 |
| Степан Бандера та автор «Декалогу ОУН», член Проводу ОУН Степан Ленкавський |
У новорічну ніч, яка є Днем народження Степана Бандери, російські окупанти обстрілюють українців ракетами. Вони знищують людей, руйнують міста і будинки. Їхня політика абсолютно нічим не відрізняється від політики Радянського союзу, проти якої боровся Степан Бандера. У його творах, які сьогодні у книгарнях доступні кожному, знаходимо багато пророчих слів, які актуальні у нинішній російсько-українській війні, які дають не лише діагноз російським окупантам, а й сьогодні надихають українців на завершення національно-визвольної боротьби.
***
"Повною і найвищою перемогою українського націоналізму буде стан, коли російська імперія перестане існувати і всі народи, нею поневолені, дістануть національно-державну волю. Без того повної перемоги Україна мати не може, або ця перемога буде частковою і сумнівною".
Коли б, наприклад, Україна державне відірвалась від російської імперії, а Казахстан чи нації Кавказу залишились в складі цієї імперії, то це було б рівнозначним з тим, що суверенність української нації і держави перебуває у величезній небезпеці від московського імперіялізму. Тому стан, коли Україна стала б вільною, а якась інша поневолена Москвою нація, залишилась в складі поневолених імперією, треба було б уважати за неосягнення Україною цілей українського націоналізму, а лиш етапом до того, станом часового перепочинку в боротьбі, павзою.
Усвідомлення цього політичною думкою українського націоналізму і прийняття ним політичного постуляту про те, що без розгрому московської імперії і розподілу її на національні держави всіх без вийнятку поневолених імперією народів, не може бути осягнене визволення України, є одним з основних постулятів української національно-визвольної політики."
«Фронт поневолених націй»
В ім’я яких ідей трактували вони більшовиків, уже по війні, як своїх союзників і замикали очі на те, що мають справу з найгіршою тиранією, з народовбивцями і їх системою найбільших злочинств проти Бога, над людиною, над народами, над всякою свободою і цінностями?...
Та в нашому положенні і на сучасному етапі національно-революційного змагання правлять розвиткові закони безупинного, довгочасного революційного процесу, затяжної боротьби, яка ведеться передусім за душу народу. Ціла система московсько-большевицького поневолення України спрямована на знищення душі української, духової самобутности й самостійности українського народу.
Мусимо провадити нашу головну боротьбу. Ідеться про захист найвищих загальнолюдських цінностей – віри в Бога, волі, гідности, права й вільного розвитку народу й людини. Адже ж ціле визвольне змагання ведеться якраз задля того, щоб у власній, незалежній державі найповніше, якнайкраще забезпечити, розвинути й піднести ці всі цінності.
Теперішній стан в Україні, коли чужа ворожа сила здушує і паралізує вільний розвиток політичного життя – анормальний. Боремося за повну політичну свободу у вільній Україні. І в суверенній Українській державі має бути загарантована можливість для існування і розвитку політичних угрупувань.
***
Наша позиція така, що в сучасному становищі України в усіх питаннях української політики в цілому й поодиноких частинах, найважливішим є аспект самої визвольної боротьби, а вирішальним критерієм є її вимоги і потреби. Усе, що цій боротьбі допомагає, сприяє і зміцнює її, усе, що підносить її успішність та ефект лінією визволення – все те добре, позитивне.
***
Сьогодні Україна в міжнародному укладі сил – це немов вулкан визвольної революції, якого не можна ні згасити, ані здушити…
Україна – це та непримиренна сила, яка бореться проти всякого наїзника, проти всякого поневолення. Вона діє виключно за своїм власним законом, має своє невідхильне прямування до соборної суверенної Української Держави…
Україна – це історичний гробокопатель московсько-большевицького імперіалізму, гніту й насильства, а водночас – пробойовик і кристалізаційний осередок нового ладу на руїнах СССР, ладу свободи і справедливости у взяєминах між народами і людьми. Така історична місія України, така її фактична сьогодні роля, і відповідно до цього вона здобуває собі світову позицію.
***
Українські державницькі змагання продовжуються безперервно, вони мали і мають свої героїчні подвиги та великі політичні досягнення, вони ж найвиразніше продовжують українські державницькі традиції.
***
Треба тільки одного: щоб усі дбали насамперед про добро України, української справи, а потім про своє партійне добро; щоб усі хотіли справді боротися чи позитично працювати для спільної справи та спроможностей, а не намагатися підшиватися під інших та користуватися здобутками інших. В українському житті тепер немає багато чого ділити для використовування і зужитковування. Зате можна багато зробити і здобути жертовною боротьбою і працею.
Українська національна революція – це боротьба за саме життя і волю народу та людини, а також боротьба за зміст, підстави й форми життя, за його розвиток і за поступ; це боротьба проти московсько-большевицького імперіалізму, який прямує до панування над усім світом і з тією метою поневолює, визискує і нівечить народи та людину; це боротьба за оборону самого існування волі й розвитьку всіх народів, поневолюваних большевизмом, і за оборону людського, вільного і гідного життя народніх мас та кожної людини.
***
Ідея свободи, творчої ініціативи одиниці й вільної діяльности, яка не загрожує і не шкодить співгромадянам і народові є звернена проти большевицького тоталітаризму й диктатури, яка позбавляє людину всілякої свободи, робить з неї раба держави-визискувача і сковує її творчі сили кайданами всевладної тоталітарної комуністичної монополії.
***
Ідеями і моральним наступом можна досягти і вирвати з рядів режиму лише елементи ідейно і морально вартісні. Але їх там небагато. Головний стовп комуністичної партіїі большевицького режиму – це безідейний і аморальний елемент, який знає тільки одно: мати все через необмежену владу, або не бути. На такий елемент, що є стрижнем большевицького режиму й партії, не можна впливати ідейно-моральними вартостями, його можна лише знищити.
Для нації болюча кожна втрата людей, що гинуть з ворожої руки, в яких би це не було обставинах. Але коли йде про долю нації, про її оборону і про її дальше існування й розвиток, то вплив і значення втрат в активній боротьбі і спротиві ворогові цілком інші, ніж пасивних жертв, знищуваних ворогом.
Кожний активний спротив ворожому наступові, кожне саботування і активне поборювання ворожих, спрямованих на шкоду нації, плянів, на будь-якому відтинку і в будь-яких формах, – має корисне значення для оборони нації теж тоді, як це вдається знівечити ворожі дії на даному відтинку.
