Довгі роки досліджень привели вченого до того, що він сформулював п’ять універсальних законів ("The Basic Laws of Human Stupidity"), що працюють у будь-якому суспільстві. Виявилося, що дурість сама по собі набагато небезпечніша, ніж ми звикли про неї думати.
Для дурня товариство інших дурнів незрівнянно приємніше товариства всіх великих розумників, разом узятих.
Артyp ШОПЕHГАУЕР
Перший закон дурості
Людина завжди недооцінює чисельність ідіотів, які її оточують.
Звучить, як розмита банальність та снобізм, але життя доводить істинність цього закону. Як би Ви не оцінювали людей, ви постійно будете стикатися з наступними ситуаціями:
Людина, яка завжди виглядала розумною і раціональною, виявляється неймовірним ідіотом;
Дурні весь час з'являються в найнесподіваніших місцях у самий невідповідний час, щоб зруйнувати Ваші плани.
Другий закон дурості
Ймовірність того, що людина дурна, не залежить від інших її якостей.
Роки спостережень і дослідів довели, що люди не рівні, одні дурні, інші ні, і ця якість закладається природою, а не культурними факторами. Людина є дурною так само, як вона є рудою або має першу групу крові. Вона такою народилася з волі Провидіння.
Високий до неба, а дурний як треба. (Українське прислів'я)
Освіта не має нічого спільного із наявністю певного відсотка дурнів у суспільстві. Це підтвердили численні експерименти Карла Чіполли над п'ятьма групами: студенти, офісні службовці, обслуговуючий персонал, співробітники адміністрації і викладачі. Коли досліджувалися всі ці групи, число дурнів виявилося більшим, ніж очікувалося по всім групам.
Ідею, яку висловлює Другий закон, складно прийняти, але численні експерименти підтверджують її залізобетонну правоту. Феміністки підтримають Другий закон, оскільки він свідчить про те, що дуреп серед жінок так само багато, які і дурнів серед чоловіків. Висновки з Другого закону трохи лякають: куди б Ви не поїхали, Вам скрізь доведеться стикатися з певною кількістю ідіотів, яка до того ж завжди буде перевищувати ваші очікування (див. Перший закон).
Третій закон дурості
Дурень – це людина (суб'єкт), чиї дії ведуть до певних втрат іншої людини або групи людей, і при цьому не приносять користі самому суб'єкту (дурневі) або навіть обертаються шкодою для нього.
Дурень думкою багатіє. (Українське прислів'я)
Третій закон передбачає, що всі люди діляться на 4 групи: простаки, розумники, бандити і дурні. Якщо Петрик робить дію, від якої несе збитки і при цьому приносить вигоду Василеві, то він відноситься до простаків. Якщо ж Петрик робить щось, що приносить вигоду і йому, і Василькові – тоді він розумник. Коли дії Петруся несуть йому вигоду, а Василь від них страждає, то Петро не хто інший, як бандит. І нарешті, Петро – дурень, коли шкодить і собі, і Василеві.
Неважко уявити масштаби шкоди, яку здатні завдати дурні, потрапляючи в управлінські органи і володіючи політичними та соціальними повноваженнями. Але окремо варто уточнити, що саме робить дурня небезпечним.
Одна з найбільших бід цивілізації – вчений дурень. Карел ЧАПЕК
Дурні люди небезпечні тому, що раціональним людям важко уявити логіку нерозумної поведінки. Розумна людина здатна зрозуміти логіку бандита, бо бандит раціональний – він всього лише хоче отримати більше благ і при цьому недостатньо розумний, щоб заробити їх. Бандит передбачуваний, тому проти нього можна вибудувати захист. Спрогнозувати дії дурня неможливо, він нашкодить Вам без причини, без мети, без плану, в самому несподіваному місці, у самий невідповідний час. У вас немає способів передбачити, коли ідіот завдасть удару.
Навіть коли атака дурня стає очевидною, від неї складно захиститися, тому що вона не має раціональної структури.
Це те, про що писав Шиллер «Проти дурості безсилі навіть боги».
Четвертий закон дурості
Розумні завжди недооцінюють руйнівний потенціал дурнів.
Зокрема, розумні постійно забувають про те, що мати справу з дурнем у будь-який момент часу, у будь-якому місці і за будь-яких обставин – означає здійснювати помилку, яка дорого обійдеться в майбутньому.
Ліпше з розумним два рази згубити, як з дурнем раз знайти. (Українське прислів'я)
Простаки зазвичай не здатні розпізнати небезпеку дурнів, що зовсім не дивно. Дивно якраз те, що дурнів також недооцінюють і розумники, і бандити. У присутності дурня вони розслабляються і насолоджуються своєю інтелектуальною перевагою, замість того, щоб терміново мобілізуватися і мінімізувати збитки, коли дурень що-небудь вчинить.
Поширений стереотип – що дурень шкодить лише самому собі. Ні. Не потрібно плутати дурнів з безпорадними простаками. Ніколи не вступайте до альянсу з дурнями, уявляючи, що можете використовувати їх заради своєї вигоди – якщо Ви так вчините, то очевидно, що Ви не розумієте природи дурості. Так Ви самі надаєте дурневі поле, на якому він може розгулятися і завдати ще більшої шкоди.
