, угорська, китайська - все що завгодно. Але лише в приватному житті. Але якого права ми не маємо? Ми не маємо права вести підприємницьку діяльність російською мовою чи іншою мовою. Ми не маємо прав в публічному просторі використовувати іноземну мову, російську зокрема. Ми не повинні, звісно, особливо зараз, підтримувати російську мову, ми не повинні підтримувати її розвиток. Треба враховувати одну просту річ - нам на сьогоднішній день в Україні як ніколи потрібна єдність нації. І ця єдність нації неможлива при розпалюванні ворожнечі. 

З початком повномасштабного вторгнення фактор мови – це не тільки фактор свободи, але й безпеки нашої ідентичності, і культури, і це маркер «свій-чужий».

І військові з передової неодноразово говорили про те, що там, де чуєш російську мову, перша реакція – це постріл. Тому українська – це фактор безпеки, це і фактор злагодженості, і розуміння, де хто перебуває, «свій-чужий».

Не можна називати громадян України "російськомовними". Немає такого поняття «російськомовність». Цей маркер був запроваджений російською ідеологією і пропагандою. В рішенні Конституційного суду словосполука «російськомовне населення» називається "пропагандистським конструктом".

Конституційний суд України у своєму рішенні від 14 липня 2021 року зауважив, що поняття «російськомовні громадяни» України є політичним конструктом. І така словосполука є виразом зі сфери політичної риторики, що перейшов у побутове використання, «проте йому бракує не тільки юридичної, а й семантичної визначеності». 

«Слід брати до уваги те, що штучне творення в Україні "російськомовних громадян" є результатом тривалої політики зросійщення не тільки етнічних українців, а й представників різних національних меншин», — йдеться у рішенні. 

Українська є обов’язковою для Збройних сил України, також ця мова є панівною в усіх сферах суспільного життя. І, незалежно від того, чи це національні спільноти, чи це іноземці, всі повинні володіти українською мовою на території Української держави. Тому що це мова освітнього процесу, освітньої траєкторії, звичайно, життєвого майбутнього, і це свідомий вибір мови незламної нації.

Треба спілкуватися українською мовою, бо це питання гідності і свободи. І у цій війні з Московією ми виборюємо право спілкуватися українською мовою на українській землі. Це дуже важливо усвідомлювати і розуміти у тому контексті, що Україна бореться і за себе, і за Європу, і за демократичне майбутнє вільного світу.