– Вот никак я вас ни пайму… У вас вчира расстреляли гинирала за то, что он толстый, а вы – малчёк… – здійняла хай Софочка.
– Стоп, – перебила Хомівна. – Звідки тобі таке примандюрилося?
– Эта мне-та примандюрилась? Да я вчера щёлкала каналами, слышу, что в Адессе, на площади Катирины расстреляли полнава гинирала. И фсьо, сколька ни щёлкала – фсе эта замалчивали. Ну, полный – эта жи толстый?
– Мда, видно, моя черга: Софочко, повним генералом за царя в народі називали генерал-аншефа. Це слово ( général en chef) Петро І узяв у французів. Флігель-ад’ютант, генерал-ад’ютант, генерал-адмірал – синоніми до слова генерал-аншеф.Такі звання мали генерали рівні фельдмаршалові.
– Значит, гинирал-аншеф – эта шеф гиниралаф? – второпала Софочка.
– Слава Богу! Роздуплилася! – веде Хомівна, – Товстих генералів у нас валом, а щоб були генерал-аншефи – не чула.– Бачите, вищим за генерал-аншефа в імперії був фельдмаршал, та з 1912-го року фельдмаршала не присвоювали. Тому звання генерал-аншеф було найвищим. З українців у 1917-му було два повних генерала, два ґенерала від інфантерії – Олександр Рогоза (на листопад 1918 р. О.Рогоза значився єдиним ґенеральним бунчужним Генштабу) та Володимир Слюсаренко, який із червня 1918 р. командував 6-м Полтавським корпусом).
Повний генерал (генерал від інфантерії, командувач Румунського фронту, 4-ї російської армії (1915-1917 рр.), військовий міністр та Головний бунчужний Української армії Олександр Рогоза. Українець, розмовляв українською мовою, українізував армію. Генерал був харизматичним лідером, високо шанованим вояками та Скоропадським. Він створив і озброїв українську армію, яка дісталася Петлюрі. Інтендант Петлюра одразу ж позбувся конкурента: 15 грудня 1918 арештований з наказу Директорії, але незабаром був звільнений. Рогоза переїхав до Одеси, евакуюватися відмовився.
Після здобуття міста вояками Григор’єва, був заарештований. Він відмовився перейти на службу до Червоної Армії, за що 61-річного генерала Олександра Рогозу червоні ЧК розстріляли 29 червня 1919 року на Катерининській площі.
– Знаю, що пам’ятник Катерині одесити встановили. А чи вшанували вони українського генерала Олександра Рогозу? – вирвалося у Хомівни.
– Стоп, – перебила Хомівна. – Звідки тобі таке примандюрилося?
– Эта мне-та примандюрилась? Да я вчера щёлкала каналами, слышу, что в Адессе, на площади Катирины расстреляли полнава гинирала. И фсьо, сколька ни щёлкала – фсе эта замалчивали. Ну, полный – эта жи толстый?
– Мда, видно, моя черга: Софочко, повним генералом за царя в народі називали генерал-аншефа. Це слово ( général en chef) Петро І узяв у французів. Флігель-ад’ютант, генерал-ад’ютант, генерал-адмірал – синоніми до слова генерал-аншеф.Такі звання мали генерали рівні фельдмаршалові.
– Значит, гинирал-аншеф – эта шеф гиниралаф? – второпала Софочка.
– Слава Богу! Роздуплилася! – веде Хомівна, – Товстих генералів у нас валом, а щоб були генерал-аншефи – не чула.– Бачите, вищим за генерал-аншефа в імперії був фельдмаршал, та з 1912-го року фельдмаршала не присвоювали. Тому звання генерал-аншеф було найвищим. З українців у 1917-му було два повних генерала, два ґенерала від інфантерії – Олександр Рогоза (на листопад 1918 р. О.Рогоза значився єдиним ґенеральним бунчужним Генштабу) та Володимир Слюсаренко, який із червня 1918 р. командував 6-м Полтавським корпусом).
Повний генерал (генерал від інфантерії, командувач Румунського фронту, 4-ї російської армії (1915-1917 рр.), військовий міністр та Головний бунчужний Української армії Олександр Рогоза. Українець, розмовляв українською мовою, українізував армію. Генерал був харизматичним лідером, високо шанованим вояками та Скоропадським. Він створив і озброїв українську армію, яка дісталася Петлюрі. Інтендант Петлюра одразу ж позбувся конкурента: 15 грудня 1918 арештований з наказу Директорії, але незабаром був звільнений. Рогоза переїхав до Одеси, евакуюватися відмовився.
Після здобуття міста вояками Григор’єва, був заарештований. Він відмовився перейти на службу до Червоної Армії, за що 61-річного генерала Олександра Рогозу червоні ЧК розстріляли 29 червня 1919 року на Катерининській площі.
– Знаю, що пам’ятник Катерині одесити встановили. А чи вшанували вони українського генерала Олександра Рогозу? – вирвалося у Хомівни.
Ганна Черкаська - краєзнавець, вчитель, журналіст.
