ВЛАДА БЕЗ ЧЕСТІ І БЕЗ БАТЬКІВЩИНИ: ВОНА НЕ БУДУВАЛА УКРАЇНУ — ВОНА УСПАДКУВАЛА УРСР

Як радянська номенклатура перетворила незалежність України на механізм власного відтворення

Генеалогія цієї влади є ущербною. 

Її мораль не має ані імперативу честі, ані власного усвідомлення як носія національної ідеї. 

Нічого, окрім цинізму, хамства, невігластва, жорстокості та аморальності вона передати не може.

Аби залишитись на своїх місцях, переважна більшість її представників готова поміняти все - ідеологію, переконання, релігію, стать... 

Якщо зробити екскурс в історію то з точки зору її формування та функціонування це явище патологічне. 

Вона сформувалася не сьогодні і не вчора. Вона є продуктом розпаду СССР та унезалежнення колоніальної адміністрації в УРСР від московської метрополії.
Її типові постаті – партійно-господарська номенклатура, нквдистські, пропагандистські та комісарські кадри, що були відряджені в Україну з московщини для здійснення індустріалізації, колективізації та інших програм побудови комунізму.

Харчі, які їдять на сніданок, обід і вечерю та які пов’язують із підвищеним ризиком деменції

Деменція є одним із найскладніших захворювань, з якими може зіткнутися людина. Вона руйнує життя не лише самого хворого, а й членів його родини. Тож не дивно, що багато людей готові зробити все можливе, аби зменшити ризик розвитку цієї недуги.

Втім, це може стати проблемою для тих, хто полюбляє традиційний англійський сніданок. Дослідження показали, що ультраоброблені харчі, такі як бекон, ковбаси та напої з великою кількістю штучних підсолоджувачів, можуть підвищувати ризик розвитку деменції.

Китайське дослідження, опубліковане у 2022 році, виявило, що люди, які споживають більше ультраоброблених харчів, мають вищу ймовірність розвитку деменції порівняно з тими, хто дотримується більш здорового та поживного раціону.

Рейдж-бейтінг

Рейдж-бейтінг (від англ. rage baiting — «приманка на лють», «провокування гніву») — політтехнологічний та комунікаційний прийом, що полягає у свідомому створенні або поширенні інформаційного контенту, покликаного викликати у цільової аудиторії сильне обурення, гнів чи моральне збудження з метою максимізації охоплення, залученості та впливу на громадську думку. На відміну від звичайної провокації, рейдж-бейтінг використовує алгоритмічні особливості соціальних мереж, які однаково винагороджують як позитивні, так і негативні реакції користувачів.

У політичних технологіях рейдж-бейтінг застосовується для:

• мобілізації власного електорату через культивування почуття загрози або несправедливості;
• дискредитації політичних опонентів шляхом навмисного акцентування найбільш суперечливих або емоційно заряджених аспектів їхньої діяльності;
• зміщення суспільного порядку денного від небажаних тем до штучно створених інформаційних конфліктів;
• стимулювання вірусного поширення політичних повідомлень завдяки масовому коментуванню, репостам і медійним дискусіям.

Типовими інструментами рейдж-бейтінгу є провокаційні заголовки, вирвані з контексту цитати, навмисно поляризуючі формулювання, маніпулятивні меми, образливі узагальнення, перебільшення та демонстративне порушення суспільних табу. Їхньою метою є не переконання аудиторії за допомогою аргументів, а виклик максимальної емоційної реакції, що збільшує видимість повідомлення в інформаційному просторі.

Цифровий фашизм

Цифровий фашизм — поняття, яке використовується в політичній філософії, соціології, медіадослідженнях та дослідженнях авторитаризму для позначення форм фашистської або неофашистської політики, пропаганди, організації та контролю, що здійснюються за допомогою цифрових технологій, мережевих платформ, алгоритмів, великих масивів даних та систем цифрового нагляду.

Термін набув поширення у XXI столітті у зв'язку зі зростанням ролі соціальних мереж, онлайн-платформ, штучного інтелекту, автоматизованої пропаганди та цифрового спостереження у політичному житті. У науковій літературі цифровий фашизм розглядається як модернізована форма фашизму, що використовує новітні технологічні засоби для досягнення традиційних авторитарних цілей.

