Цитати Головного Отамана Армії УНР Симона Петлюри

Тільки міць, єдність та тверде непохитне стремління до повної незалежності й свободи може бути нашим побратимом.

В боротьбі виростає сила, розвивається свідомість, набирає животворної енергії національна воля, боротьба ставить на порядок денний питання про організацію національних сил, про сталеві, міцні форми цієї організації…

Народ, що породив висловника своїх думок і настроїв, чи то поета, чи діяча на громадській ниві, наділяє його рисами свого Я.

Можна жалувати раба і співчувати йому; можна пояснити риси рабської психології в пізніших поколіннях, але жити з ними, але завжди бути серед них і разом з ними йти до спільної мети — неможливо.

Читайте також:  Цитати Степана Бандери, які досі є актуальними

Український народ охоче переймає що кращого у інших, має великий хист до культури, просвіти й організації та здатний в короткий час зробити те, до чого іншим треба значно більше часу.

Наша сила в єдності, а порука успіху наших змагань в державній слухняності!
Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров’ю. Нашої — так само. Кров’ю чужою і своєю. Ворожою і рідною.

Дбаймо про підвищення нацією моральних елементів її буття — творчої любови до Батьківщини, сторожкостидо ворога та помсти за кривди, заподіяні ним.

Ніколи не відповідай на ці 5 запитань, якщо не хочеш втратити контроль!

Чому розумні люди програють у діалогах? П’ять питань-пасток за Макіавеллі.

Ти напевно помічав це відчуття.
Розмова наче звичайна, людина говорить спокійно, навіть м’яко, не підвищує голос, не тисне, не погрожує.
Навпаки, усе звучить майже доброзичливо.
Але чомусь після такої бесіди всередині залишається дивний осад — ніби ти сам віддав щось важливе: свій спокій, свою позицію, своє право обирати. І найнебезпечніше те, що в момент розмови ти цього навіть не помічаєш.

Спробуй зараз зробити одну просту річ. Поки читаєш цей текст, подумки повертайся до людей, після спілкування з якими ти відчував провину, напруження або незрозуміле відчуття обов’язку.

Не аналізуй надто довго, просто спостерігай, тому що наприкінці цього тексту ти зрозумієш: найімовірніше, з тобою не сперечалися, тебе не переконували, тобою не керували силою. Тебе просто спіймали правильним запитанням у правильний момент.

Читайте також: Перевірені прийоми проти токсичних людей

І ось що особливо важливо. Цей текст не про параною, не про те, що треба бачити ворога в кожному. Цей текст про психологічний захист, про ту паузу між питанням і відповіддю, у якій або залишається твоя сила, або ти сам добровільно її віддаєш. Більшість людей ніколи не вчаться робити цю паузу. Їх із дитинства привчили відповідати одразу. Учитель запитав: «Відповідай». Батьки запитали: «Пояснись». Начальник запитав: «Підтвердь». І поступово людина починає вірити, що будь-яке поставлене їй запитання має право на її щирість.

«Побєдобєсіє»: культ «перемоги» як форма державної істерії

Термін «побєдобєсіє» (рос. победобесие) виник у російськомовному публіцистичному середовищі як критичне позначення нав’язливого, агресивного й часто істеричного культу «великої перемоги» у Другій світовій війні. Йдеться не про пам’ять про загиблих і не про вшанування ветеранів, а про перетворення війни на державну релігію, інструмент пропаганди та виправдання сучасної агресії.

Сам термін побудований як поєднання слів «победа» і «мракобесие» («біснування», фанатичне затемнення розуму). Тобто йдеться про стан, коли культ перемоги починає витісняти історію, здоровий глузд і мораль.

Від пам’яті до культу

У більшості країн пам’ять про Другу світову війну пов’язана передусім із трагедією, мільйонами жертв, руйнуваннями та уроками, які людство повинне засвоїти, щоб не допустити повторення катастрофи.

Однак у сучасній Росії тема війни дедалі більше перетворюється не на скорботу, а на культ сили, насильства та «права переможця». День пам’яті став елементом масової мобілізації, політичної релігії та державного ритуалу.

Сонячна енергетика настільки поширена в Європі, що електроенергія витрачається даремно

На сонячній електростанції Vattenfall у німецькій землі Мекленбург-Передня Померанія встановлено понад 146 000 модулів.

 Європа зіткнулася з неочікуваною проблемою «надто успішної» зеленої енергетики: сонячних панелей стало так багато, що електромережі не встигають справлятися з обсягами генерації, пише Поштівка.

