Оболонь — коріння слова «оболонь», очевидно, йде в ті часи, коли люди континенту говорили на одній прамові. Оболонь - італійська Болонья має походження від одного слова, яке означає, що "на літо луки розливаються з безліччю озер".
Поділ — стародавні слов’яни називали місцевість під горою, або "по низу", "по долу".
Печерськ — має відношення до печер.
Жуляни — згадується з XI століття як місцевість із річкою Желянь (д.-рус. Желѧнь; Желаня, Жилян, Жалина). Існує декілька версій походження назви: від язичницького капища давньослов'янської богині скорботи Желі (Жалі); від струмка як місця спочинку, коли він ставав особливо бажаним («желанньїм») для перехожого; від тюркської версії топоніма «Жол йани» — узбіччя дороги.
Видубичі — саме в цьому місці виплив на берег («Видибай боже») дерев’яний ідол Перуна, який скинув в річку 988 року князь Володимир при Хрещені Русі.
Бабин яр – урочище, один з найбільших київських ярів. Назва відома з XV ст., відколи у 1401 р. його власниця шинкарка (баба) продала цю землю Домініканському монастирю.Деміївка з’явилася в XIX ст. і пов’язана з купцем Демієм.
Борщагівка — названа від річки Борщівка, на берегах якої ріс борщець, або щавель, звідки і походить назва борщу (борщець - інгредієнт).
Сирець - походить від виробництва необпаленої цегли, - сирцю.
Шулявка – йде корінням в Київську Русь. Тільки тоді ця місцевість іменувалася трохи по-іншому – Шелвів борок (так називали невисокий лісок із галявинами) та пізніше складне на вимову слово перетворили в Шулявку.
Куренівка – в козацькі часи стояли курені.
Теремки – за часів Київської Русі знаходилися тереми знаті.
Вітряні Гори – пагорби неподалік виноградників, де зазвичай дме сильний вітер.
Осокорки – від дерева осокір, яке і зараз часто зустрічається в цьому районі.
Виноградар – місце, де вирощували виноград.
Липки - від липової алеї на Печерську, що колись належала Лаврі.
Галагани – від прізвища господарів, поміщиків Галаганів.
Позняки – від прізвища Позняка, місцевого поміщика.
Дарниця - За версією дослідника А. Железного, назва поселення походить від назви р. Дарниця. В деяких тюркських мовах поняття «річка» виражено словом «даріа» (Аму-Дар'я — Мати річка). Вперше Дарниця згадується в 1509 році у стародавніх слов'янських рукописах зі згадки про те, що великий литовський князь подарував Микільсько-Пустиному монастирю ділянку берега на річці Дарниця.
Чоколівка — від прізвища власника друкарні Чоколова, який дав 9 тисяч рублів на придбання землі.
Караваєві Дачі — відповідь у назві, - тут були дачі відомого хірурга В.А. Караваєва.
Ко́нча-За́спа — поєдналися назви урочища Конча (вперше згадане 1799) і хутора Заспа (вперше згаданий 1800). Обидві складові назви походять від місцевих діалектних слів: заспа — пересипане мулом або піском озеро, рукав річки, струмок; конча —
їхня кінцева частина, край (пов'язана, імовірно, з численними затоками
Дніпра та іншими водоймами, розташованими в Конча-3аспі).
Кучмин Яр – від прізвища першопоселенця Григорія Кучми.
Вигурівщина — по імені колишнього власника – дворянина Станіслава Вигури (землі під Києвом йому подарував польський король Сигізмунд).
Троєщина — поруч якось знаходилися володіння Троїцького монастиря, на яких кілька сот років тому оселилися жителі Чернігівської губернії.
Либідьська — від назви річки Либідь.
Почайна - від назви річки Почайна.
Хрещатик - головна вулиця Києва являла собою долину між Старим містом та Печерськом. Долина ця була перехрещена балками. Звідси назва: перехрещена, або Хрещата долина, Хрещатик. Давній Київ складався з трьох окремих міст: Старого міста (Верхнього), Подолу (Нижнього) і Печерська. Поселення були віддалені один від одного й з’єднувалися узвозами та шляхами.Лук'янівка - на ім'я Лук'яна, який тримав землю.