П'ятий закон дурості
Дурень – найнебезпечніший тип особистості. Висновок із закону: дурень небезпечніший за бандита.
Результат дій ідеального бандита – простий перехід благ від однієї людини до іншої. Суспільству загалом від цього ні холодно, ні тепло. Якби всі члени цього соціуму були ідеальними бандитами, воно б тихо загнивало, але катастрофи б не сталося. Вся система зводилася б до трансферу багатств на користь тих, хто вчиняє заради цього відповідні дії, і оскільки ідеальними бандитами були б усі, система характеризувалася б стабільністю. Це легко бачити на прикладі будь-якої країни, де влада корумпована, а громадяни постійно обходять закони.
Коли ж на сцену виходять дурні, картина повністю змінюється. Вони завдають шкоди, не отримуючи при цьому вигоди. Блага нищаться, суспільство бідніє.
Дурний піп - дурна його й молитва. (Українське прислів'я)
Історія підтверджує, що в будь-який період часу країна прогресує тоді, коли при владі перебуває достатньо розумних людей, щоб стримувати активних дурнів і не давати їм зруйнувати те, що зробили розумники. У регресуючій країні дурнів стільки ж, однак серед верхівки спостерігається зростання частки дурних бандитів, а серед решти населення – наївних простаків. Такий стан речей посилює деструктивні наслідки дій дурнів. Освіта ж не має нічого спільного із наявністю певного відсотка дурнів у суспільстві (див. Другий закон дурості).
Пошли дурного, а за ним другого, та й сам третій іди. (Українське прислів'я)
Простаки
Після дурнів найнебезпечнішою групою є зовсім не «бандити», як на перший погляд може здатися, а «простаки». «Бандит» набагато кращий за «простака», бо простаки — наївні люди. У реальному житті бути наївним ризиковано, бо такі люди схильні довіряти дурням та бандитам. Втім, елементи наївності притаманні також розумним і бандитам, які часто не в змозі розпізнати дурня, а якщо навіть і розуміють з ким мають справу, то не уникають його, а продовжують спілкування. Це призводить до прикрощів, а нерідко і до біди. Якщо не-дурень все ж таки розпізнав дурня, то наївно вважає, що може це використати собі на користь: якось його перехитрити або з вигодою обійти. Однак, ірраціональність дурня зазвичай призводить до протилежного результату, зовсім не до того, що очікував недурень. Звідси висновок: стосовно дурнів усі інші найчастіше поводяться як «простаки».
Оскільки «простаки» схильні всім довіряти, підпускати їх до політики та до керівництва бізнесом небезпечно — результати будуть дуже плачевні.
* * *
П'ять законів дурості Чіпполи. Він їх сформулював так:
Перший Закон: Ми завжди недооцінюємо кількість дурнів.
Другий Закон: Імовірність того, що людина дурень, не залежить від інших її якостей.
Третій Закон: Дурень завдає іншим шкоди без будь-якої вигоди для себе, причому часто шкодить собі самому. Цей закон Чиполла назвав «золотим» і найважливішим.
Четвертий Закон: Не дурні завжди недооцінюють шкоду дурня і забувають, що мати справу з дурнем загрожує небезпекою. (Найважливіший висновок із четвертого закону Чіполли — ніколи не майте жодних справ із дурнями. Собі дорожче).
П'ятий Закон: Дурень — найнебезпечніший тип людини.
Наведемо визначення чотирьох груп:
Розумний - це людина, дії якої приносять користь йому особисто та іншим людям.
Дурень - це людина, дії якої марні або шкідливі їй особисто та іншим людям.
Простак - це людина, дії якої шкодять їй самому, але можуть бути корисні комусь іншому.
Бандит - це людина, дії якої приносять користь їй особисто і шкода комусь іншому.
На основі цих визначень Чиполла побудував логічну матрицю із чотирьох квадратів. Горизонтальна вісь показує шкоду та користь собі, а вертикальна – шкоду та користь іншим. Шкода має знак мінус, а зиск (користь) – плюс. Квадрати, розташовані діагонально, показують протилежні вроджені властивості людини: дурний-розумний, простак-бандит. Суміжні квадрати показують тісніший зв'язок між характеристиками. Наприклад, простак часом поводиться як дурень, інколи ж як розумний; бандит може поводитися то розумно, то безглуздо. Місце кожної конкретної людини знаходиться в одному із квадратів (червона точка). Положення точки всередині квадрата характеризує середньозважену поведінку людини за довгий час.
Діагональ "дурість-розум" йде від лівого нижнього кута в правий верхній. Дурність найсильніша в лівому нижньому кутку (повний ідіот) і зменшується до центру, а потім перетворюється на розум, що наростає до правого верхнього кута (мудрець).
Аналогічно побудована діагональ «наївність-злодійство»: найбільша наївність у лівому верхньому кутку (повний недотепа). Наївність знижується до нуля в центрі та перетворюється на лиходійство, яке збільшується до правого нижнього кута (диявольський бандит).