• За останнє десятиліття в Європі було встановлено сотні мільйонів сонячних панелей, що перетворило сонячну енергетику на найбільше джерело електроенергії в регіоні в літні місяці. Але система навколо неї не встигла розвинутися такими ж темпами.
• Рекордні обсяги електроенергії марнуються через те, що електромережі не здатні впоратися зі стрибком генерації: у найближчі місяці може бути втрачено близько 40 терават-годин електроенергії.
• Надлишок сонячної генерації штовхає ціни на електроенергію значно нижче нуля у пікові сонячні години, що зменшує прибутковість виробників і змушує їх зупиняти станції. У результаті споживачі можуть фактично платити двічі — за субсидії та за компенсації виробникам.

Протягом останнього десятиліття сотні мільйонів сонячних панелей були встановлені від Сицилії до Лапландії, перетворивши технологію, яка колись була нішевою, на найбільше джерело електроенергії в Європі у літній період. Однак стрімке розгортання тепер стикається з новою проблемою: інфраструктура навколо цієї генерації не встигла модернізуватися. Зростання потужностей сповільнюється, фінансова віддача падає, а рекордні обсяги електроенергії марнуються через неспроможність мереж впоратися зі сплесками виробництва.

Із подовженням світлового дня сезон сонячної генерації входить у пік. Потужності, введені за останній рік, розширили базу виробництва, і цієї весни вже були побиті рекорди на ключових ринках, включно з Німеччиною, Великою Британією та Францією. Очікується, що в найближчі місяці рекордів стане ще більше.

Це більше електроенергії, ніж регіон може спожити, тому виробників дедалі частіше змушують вимикати станції на кілька годин у сонячні дні — практика, відома як curtailment (примусове обмеження генерації). У найближчі місяці близько 40 терават-годин електроенергії — достатньо, щоб забезпечувати Великий Лондон протягом року — можуть бути втрачені. Це на чверть більше, ніж у 2025 році.

Привітання з Днем матері 2026 в прозі – вітання мамі своїми словами

Привітання з Днем матері 2027 в прозі – вітання мамі своїми словами

В Україні День матері традиційно відзначають у другу неділю травня 💐

Короткі поздоровлення мамі в прозі

Вітаємо з Днем матері! Бажаємо любові, тепла, міцного здоров’я та щасливих усмішок ваших дітей щодня!

Вітаємо з Днем матері! Нехай у вашому серці завжди панують радість, мир і материнське щастя.

Вітаємо з Днем матері! Дякуємо за вашу турботу, ніжність і безмежну любов. Нехай добро повертається до вас сторицею!

Вітаємо з Днем матері! Бажаємо сімейного затишку, душевного тепла та гордості за своїх дітей.

Вітаємо з Днем матері! Нехай кожен день дарує вам щирі обійми, вдячність і щасливі миті.

Вітаємо з Днем матері! Хай ваші очі завжди сяють від радості, а серце буде сповнене любові та спокою.

Вітаємо з Днем матері! Бажаємо миру, добра, міцного здоров’я та невичерпної материнської сили.

Вітаємо з Днем матері! Нехай у вашому домі завжди панують любов, гармонія та щастя.

Червона армія без міфів: згвалтування, мародерство і терор у Європі

Ця історична фотографія, знята в 1945 у Лейпцигу (на той час у зоні радянської окупації), зафіксувала момент насильства з боку радянських військових щодо цивільної німецької жінки.
Зображення ілюструє трагічні події періоду "визволення", коли радянська армія вчиняла масові сексуальні злочини та знущання над цивільним населенням у Європі.За оцінками істориків, жертвами зґвалтувань стали близько 2 мільйонів німецьких жінок, а також мешканки інших окупованих країн.
Цей знімок є документальним свідченням радянських воєнних злочинів, які тривалий час замовчували.

"Деды воевали" чи займалися тотальними згвалтуваннями дітей на очах їх батьків, масовими вбивствами і катуваннями безвинних цивільних осіб, грабунком і узаконеним мародерством?

Звірствами над населенням (згвалтуваннями і катуваннями з подальшим вбивством мирних громадян ) «визволителі» стали займатися ще в Криму. Так, командувач 4 – м Українським фронтом генерал армії Петров в наказі № 074 від 8 червня 1944 затаврував «обурливі витівки» військовослужбовців свого фронту на радянській території Криму, «доходять навіть до збройних пограбувань і вбивства місцевих жителів».

У Західній Білорусі та Західної України звірства «визволителів» наростали, ще більше – в країнах Прибалтики, в Угорщині, Болгарії, Румунії та Югославії, де акти насильства проти місцевого населення прийняли жахливі масштаби. Але повний терор наступив на території Польщі. Там почалися масові згвалтування польських жінок і дівчаток, а керівництво військами, яке негативно ставилося до поляків, закривало на це очі.

«Росіяни не є людськими істотами»

Зустрів в мережі цитату Вінстона Черчілля:

«Мені казали, що росіяни не є людськими істотами. У шкалі природи вони стоять нижче за орангутангів».

