Історія народів не зникає від зміни назв. Адміністрації, кордони, династії можуть змінюватися, але етнічна основа народу залишається тією самою, навіть коли її намагаються приховати під новими іменами. Саме це й сталося на землях, що згодом отримали назву Московія.
1. Хто жив у серці майбутньої Московії
На території середнього Поволжя, у місцях, де сьогодні стоїть Москва, від початку жили угро-фінські та тюркські племена — меря, весь, мурома, мещера, а також булгари. Саме волзькі булгари створили у VII–X століттях потужну державу — Волзьку Булгарію, яка прийняла іслам ще в 922 році, тобто на кілька поколінь раніше, ніж Київська Русь прийняла християнство.
Ці булгари — прямі предки сучасних татар, які здавна населяли “серце Московії”, береги Волги й Оки.
Місто Москва з’являється в літописах лише у 1147 році — майже через двісті років після існування Булгарії. Й сама назва “Москва” має фінно-угорське походження, від “mosk” — темний, болотний, і “va” — вода, тобто “гнила вода”, “болотисте місце”. Це свідчить, що слов’ян там тоді ще не було: їхні поселення з’являться пізніше, після переселень із Суздальської та Ростово-Володимирської земель.
2. Ординська кров у московській короні
Після розгрому Волзької Булгарії монголами у XIII столітті більшість тюркських племен була включена до складу Золотої Орди, а згодом саме вони сформували ядро московської державності. Коли Орда почала занепадати, її улуси — Казанський, Астраханський, Касимівський — поступово перейшли під владу Москви, але фактично правляча верства залишалася тією самою ординською знаттю, лише охрещеною й “обрусеною”.
Читайте також: Азійщина
Борис Годунов, Хованські, Юсупови, Урусови, Салтикови, Мансурови, Ордин-Нащокіни — це не просто татарські роди на московській службі, це й були московські князі, що злили ординську традицію ханської влади з формальним православ’ям. Як писав історик Василь Ключевський,
“У XVI–XVIII століттях значна частина московської знаті мала татарське походження”.
Тому не дивно, що Москва від початку наслідувала не Київ, а Орду — у державному устрої, титулатурі, деспотії, придушенні волі.
 |
| «Фізичний тип московита — це переважно тип калмика» Ілля Ріпин. Портрет калмика. Графітний олівець на папері. 19,6 × 13,8 см |
3. “Русь” як присвоєна назва
Коли московські володарі прийняли християнство й прагнули легітимізувати свою владу, вони присвоїли собі ім’я Русі — ім’я, що належало Києву, Чернігову, Галичу.
Спершу слово “русскій” не означало етнічність — воно означало “православний, московський підданий”. Хрещені татари й угро-фінни називали себе “рускімі” у сенсі приналежності до царя, а не до київської традиції.
Тільки з XVIII століття, за Петра І та Романових, це слово почали нав’язувати як “національне”. Але справжніх русинів — українців — з цієї назви витіснили, підмінивши її московською ідеологією “третій Рим”.
4. Татарсько-фінська сутність “русского міра”
Філолог Олександр Шишков ще на початку XIX ст. визнавав:
“Если словенский язык отделить от российского, то из чего же сей последний состоять будет — разве из одних татарских слов, как то: лошадь, кушак, сарай...”
А історик Арсеній Насонов у XX ст. прямо писав:
“Русские — это летописные татары.”
Ці вислови не є поетичними перебільшеннями: вони відображають культурно-етнічну реальність. Московська мова насичена тюркізмами, її державна система — від ханської вертикалі влади, а традиція підкорення, рабства та деспотії — з ординського улусу.
Не випадково російський цар завжди залишався “ханом у рясі”, а не “королем” у західному сенсі.
5. Київ — колиска свободи, Москва — спадкоємиця Орди
Київська Русь дала Європі традицію права, християнства, літопису, соборності.
Московія ж успадкувала від Орди культ сили, підозри, зради й покори.
Тому історично “русскіє” не є спадкоємцями Русі, а радше спадкоємцями Орди, які привласнили її ім’я, віру й символи — але не дух.
⚖️ Підсумок
| Параметр | Давня Русь (Київ) | Московія |
|---|---|---|
| Етнічна основа | Східні слов’яни (поляни, древляни, сіверяни) | Угро-фінські племена + булгари (тюрки) |
| Релігія | Християнство з 988 р. | Християнство пізніше, значною мірою через тюрків |
| Назва “русскій” | Походить від Русі, спадок Києва | Присвоєна татарами-християнами |
| Культура | Європейсько-візантійська | Ординсько-деспотична, тюрксько-візантійська |
| Мова | Давньоруська (основа сучасної укр. і білорус.) | Штучно створена на базі церковнослов’янської з тюркськими елементами |
Висновок
Сучасний “русскій народ” сформувався не з київських русинів, а з угро-фінських і тюркських племен Поволжя, що під владою Орди прийняли християнство й поступово створили Московське царство. Вони могли змінити віру, назву, державний герб, але не могли змінити своє коріння.
“Русскіє” — це не діти Русі, а діти Орди, які вдягли на себе її ім’я.