Чіполла писав:
Імовірність того, що людина дурна, не залежить від інших її якостей. Роки спостережень та дослідів затвердили мене в думці, що люди не рівні, одні дурні, інші ні, і ця якість закладається природою, а не культурними факторами. Людина є дурнем так само, як він є рудим або має першу групу крові. Він таким народився з волі Провидіння, якщо хочете. Освіта немає нічого спільного з ймовірністю наявності певної кількості дурнів у суспільстві. Це підтвердили численні експерименти в університетах над п'ятьма групами: студенти, офісні службовці, обслуговуючий персонал, співробітники адміністрації та викладачі.
Коли я аналізував групу низькокваліфікованих співробітників, кількість дурнів виявилася більшою, ніж я очікував (Перший закон), і я списав це на соціальні умови: бідність, сегрегацію, брак освіти. Але піднімаючись вище соціальними сходами, те ж співвідношення я побачив серед білих комірців та студентів. Ще більш вражаючим виявилося те саме число серед професури — чи брав я маленький провінційний коледж чи великий університет, та сама частка викладачів виявлялася дурнями. Я був такий вражений результатами, що вирішив провести експеримент над інтелектуальною елітою Нобелівськими лауреатами. Підсумок підтвердив суперсили природи: та ж певна кількість лауреатів були дурні. Ідею, яку висловлює Другий закон, складно ухвалити, але численні експерименти підтверджують її залізобетонну правоту. Феміністки підтримають Другий закон, оскільки він говорить, що дур серед жінок не більше, ніж дурнів серед чоловіків. Жителі країн третього світу втішаться тим, що розвинені країни не такі вже й розвинені. Висновки з Другого закону лякають: чи станете ви обертатися в британському вищому суспільстві чи переїдете до Полінезії, потоваришуючи з місцевими мисливцями за головами; чи заточите ви себе в монастирі або проведете залишок життя в казино в оточенні продажних жінок, вам скрізь доведеться стикатися з такою ж кількістю ідіотів, яка (Перший закон) завжди перевищуватиме ваші очікування.
Через політкоректність багато соціологів, політиків і особливо представників самопризначеної ліберальної еліти щодо розуму не визнають генетику, а дотримуються ідей схожі на вчення тов. Лисенка: всі люди з'являються на світ рівними, а що з кожного вийде, залежить від середовища, освіти, матеріального становища тощо. Вони вважають, що немовля це tabula rasa (чиста дошка), на якій можна написати все що завгодно. На їхню думку, люди рівні не лише перед законом (що справедливо), а й за своїми розумовими задатками, а що з дитини виросте залежить від обстановки. Помісти його в найкраще середовище - і він стане розумнішим і добрішим.
Карло Чіполла багато років досліджував людський розум і дійшов висновку, що це зовсім не так. І хай тов. Лисенко та його ліберальні послідовники мовчать осторонь: розумові здібності визначає генетика або, якщо завгодно, гра природи. Мало того, розум успадковується рідко і часто на дітях природа відпочиває, зате грає з ними рулетку — не вгадати, де виграєш, а де програєш. Принаймні на сьогоднішньому рівні цієї науки передбачити це не виходить.то вона цього хоче. Генрі Вілер ШОУ
Ми всі від народження генетично нерівні і, згідно з Чіполлою, один з нас — розумний, інший — дурень, третій — простофиля, четвертий — бандит. Зрозуміло, по-різному. Цей поділ так само чітко визначений, як група крові або колір очей. Тобто яким тебе Природа зробила, таким тобі і бути, і жодне виховання чи освіта тебе не змінить. Не зробити розумного з дурня, а з шахрая — чесної людини. Хоча виховання і хороше середовище можуть згладити, приглушити або навіть замаскувати, скажімо, потяг до шахрайства. Але коли ти таким народився, значить, за тобою в'язниця плаче. А якщо людина народилася охламоном, тобто простаком, таким їй і бути до кінця своїх днів. Жаль його, звичайно, але нічого тут не поробиш. Від долі не втечеш і проти Природи не попрєш.
Чіполла виявив, що співвідношення дурнів і розумних не залежить від того, де ці люди народилися, якої раси, багаті чи бідні, освічені чи неучи, в яких сім'ях і як виховувалися. Цікаво, що серед людей ручної та розумової праці відсоток дурнів один і той самий. Той самий відсоток — серед дикунів Полінезії та нобелівських лауреатів. З незрозумілих причин це свого роду закон Природи. Мало того, в 1932 психолог Уолтер Піткін зробив цікаве спостереження: у багатьох випадках великий талант дістається дурням. Тобто, скажімо, талановита співачка чи геніальний художник виявляються сущими дурнями, а отже, розум і талант не пов'язані один з одним.
У політиці тупість не є недоліком.
НАПОЛЕОН Бонапарт
Ось точно, що державні мужі всього світу
здаються тупоголовими і пройдисвітами.
Генрі МІЛЛЕР
Чимало літературних творів завдячує своїм успіхом убожеству
думок автора, бо воно схоже на убожество думок публіки.
Нікола Шамфор
______________