Вирішив перепровірити: так цитата істинна, зустрічається в іноземній та радянській літературі, наприклад, у книзі В.Г. Трухановського «Уинстон Черчилль» (1982).
Ці слова були сказані Черчіллем 14 серпня 1942 року у Москві після напруженої зустрічі зі Сталіним. Фраза відбиває його роздратування від переговорів та показує крайню ступінь ворожості, характерну для особистого ставлення Черчилля до радянського керівництва у той період.

Поки шукав про Черчілля, випадково знайшов багато інших цитат на цю тему, ось лише декілька з них:

«Неправда, що всі люди — це люди. Росіяни — не люди. Це чужі істоти». — Robert Conquest, What to Do When the Russians Come: A Survivalist's Handbook

«Дивлячись на росіян, ясно розумієш, що це плем’я ще не розвинулося до кінця. Росіяни — ще не цілком люди. Їм бракує головної властивості людини — морального чуття, здатності відрізняти добро від зла». — Жуль Мішле (Jules Michelet), французький історик (1798 – 1874 рр.)

“И знать не хочу звереподобную пародию на людей, и считаю для себя большим несчастьем, что родился в России. Ведь вся Европа смотрит на Россию, почти как на людоеда. Я не раз испытывал стыд, что принадлежу к дикой нации.” — В. М. Боткин во время спора с Некрасовым. Авдотья Панаева. «Воспоминания»

Ці цитати зручно використовувати для розлюднення наших ворогів.

Такий засіб, як дегуманізація (розлюднення), завжди застосовується під час воєн щодо противника. Це психологічна й пропагандистська техніка, коли ворога подають як нелюдів, звірів, тарганів — тобто поза категорією людей, на яких поширюються норми права. Це знижує моральні бар’єри до насильства щодо нього та змінює ставлення до нього.

Для чого потрібні дурні

Дурні були в будь-яку епоху, в будь-якій цивілізації, в будь-якій культурі. Ви зустрічаєте їх на роботі, серед близьких, на високих посадах, бачите на екрані і, ймовірно, не раз задавалися питанням: «Чому? Чого дурість не зникає? Чому природний відбір не викорінює її? Чому розумні люди постійно перебувають у меншості порівняно з тими, хто не здатний мислити ясно?»

​Артур Шопенгауер присвятив своє життя вивченню цього питання і дійшов висновку, що дурні люди — це не випадковість, не помилка природи. Він зрозумів, що дурість виконує певну функцію, але не для самої дурної людини, а для систем, у яких вона існує. Дурість корисна, вигідна, необхідна для підтримки деяких соціальних структур. І оскільки вона корисна, вона зберігається, відтворюється, а іноді навіть заохочується.

Читайте також:  Чому розумні люди ЗНИКАЮТЬ із суспільства — Карл Юнг

Йдеться не про висміювання когось. Суть у розумінні закономірності, що формувала людську цивілізацію протягом тисячоліть. Адже як тільки ви усвідомлюєте, чому існують дурні люди, все змінюється: ви перестаєте дивуватися їхньому приходу до влади, ви не чекаєте, що вони винесуть уроки зі своїх помилок, ви перестаєте сподіватися, що вони раптом стануть розумними, тому що усвідомлюєте — їхнє існування обумовлене причинами, які нікуди не подінуться.

​Існує сім еволюційних і соціальних механізмів, що пояснюють, чому дурні люди існують і чому вони існуватимуть завжди. Це не для того, щоб зробити вас цініками, а щоб допомогти чітко бачити реальність.

На півдні Одещини сепаратистські сайти готують грунт для створення Бессарабской народной республики

Рашистський проєкт Бессарабія як прояв гібридної війни фашистської росії проти України

На Півдні Одещини відкрито діють три сепаратистські сайти які готують грунт для створення "Бісорабської народної республіки" (БНР), пише Поштівка.

Історія 

Російське слово "Бессарабия" офіційно вперше з'явилося в назві "Бессарабской области" в 1813 році. Ця область виникла в результаті окупації Російською імперією частини Молдавського князівства між Прутом і Дністром.

До російської окупації назва "Бессарабия" місцевим населенням як географічний топонім для означення цього краю не вживалася. Це слово імперія принесла на штиках і нав'язала його окупованим нею територіям. Також цю назву нав'язував СРСР з 1920-х до 1940 року, вже як історико-пропагандистський термін.
Упродовж XIX століття ця назва справді стала вживаною, але виключно як російська колоніальна назва, а не як автохтонна самоназва населення.

Рашизм і рашисти в Україні

Поширення російської мови в Україні трактується не просто як мовне питання, а як наслідок або інструмент поширення ідеології рашизму.

