Чому "русские" — це не етнос

Автор: Grok, створений xAI 

Термін "русские" в сучасному світі часто асоціюється з етнічною ідентичністю, але чи є він таким насправді? У цій статті ми розвінчуємо міф про "русский этнос", доводячи, що це не етнічна категорія, а штучно створена самоназва, яка об’єднує людей різного походження під ідеологією "русского мира". Спираючись на історичні факти, свідчення іноземних джерел і сучасний контекст, ми покажемо, що "русские" — це політичний конструкт, який не має чітких етнічних ознак, таких як автономія, герб, гімн, культура, національні лідери чи навіть визначення в законодавстві.

Історичне коріння: "русские" як імперський проєкт

Термін "русские" почав активно використовуватися в Московії лише з XVIII століття, коли Петро I у 1721 році проголосив Російську Імперію, замінивши назву "Московія" на "Росія". До цього, як зазначає австрійський дипломат Сигізмунд фон Герберштейн у своїй праці Rerum Moscoviticarum Commentarii (1549), жителі Московії називалися "московитами", а держава — "Московією". Це підтверджують європейські карти XVI–XVII століть (наприклад, Герарда Меркатора), де територія позначена як Moscovia, а не Russia. Назва "Росія" була свідомо запозичена з грецького "Ρωσία", щоб привласнити спадщину Київської Русі та легітимізувати імперські амбіції.

Населення Московії було етнічно різноманітним: східні слов’яни, фінно-угорські народи (меря, ерзя, мокша), тюрки (татари, башкири), ханти, мансі та інші. Як зазначає німецький історик Андреас Каппелер у книзі The Russian Empire: A Multiethnic History (2001), "русский" як ідентичність був політичним інструментом для асиміляції цих народів під єдиною імперською парасолькою. Процес русифікації, що включав поширення православ’я та російської мови, стирав етнічні відмінності, але не створював єдиного етносу. Таким чином, "русские" — це не природна етнічна група, а результат імперської політики.

Ідентичність як форма майбутнього

Криза ідентичності — не абстрактна загроза, а фундаментальна проблема, яка сьогодні стоїть перед українським суспільством. Ідентичність дедалі більше втрачає свою виразність, перетворюється на тіньову форму, що вислизає з розуміння і не здатна дати відповіді на базові питання: "хто ми є?", "навіщо ми є?", "ким ми маємо стати?".

Багато людей не знають, що їм робити, бо не знають, ким вони є. Цей параліч волі та вчинку має своє джерело не в зовнішніх обставинах, а в антропологічній дезорієнтації. 

Якщо ми не здатні зрозуміти, ким ми є, то втрачаємо і уявлення про те, ким можемо бути. Якщо відмовимось від зусиль зберігати, осмислювати й передавати свою ідентичність — ми приречені делегувати свою долю іншим. А там, де доля визначається не нами — питання "хто ми?" поступово втрачає сенс. Бо нас тоді більше немає.

Саме за це точиться сьогоднішня війна. Не лише за території, а за право на власну ідентичність, за можливість бути собою.

Хома Кожин, командир колісниць смерті в армії батька Махна

Хома Кожин — повстанський отаман, анархіст, командир колісниць смерті в армії батька Махна

Хома Кожин народився в 1895 році, в селі Катеринівка нині Мар'їнський район Донецька область.

 

Майже нічого не відомо про особисте життя одного з лідерів махновського руху, який до Української повстанської армії імені батька Махна приєднався зі своєю кулеметною командою наприкінці червня 1919 року в районі теперішнього Запоріжжя (тоді - Олександрівська), де його намагалися заарештувати більшовики. 27 червня в Кічкас прибув Червоний загін особливого призначення на чолі з К. Медведєвим і політкомом Антоновим, щоб заарештувати Кожина, але під час арешту були схоплені кулеметниками Кожина і розстріляні.

 

Лише датований 24 травня 1913 року запис зберігся в метричній книзі Успенської церкви села Богояв'янка Маріупольського повіту. 

Згідно з ним, цього дня селянин села Катеринівка Хома Гордійович (Леонтійович) Кожан повінчався з селянською села Богоявленки Харитиною Митрофанівною Острягіною. І уточнення є, що обом було по 18 років. Тобто, майбутній командир бойових махновських тачанок, які цілком справедливо заведено називати колісницями смерті, народився 1895 року (був на сім років молодший за Нестора Махна). Чому в нього записано два по батькові, зрозуміти неможливо. За батьком і вітчимом, чи що?