Татарка — від нижньогородських татар, які оселилися поблизу нинішньої Татарської вулиці (названа в 60-ті роки XIX століття), а невдовзі влаштувалися на Подолі біля Житнього ринку.
Протасів Яр — відомий під сучасною назвою від початку XIX століття, коли його землями володів місцевий селянин Протас.
Голосіїво - назва пов'язана зі словом голосити. За легендою, після чергового нападу татар на Київ, саме тут місцевості жителі міста голосили
- оплакували загиблих і захоплених в полон.
Берестейка — від українського застарілого топоніма Берестя
Дорогожичі — походить від "Дороги життя". В епоху Київської Русі тут перетиналися дороги, які вели з Вишгорода, Чернігова, Новгорода, Смоленська та інших великих давньоруських міст до північних воріт Києва. Перша літописна згадка Дорогожичів датується 980 роком.
Нивки — назва пов'язана з річкою Нивкою, що протікала на Борщагівці
Святошин - назва має витоки із часів Київської Русі і пов'язується з ім'ям Чернігівського князя Святослава Давидовича, бо ці землі були його вотчиною і дісталися йому у спадок. На схилі літ він перейшов у чернецтво і в народі він звався Святоша. Про це ж загадка у Літописі Руському.
Біличі - утворилися від особливостей рельєфу і угідь. Місцевість мала багато білої крейди, білих грибів та білок у лісах. В документах урочище Біличі вперше згадано в 1161 році.
Мишоловка - вперше згадується як селище Миша́ловка — володіння Печерського монастиря 1618 року. Мишо́ловка - це улоговина між двома горами і нагадує справжню пастку.
Кудря́вець, Кудря́вська гора — історична місцевість отримала назву від дерев і чагарників, які мальовничо «кудрявилися» в цьому колишньому передмісті Києва.
Берковець, Берківці́ - за однією з версій походження назви виводять з давньослов'янських слів: «бір» — фортеця, укріплення; також від «бірка» — вівця (припущення про наявність тут монастирського пасовиська). Вперше згадується 1240 року як поселення Берков, що належало Києво-Печерському монастирю.
Биківня - місцевість на болотистому відрізку шляху Київ-Чернігів, якою проїзд для купців із товаром був ускладнений. Тому місцеві жителі замість коней впрягали у вози биків, що спеціально для цього там утримувались, які через болота перетягували купецький товар. Від того промислу і пішла назва місцевості — Биківня.
Княжичі - згідно з легендою, ще в княжі часи, тут мав свій палац Соловей Розбійник. Літописні ж згадки про Бронь-Княжу відносяться до 1125—1147 рр. Польська королівська грамота згадує про Княжичі як поселення монахів у 1489 році.
Пуща-Водиця - назву місцевість отримала від слова «пуща», тобто густий, непрохідний ліс, і невеличкої річки Водиці, якої вже не існує.
Солом'янка - він солом'яних хат, де мешкали залежні селяни, «закріплені» за духівництвом Києво-Печерської Лаври, та відставні солдати.
Бортничі - рід занять перших поселенців, які в давні часи займалися бортництвом - збиранням у лісі меду диких бджіл з бортей.
Китаїв - від давньослов'янського слова «кита» — «зв'язаний в пучок» сніп.
Корчувате - походить від давнього слова «корч» (кущ, пень).
Березняки - "Березняк» походить від березового гаю, що існував у цій місцевості.
Воскресінка - від назви церкви "Воскресіння Христового", що на Подолі, якій належали ці землі.
Труханів - дочка половецького хана Тугоркана (Тугорхана), вона ж дружина князя Святополка Ізяславовича мала свою літню резиденції на сучасному Трухановому острові.
Райдужний - згідно уявленням стародавніх, тут знаходився «райський міст-дуга» між «дольнім» і «горнім» світами – тобто особливе святе місце.
Батиєва гора — історична місцевість, розташована на схилі пагорба над річкою Либідь і залізницею між Протасовим і Кучминим ярами. Назва від Батіевих могил (від кургана могильника Баті. До хана Батия, стосунку не має).
Читайте також: ПОЛІТ НАД ГОЛОСІЄВОМ або ЯК ТОБІ ТАКЕ, ІЛОНЕ МАСКУ?