Згідно з законодавством України (Закон «Про засади державної політики національної пам'яті Українського народу»), рашизм — це ідеологія та практики, що лежать в основі російського нацистського тоталітарного режиму, сформованого у державі-агресорі, та ґрунтуються на традиціях російського шовінізму й імперіалізму, практиках комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

Щодо зв'язку між поширенням російської мови та рашизмом, можна виділити такі аспекти:

*    Інструмент агресії: Російська влада та пропаганда використовують "захист російськомовних" та поширення російської мови як ідеологічне виправдання для військового вторгнення, окупації територій та розколу українського суспільства.
*    Складова ідеології: Просування російської мови поза межами РФ є елементом концепції "русского міра", який є частиною рашизму.
*    Відмова від мови як захист: У контексті російсько-української війни відмова від використання російської мови розглядається багатьма українцями як спосіб захисту від впливу ідеології агресора. 

Отже, у нинішньому контексті поширення російської мови в Україні трактується не просто як мовне питання, а як наслідок або інструмент поширення ідеології рашизму. Рашизм - це руzzкій фашизм.

«Русскій мір» - агресивна реалізація рашизму 

Рашизм є невід’ємною складовою концепції «русского мира» — ідеологічної доктрини, що проголошує існування наднаціональної спільноти, об’єднаної російською мовою, культурою та політичною лояльністю до Росії.

У межах цієї концепції рашизм виступає як практичний інструмент реалізації «русского міра», забезпечуючи його поширення через пропаганду, культурний вплив, політичний тиск і, зрештою, військову агресію.

«Русскій мір» формує ідеологічне підґрунтя, тоді як рашизм є його радикалізованою, агресивною формою, що виправдовує насильство, експансію та заперечення суверенітету інших держав.

    «Русскій мір» — це ідеологія, а рашизм — її силова, агресивна реалізація.

Рашисти 

Відповідно зо визначення рашизму, рашисти — це носії російської імперської ідентичності, які відтворюють і підтримують ідеологію рашизму — систему поглядів, сформовану в російському державному та культурному середовищі й спрямовану на домінування, насильство та заперечення інших народів.

У цьому сенсі рашистами є ті, хто:

•     ототожнює себе з російською імперською ідентичністю;
•     приймає або виправдовує агресивну політику Росії;
•     відтворює імперські наративи.

Копірайтинг за Фрейдом: людині байдуже до всіх текстів, крім цих трьох

Тексти по Фрейду: що писати, щоб тебе хотіли читати

В основі всіх наших вчинків лежать два мотиви: 
бажання стати великим і сексуальний потяг. 
— Зигмунд Шломович Фрейд

Ця цитата на початку — не стільки про секс, скільки про фундаментальні речі. До цих двох мотивів можна додати третій — голод.

Голод — це бажання наповнити шлунок, а в сучасному розумінні — заробити або заощадити гроші.

Усі інші людські бажання — похідні від прагнення до влади, грошей і сексуального потягу. Те саме стосується й текстів: усе написане людиною можна звести до трьох базових типів.

Темна психологія притягання: як стати небезпечно привабливим — Карл Юнг

Прочитайте це уважно. Те, що тут написане, буде неприємним. І, дізнавшись це, ви вже не зможете не чути.

Ви не притягуєте людей кольором шкіри, симетрією обличчя чи тим відображенням, яке щоранку бачите в дзеркалі.

Те, що ви вважаєте своєю привабливістю — лише маска, вдало продана світові. Але за цією маскою спить звір, пробудження якого ви уникали роками.

Цей звір — це не ваша соціальна версія, не ваш ввічливий і зручний образ. Я говорю про ту частину вас, яка дихає в темряві й рухається у вашій тіні. Про вас справжнього — того, хто знає, на що здатен, коли перестає прикидатися.

Юнг називав це тінню. Але тінь — не ворог. Це ключ до сили, яка лякає навіть вас самих. Якщо вам страшно подивитися їй в очі — значить, ви розумієте: дороги назад не буде.

Хочете знати, чому одні люди, заходячи в кімнату, ніби згущують повітря, а інші проходять непомітно, як безтілесні примари?

Це не одяг і не фігура. Це невидиме поле — енергія, що липне до шкіри й змінює атмосферу без жодного слова.

Магнетизм неможливо висловити — його можна лише відчути. Він відчувається шкірою, потилицею, як передчуття небезпеки.

І ось істина, яку ви, можливо, не хочете чути: щоб володіти цим, потрібно впустити в себе те, що ви все життя відкидали.

Читайте також: Перевірені прийоми проти мудаків і токсиків

Перевірені прийоми проти токсичних людей

Перевірені прийоми проти мудаків і токсиків

Метод переговорників ФБР

Ми встановлюємо броньовані двері в оселях.
Ставимо складні паролі на акаунти та цифрові гаманці.

Але є одна територія — найцінніша, — яку більшість залишає відчиненою навстіж.

Це наша психіка.

