У Радянському Союзі історію формували не архівні документи — її диктувала КПРС
Особливо це стосувалося однієї події, яку роками повторювали як святу істину: Переяславської ради 1654 року.
У підручниках, газетах, фільмах і виступах партійних керівників ця подія подавалася однаково. Українці нібито «віками прагнули возз’єднатися з російським народом», а союз із Московією подавався як природний і бажаний фінал української історії.
Читайте також: Так звані “русскіє” — спадкоємці Орди, а не Русі
Ця формула звучала настільки часто, що для багатьох стала беззаперечною правдою.
Але в середині 1960-х один український історик вирішив уважно перевірити, чи відповідає ця історія реальним документам.
Його звали Михайло Брайчевський.
Він не був політиком і не виголошував гучних маніфестів. Його зброєю були архіви, джерела і холодна наукова логіка. Працюючи з документами XVII століття, він дедалі більше переконувався: офіційна версія радянської історії не витримує перевірки фактами.