Топ-10 тактик маніпуляції та способи протидії їм

Маніпуляція полягає в контролі або впливі на почуття, думки чи дії іншої людини заради власної вигоди. У цій статті ви навчитеся розпізнавати різні тактики маніпуляції та дізнаєтеся про ефективні способи протидії їм.

Основні висновки

• Емоційна маніпуляція у стосунках включає такі тактики, як газлайтинг, нав'язування почуття провини та пасивно-агресивна поведінка, що використовуються для контролю почуттів і вчинків іншої людини.
• Розпізнавання ознак маніпуляції, таких як постійне заперечення подій або навіювання людині сумнівів у собі, має вирішальне значення для захисту психічного здоров'я та встановлення здорових особистих меж.
• Протидія маніпуляціям вимагає встановлення чітких особистих меж, звернення по професійну допомогу та використання ефективних стратегій спілкування, які послаблюють вплив маніпулятора.

10 моторошних трюків, за допомогою яких контролюють маси

Aрсенал для зомбування

Ноам Хомський – професор мовознавства в Массачусетському технологічному інституті, лінгвіст, філософ, громадський діяч, автор книг і політичний аналітик вважається одним з найвидатніших мислителів нашого часу, розповідає El Club de los Libros Perdidos.

Його книги розійшлися по всьому світу. Особливо популярним став складений ним список про способи маніпулювання людською свідомістю, до яких вдаються ЗМІ та уряд.

1. ВІДВОЛІКАННЯ УВАГИ

Основним елементом управління суспільством є відволікання уваги людей від важливих проблем і рішень, прийнятих політичними та економічними правлячими колами, за допомогою постійного насичення інформаційного простору малозначними повідомленнями.

Прийом відволікання уваги вельми істотний для того, щоб не дати громадянам можливості отримувати важливі знання в області сучасних філософських течій, передової науки, економіки, психології, нейробіології і кібернетики.

Натомість цього інформаційний простір наповнюється новинами спорту, шоу-бізнесу, містики та інших інформаційних складових, заснованих на реліктових людських інстинктах від еротики до жорсткої порнографії і від побутових мильних сюжетів до сумнівних способів легкої і швидкої наживи.

Як домовлятися з тими, хто сильніший за тебе — 8 правил Макіавеллі

Переговори з рівним — це шахи.

Переговори з тим, хто сильніший, — це шахи, де в нього більше фігур, краща позиція, і він знає твій наступний хід.

Більшість людей заходить у цю партію з правилами першої гри, тому програють ще до того, як сідають за стіл. Макіавеллі зрозумів асиметрію переговорів раніше, ніж це стало предметом вивчення.

Він називав її пасткою слабкого.

Коли слабкий намагається поводитися як рівний, він програє вдвічі. Один раз — тому що слабший, другий — тому що обрав неправильну стратегію.

Розберемо вісім правил, які змінюють це. Не через ілюзію рівності, а через точне розуміння того, що відбувається насправді, коли сили нерівні, і що з цього можна використати.

Почнемо з того, що саме руйнується у стандартних правилах переговорів, коли навпроти тебе людина з грошима, статусом або владою.

Стандартні правила переговорів ґрунтуються на кількох припущеннях:

• що обидві сторони приблизно однаково зацікавлені в угоді;
• що обидві сторони зазнають порівнянних витрат, якщо переговори проваляться;
• що в обох сторін час і тиск приблизно однакові;
• що інформація розподілена більш-менш симетрично.

Жодне з цих припущень не виконується, коли навпроти тебе хтось сильніший.

Почнемо з найочевиднішого — із зацікавленості в угоді.

Коли інвестор розглядає десятки проєктів, а ти один із них, його зацікавленість саме в тобі невисока. Коли великий роботодавець веде переговори про умови з одним із сотні кандидатів, симетрії немає. Коли клієнт із великим бюджетом обирає між кількома постачальниками, його втрата від відмови від тебе незначна, твоя — значна.

Асиметрія зацікавленості — це перша проблема. Вона робить неможливим стандартний принцип взаємної вигоди, тому що в однієї сторони вигода є, а в іншої — варіанти.