Керівник, який тисне.
Родич, який маніпулює.
Колега, який зливає негатив.

Зазвичай ми намагаємося бути ввічливими, пояснюємо, терпимо.

Зупиніться.

Ви робите фатальну помилку.

Ви намагаєтеся грати в шахи з голубом.
Він не вміє грати в шахи.
Він зіб’є фігури, нагадить на дошку і полетить.

Час змінити стратегію.

Це не просто лайка — це підхід, описаний психіатром
Марк Гоулстон,
який навчав переговорників ФБР працювати з терористами.

І якщо ці методи працюють із людьми, що захоплюють заручників —
вони точно спрацюють із вашим начальником чи родичами.

Що робити після обстрілу, щоб нервова система швидше відновилася

Прості кроки, які допоможуть у перші 10 хвилин

Коли останній вибух відгримів і настала тиша, здається, що найстрашніше позаду. Але з точки зору фізіології все тільки починається. У крові вирують адреналін і кортизол, серце працює на межі, м’язи заціпеніли від напруження. І тепер головне завдання — допомогти організму правильно вийти з цього стану, щоб стрес не «законсервувався» в тілі на місяці вперед.

Розберімося, як це працює з наукової точки зору і що саме потрібно робити.

Що відбувається з організмом під час обстрілу: фізіологія стресу

У нашого організму є дві основні автономні (непідконтрольні свідомості) системи управління.
Симпатична нервова система відповідає за мобілізацію.
Парасимпатична — за розслаблення і відновлення.

Коли виникає загроза, миттєво вмикається симпатична система:

• Серце починає битися частіше і сильніше, щоб швидше перекачувати кров.

• Кровоносні судини в м’язах розширюються (м’язам потрібно більше кисню), а в органах травлення — звужуються (травлення зараз неважливе).

• Дихання частішає і стає поверхневим, щоб швидше насичувати кров киснем.

• Зіниці розширюються, щоб краще бачити небезпеку.

• Активуються потові залози — організм готується до перегріву під час фізичного навантаження.

• Виділення слини зменшується — звідси сухість у роті.

• Наднирники викидають у кров адреналін і кортизол.

Уся ця система запускається за частки секунди. І це чудовий, відпрацьований механізм виживання. Проблема в іншому.

Різноманіття — лівий пропагандистський інструмент

На цьому радянському плакаті 1957 року зображено мультикультурну групу, яка досліджує пам'ятки Москви. Це відображення расової гармонії в марксистській утопії: в той час Радянський Союз намагався ідеологічно скористатися расовою дискримінацією США. Плакат розроблений для того, щоб залучити азіатів, африканців та афроамериканців до чарів комунізму.

Різноманіття - це лівий ідеологічний і пропагандистський інструмент, яким намагаються видати психічні відхилення, сексуальні збочення, девіації та патології за щось нормальне й навіть корисне для суспільства. Мета - зруйнувати культурні стандарти, традиційні норми, сім’ю, мораль і звичайний відбір за здібностями, щоб просувати свої патології під виглядом «толерантності».

Поняття «Різноманіття» (diversity) у сучасному соціально-політичному вжитку — це не нейтральна біологічна чи культурна різноманітність, а ідеологічна конструкція, яка стала частиною DEI-підходу (Diversity, Equity, Inclusion). Вона передбачає активне просування включення людей за ознаками раси, етносу, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, інвалідності тощо, часто з акцентом на «equity» (результатну рівність), а не на формальну рівність можливостей.

Під риторикою «інклюзії» нерідко відбувається підміна понять: замість обговорення компетентності, професійних якостей чи результатів діяльності увагу навмисно зміщують на ідентичність, походження або належність до певних груп. У такій логіці пріоритет отримує не здатність чи досягнення, а відповідність політичним критеріям «представництва».

Українські новорічні поштівки. (фотоальбом)

Українська новорічна поштівка "З новим роком!" худ. М. Туміна. 1956 р.

Українські новорічні поштівки друкували видавництва: «Мистецтво», «Радянська Україна», «Прапор», «Укрдержвидав»,  «Укррекламафільм», «Укрфото», Державне виробництво образотворчого мистецтва.  Листівки українською мовою зустрічаються досить рідко. Вони виконані у радянській стилістиці, лише на деяких з них зустрічається традиційний український орнамент, шрифт, а також національні символи – вишитий рушник, куманець та ін. В СРСР поштівки використовували як з пропагандистською метою, так і для висвітлення головних подій у державі.