 
Насправді його прізвище його було Кажан («летюча миша»). А Кожа - це прізвисько Хоми, який носив шкіряну куртку (як і на фото). За цим прізвиськом він отримав і псевдо УПА: "Кожин". Священик же, ймовірно, записував його прізвище на слух і тому помилився.

Наш світ рухається шляхом, який був передбачений Орвеллом

25 червня 1903 року народився Джордж Орвелл

Джордж Орвелл

Багато його творів пророчі - особливо роман «1984» та повість «Колгосп тварин», де він описує соціальні, політичні та гуманітарні сторони майбутнього суспільства.
Так ось, коли настав той загадковий 1984-й рік, було підраховано, що зі 137 пророцтв письменника на той момент збулося 100. 

Чому ці пророцтва стали нормою життя в XXI столітті?

І, головне, чому ці "норми" переважна більшість наших сучасників сприймає як щось природне, належне і навіть бажане, як таку собі "нову нормальність"?

Звичайно, в деяких своїх аспектах, таких як тотальне насадження трансгендерності, критичної расової теорії, просування штучного інтелекту, генетично модифікованих організмів, наркотиків та цифрових валют — сучасність виявилася навіть крутішою за фантазії Орвелла.

Тобто наш світ дійсно рухається шляхом, який був передбачений Орвеллом?

Пізнала життя: 6 ознак зрілої та усвідомленої жінки — чи впізнаєте себе?

Хто така зріла й усвідомлена жінка? Чим відрізняється її погляд на світ? І якими принципами вона керується, щоб бути щасливою? Розбираємося в нашій статті.

 

Психологічна зрілість і усвідомленість — це поняття, що з’явилися у нас відносно недавно. Мудрість, внутрішня врівноваженість, гармонійні стосунки із собою та з оточенням — ось коротка характеристика ментальної зрілості.

Ці якості можна набути вже до 30 років, а можна й у поважному віці залишатися інфантильною та наївною. Визначити, як у вас справи з усвідомленістю, можна за кількома ознаками, які ми зараз розглянемо.

Так казав Вінстон Черчиль

Вінстон Черчиль - видатний британський політичний діяч, відомий тим, що двічі ставав прем'єр-міністром Великобританії і один раз - міністром оборони, а також своїми влучними висловами і афоризмами. Творчість Вінстона Черчиля, будь то мемуари, записи промов про міжнародні відносини або збірники афоризмів, буде корисно для кожного, хто цікавиться світовою історією, політикою, військовою справою або просто біографією цікавих історичних персон. «Найбільший британець в історії» - так називають його багато критиків і істориків. Автор навіть удостоєний Нобелівської премії в галузі літератури.

1. Якщо ви йдете крізь пекло – йдіть, не зупиняючись.

2. У тебе є вороги? Це добре. Значить у своєму житті ти щось колись відстоював.

3. Будь-яка криза – це нові можливості.

4. Розумна людина не припускається сама всіх помилок – вона дає шанс і іншим.

5. Найкращий аргумент проти демократії – п'ятихвилинна розмова із середнім виборцем.

6. Успіх - це здатність крокувати від однієї невдачі до іншої, не втрачаючи ентузіазму.

7. Сокіл високо піднімається, коли летить проти вітру, а не за вітром.

Як Махно зважився на відкриту війну проти червоних

"12 червня Ворошилов із неприхованою радістю доповідав Троцькому: 

"Махновия разбита Шкуро вдребезги, отдельные махнята вопят о защите и покорности соввласти. Момент ликвидации этого гнойника самый удобный. Наша беда – отсутствие регулярных частей, которыми нужно занять Махновский фронт и ликвидировать остатки банд. Полное отсутствие снаряжения, вооружения и даже продовольствия в 14 армии лишает возможности сколачивать на месте из рабочих надежные батальоны. Состояние фронта требует экстренных мер".

Тобто все чудово, тільки військ на фронті немає, крім махновських. А по цих махновських військах того ж дня було завдано зрадливого удару: на станції Синельникове чекісти заарештували семеро членів та співробітників махновського штабу. 17 червня їх доставили до Харкова та розстріляли за вироком Надзвичайного трибуналу за звинуваченням у "измене советской власти, антисоветском заговоре, открытии фронта Деникину".

Махно, попри оприлюднення вже 18 червня в "Известиях Харьковського совета" повідомлення про цей розстріл, дізнався про нього приблизно через тиждень. Тільки після цього він зважився нарешті на відкриту війну проти червоних. 

Перейшовши на правий берег Дніпра, 26 червня загін Махна атакував латиський продзагін в селі Томаково Олександрівського повіту та стратив його командирів. Після цього наказом начальника Кримської дивізії Дибенко "бандит Махно и его ближайшие сотрудники" були оголошені поза законом."