Євген ДУДАР — відомий український письменник-сатирик, артист розмовного жанру, публіцист.
Страшні не королі. Страшні їхні блазні
*
Сміх – не гріх. Але час від часу сповідатися за нього треба.
*
Пам’ять, як і жінка, зраджує саме тоді, коли на неї найбільше покладаєшся.
*
По безсмертних не плачуть.
*
Чому не бути Богом, коли на тебе моляться?
*
Чоловік – це стовп, до якого жінка прив’язана, щоб інші знали, де її шукати.
*
Не кожен, від кого пахне ладаном, святий.
*
Господи! Як грішно бути завжди праведним!
*
Що гнучкіший хребет, то шия товща.
*
Сполохані орли злітають у небо, сполохані жаби стрибають у болото.
*
Вбивав час, поки той не вбив його.
*
Про героїв старих воєн згадують переважно перед новими.
*
У тих, хто повзає, інфарктів не буває.
*
Любов до ближнього вимагає жертв.
*
Ангели-хранителі також мають почуття страху.
*
Для того щоб сміх перевернув світ, точкою опори має бути власне серце.
*
Коли у гумориста нема почуття гумору – ще не страшно. Страшніше, коли нема почуття міри.
*
Усмішка – повітря, яким душа дихає.
*
Зараз багато не так літературних критиків, як літературних терористів.
*
Виливаючи душу, пам’ятай, що людина – не помийна яма.
*
З нечесним ворогом будь-які методи боротьби чесні.
*
Плин часу на різних людей впливає по-різному: розумним додає розуму, дурним –
дурості.
*
Не визволить безсилого безсилий.
*
Краще бути солом’яною вдовою царя, ніж законною дружиною його блазня.
*
Перш ніж звинувачувати когось у тому, що тебе продає, подумай і зваж, чи хоче тебе хтось купити.
*
Прометей був у багато зручнішому становищі, ніж українець. Йому клював печінку лише один орел.
*
Кожна епоха має своїх королів і своїх блазнів.
*
Чужих жінок не буває.
*
Ми всі стаємо святими, коли вже не можемо грішити