Перші українські різдвяні та новорічні поштівки почали видавати в Києві ще на початку ХХ ст. Восени 1929 року в СРСР Новий рік і Різдво були оголошені звичайними робочими днями, а будь-які святкування  заборонялися. Зимові свята обізвали «буржуазної затією». У грудні та січні спеціальні патрулі з добровольців ходили по вулицях і заглядали у вікна, перевіряючи виконання урядового указу. Новорічна ялинка перейшла на нелегальне становище. Ті, хто не хотів позбавляти своїх дітей свята, робили це таємно. Ситуація змінилася в 1935 році. Тодішньому секретареві ЦК Компартії більшовиків України Павлу Постишеву вдалося-таки переконати Сталіна, що красуня-ялинка з «попівського дерева» цілком може перетворитися на символ щасливого дитинства в СРСР. Новий 1936 рік вже зустрічала вся країна, нарядивши ялинки й підписавши саморобні поштівки. Святкування Нового року стало невід'ємною частиною радянського життя.

Упродовж 1937-1939 років новорічні поштівки в СРСР друкувалися невеликими тиражами (заборонені в 1929 р.).  Перші радянські фронтові новорічні поштівки були видані до Нового 1942 р. Найпопулярнішими були поштівки з написами «Новогодний привет героическим защитникам Родины!» і «Новогодний привет с фронта!».

Чому розумні люди ЗНИКАЮТЬ із суспільства — Карл Юнг

Bollingen Tower - будова, створена швейцарським психіатром та психологом Карлом Густавом Юнгом.

Чи замислювалися ви коли-небудь, куди зникають найрозумніші люди, яких ви знали?

Той блискучий друг з університету з оригінальними ідеями, про якого ви давно нічого не чули. Той колега, який завжди помічав те, що інші не помічали, раптом звільнився без пояснення причин і видалив усі свої акаунти в соціальних мережах.

Усі називали його генієм і пророкували йому велике майбутнє. Він просто поїхав кудись далеко і обірвав усі зв’язки.

Куди він зник? Чи зазнав він невдачі? Чи був зламаний? Чи здався?

Читайте також:  10 самих моторошних уроків як переграти 99% людей: Макіавеллі

Одкровення Карла Юнга змінить ваше уявлення про це.

Високоінтелектуальні люди зникають не через провал. Вони йдуть, тому що суспільство змушує їх бути кимось іншим. І одного дня вони просто припиняють удавати.

Якщо ви коли-небудь відчували бажання розчинитися, замкнутися в собі, відсторонитися від усього — дослідження Юнга показують, що з вами все гаразд.

Це раціональна відповідь на світ, який карає вас за те, що ви справжні.

Ця модель постійно повторюється протягом усієї історії.

Про парадокси гендерної ідеології

Сьогодні говорити про стосунки між чоловіком і жінкою річ невдячна.

• З одного боку, ця тема стала майже нав’язливою: масова культура постійно її експлуатує, перетворюючи інтимність на товар.
• З іншого - будь-яка спроба серйозної розмови про чоловіче і жіноче відразу потрапляє у поле ідеологічних підозр.

Ми опинилися між двома крайнощами.

• З одного боку гіперсексуалізація споживацького суспільства, де стосунки редукуються до ринку бажань.
• З іншого ідеологія гендерного апартеїду, яка підозріло ставиться до самої ідеї статевої різниці.

У такому середовищі знайти спокійний і людський погляд на взаємини між чоловіком і жінкою стає дедалі складніше.

Читайте також:  Людина є єдиною істотою, яка народжується двічі

«Приєднання чи возз’єднання?» - книга, яку боялася імперія!

У Радянському Союзі історію формували не архівні документи — її диктувала КПРС

Особливо це стосувалося однієї події, яку роками повторювали як святу істину: Переяславської ради 1654 року.

У підручниках, газетах, фільмах і виступах партійних керівників ця подія подавалася однаково. Українці нібито «віками прагнули возз’єднатися з російським народом», а союз із Московією подавався як природний і бажаний фінал української історії.

Читайте також: Так звані “русскіє” — спадкоємці Орди, а не Русі

Ця формула звучала настільки часто, що для багатьох стала беззаперечною правдою.
Але в середині 1960-х один український історик вирішив уважно перевірити, чи відповідає ця історія реальним документам.

Його звали Михайло Брайчевський.

Він не був політиком і не виголошував гучних маніфестів. Його зброєю були архіви, джерела і холодна наукова логіка. Працюючи з документами XVII століття, він дедалі більше переконувався: офіційна версія радянської історії не витримує перевірки фактами.

10 самих моторошних уроків як переграти 99% людей: Макіавеллі

Протягом усього життя вас вводили в оману, переконуючи, що наполеглива праця та чесність є єдиними гарантіями успіху. Але озирніться навколо: справжні переможці ніколи не дотримувалися цих прописів. П'ять століть тому Макіавеллі всебічно задокументував реальну механіку влади, створивши відверте керівництво до того, як формувати реальність, а не лише реагувати на неї.

Ймовірно, ви перебуваєте в постійному пошуку тієї самої прихованої переваги або секрету, який пояснить, чому одні люди граючись керують реальністю, тоді як ви все ще намагаєтесь розібратися в правилах гри.

Висловимо думку, яка, найімовірніше, викличе у вас обурення:

Протягом усього життя вас вводили в оману, переконуючи, що наполеглива праця і кристальна чесність — це єдині гарантії успіху. Але озирніться довкола і визнайте суворий факт: справжні переможці ніколи не дотримувалися цих рецептів, і правила їхньої гри завжди були іншими.

П’ять століть тому Нікколо Макіавеллі став свідком найжорсткішої боротьби за владу в декораціях ренесансної Італії, де королівства руйнувалися за одну ніч, а цинічні стратегії створювали великі династії, поки хороші люди помирали в бідності.

Він скрупульозно задокументував кожен хід, створивши не просто історичну хроніку, а неприкритий кресленик реальної механіки влади.

Читайте також:  Кращі афоризми та цитати Нікколо Макіавеллі

Те, шо ви прочитаєте далі — це не суха теорія, а результат аналізу дій еліти. Тієї самої верхівки, яка формує реальність, замість того щоб просто реагувати на неї.

Ці 10 уроків проводять чітку межу між тими, хто веде, і тими, кого ведуть. І щойно ви навчитеся розпізнавати ці патерни, ви почнете помічати їх усюди.

Вам доведеться вирішити, чи справді ви готові дізнатися правду. Адже невігластво дарує комфорт, тоді як знання вимагають дій і відповідальності.

Якщо ви все ще тут і маєте намір зруйнувати ілюзії, напишіть у коментарях фразу:
«Я обираю усвідомленість», — і ми перейдемо до першого принципу.

Правило номер один говорить:

Психологія людей, які легко забувають імена (і це зовсім не випадковість)

Ви дивитеся людині прямо в очі, тиснете їй руку, ввічливо киваєте, дозволяючи їй говорити, відзначаючи інтонації, міміку, жести. І раптом майже миттєво вас накриває тривожне усвідомлення.

Ви не знаєте, як її звати.

Ім’я зникло — не вислизнуло, а саме стерлося, ніби звукова доріжка вашого життя на частку секунди перескочила, залишивши провал там, де щойно було щось важливе.

Ви продовжуєте усміхатися, зберігаєте зоровий контакт. Ваше обличчя залишається спокійним, зібраним, соціально бездоганним, але за цією зовнішньою рівновагою — напруження, внутрішній поспіх, майже паніка.

Ви гарячково прокручуєте в голові останні секунди, намагаючись вловити відгомін звуку, тінь складу, хоча б ритм імені — але замість цього порожнеча. Біла пляма саме там, де мала закріпитися її особистість.

І тут важливо почути головне: ви не самі.

І що ще важливіше — з вами нічого не зламалося.

Ви не неввічливі, ви не дурні. У вас не починається рання втрата пам’яті. І вам не байдуже — інакше ви б цього навіть не помітили.

Те, що сталося за ці кілька секунд, — не збій інтелекту і не дефект уваги. Це робота складного, тонкого і, на жаль, вкрай незручного механізму вашого несвідомого.

Маркіз де Кюстін про царську Росію і росіян. Цитати з книги «Росія у 1839 році» - «La Russie en 1839»

Маркіз де Кюстін (d'Astolphe de Custine) - французький дипломат, письменник, мандрівник (1790 - 1857) про царську Росію в книзі «La Russie en 1839»

Адже ще трохи більше ста років тому росіяни були справжніми татарами. І під зовнішнім лоском європейської елегантності більшість цих вискочок цивілізації зберегла ведмежу шкуру — вони лише вивернули її хутром усередину. Але досить трохи їх поскребти — і ви побачите, як шерсть вилазить назовні й стовбурчиться.
...
Росіяни сп’янілі рабством до втрати свідомості... Честолюбні, самовдоволені, хвалькуваті... Неоригінальні, бо позбавлені творчих обдарувань і природного розуму... Хитрі й ліниві, здатні працювати лише за високу винагороду, а не так, як у Європі — для блага інших... Боягузливі, і якщо вони безстрашні в бою, то лише тому, що через своє невігластво вірять обману начальства, що, загинувши, через три дні воскреснуть і опиняться вдома... Народ живе у вічному страху; і всім у Росії й завжди керує страх... Росіяни брехливі й підступні, бо всі їхні чесноти насправді є результатом удавання й обману... Усі ввічливі один з одним, але тут ввічливість — це не що інше, як мистецтво взаємно приховувати той подвійний страх, який кожен відчуває й навіює... Прославлена гостинність московитів також перетворилася на надзвичайно тонку політику, яка полягає в тому, щоб якомога більше догодити гостям, витративши якомога менше щирості...

Ілюзія зв'язку: як спілкування виснажує вас

Ви помічали, що розмови та спілкування з іншими людьми можуть спричиняти почуття втоми, висмоктувати енергію та знижувати життєвий тонус? У цьому есе ми аналізуємо концепцію ілюзії зв'язку та розкриваємо філософські ідеї Артура Шопенгауера про те, як соціальні взаємодії можуть виснажувати вас та заважати вашому внутрішньому балансу.

Вартість соціалізації 

Справжня ціна спілкування - це вдавання, коли ти зображуєш того, ким ти не є.

Цю думку особливо добре розуміють люди, які переступили сорокарічний рубіж. Лише залишаючись на самоті, людина здатна бути самою собою. І справа тут не у випадковості. За їхніми плечима — роки спілкування, конфліктів, суперечок, компромісів і спроб вписатися в суспільство або, навпаки, відгородитися від нього.

Вони вже з досвіду знають, наскільки виснажливою може бути постійна взаємодія з іншими. Після довгих років розмов, пояснень, підлаштовування під чужі очікування та безперервної присутності поряд із людьми приходить усвідомлення: усе це непомітно виснажує розум.

Але чому так відбувається? Саме це питання стоїть у центрі подальших роздумів — погляду на суспільство крізь призму філософського розуміння людської природи.

Згідно з цим поглядом, у той момент, коли людина входить у соціальне середовище, вона починає поступово втрачати себе. Не тому, що оточення зле чи вороже, а тому, що сама структура суспільства тримається на компромісі. Будь-яке спільне існування потребує взаємних поступок і постійного самоконтролю. Простіше кажучи, бути серед людей — означає стримуватися.

На кожній зустрічі ми непомітно коригуємо свої думки, інтонації й навіть риси характеру, щоб зберегти зовнішній спокій. Чим більше людей довкола, тим сильніше розмивається все живе й справжнє. Розмови стають обережними, ідеї — приглушеними, а щирість поступово розчиняється.

Щойно ми вступаємо в соціальну гру, щось усередині нас доводиться ховати. Гармонія потребує жертв. Істина стає предметом торгу, свобода — джерелом незручності. Щира реакція поступається місцем ввічливій усмішці.

Суспільство тримається на правилах пристойності, а ці правила часто існують за рахунок дрібних викривлень правди.

Українська народна пісня "Гей, була в мене коняка" допомагає викрити фальсифікації сепаратистів щодо Буджака

Тривають гарячі дискусії через назву "Бісо-арабія" яку нам нав'язують сепари замість старовинної назви Буджак.

Цікаво розглянути це питання в контексті української народної пісні "Гей, була в мене коняка" - пишуть в групі Ізмаїл-онлайн.

Пісня «Гей, була в мене коняка» — це відома українська народна козацька пісня, яка розповідає про життя, тяжку долю та втрати козака після війни. У ній згадується Буджацький степ, втрата коня, шаблі й рушниці, але водночас — віра в майбутнє. Пісня існує в численних варіаціях тексту та мелодії.

Це не просто пісня про коня — це пісня про виживання й незламність козацького духу, про героя, який повернувся з війни, але опинився сам-на-сам із буденністю.

Показовою є згадка рядка «ляхи шаблю пощербили», що прямо вказує на час коли була написана пісня: це доба постійних збройних конфліктів між козаками та Річчю Посполитою — кінець XVI – першу половину XVII століття.

Важливо й те, що в цей період козаки співають саме про Буджацький степ, а не про якусь там династичну «землю Басараба» (до речі, валаська Basarabia не включала в себе територію Буджака!) А війни Московії проти Османської імперії в цьому регіоні розпочалися лише наприкінці XVIII століття, значно пізніше часу появи пісні. Саме тоді в Буджаку вперше з'явилися московити і не існувало ніякої "Землі Бесараба".

Битва за переправу «Ісмаїл гечіді» (İsmail geçidi), перемогу в якій отримали козаки, а не Суворов, відбулася в 1790 році, і козаки напевно співали «Гей, була в мене коняка» відпочиваючи після битви.

Степана Бандеру варто цінити хоча б за те, що його панічно бояться наші вороги

 

Сьогодні все прогресивне людство святкує день народження Степана Бандери — українського політичного діяча, одного із чільних ідеологів, практиків і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття.

Степана Бандеру варто цінити хоча б за те, що його панічно бояться наші вороги навіть через багато років після його смерті.

Чому вони його бояться? Тому що однією з ключових ідей, яку він відстоював, є необхідність деколонізації людожерської радянської імперії та звільнення поневолених нею народів.

Цю ідею досі бояться вголос вимовляти і наші вороги, і світові, прости господи, лідери, і хорошіє узкіє, і українська влада, вата, соросята та ждуни.

У своїх працях Бандера послідовно наголошував: ідея без масової віри й активного чину не стає реальною силою, а саме організовані маси роблять її дієвою.