МОВЧАЗНА ТРАГЕДІЯ

Доктор Луїс Рохас Маркос – психіатр

Сьогодні у наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка стосується наших найдорожчих скарбів – наших дітей.

Наші діти перебувають у руйнівному емоційному стані!

За останні 15 років дослідники надали нам дедалі тривожніші статистичні дані про різкий і стабільний ріст психічних захворювань у дитячому віці, який нині досяг масштабів епідемії.

Статистика не бреше:

• 1 із 5 дітей має проблеми з психічним здоров’ям

• Відзначено зростання СДУГ (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю) на 43%

• Відзначено зростання підліткової депресії на 37%

• Зафіксовано зростання дитячих самогубств у віці 10–14 років на 200%

Що відбувається і що ми робимо не так?

Сучасні діти перенасичені стимуляцією і засипані матеріальними речами, але водночас позбавлені фундаментальних основ здорового дитинства, таких як:

• емоційно доступні батьки

• чітко визначені межі

• обов’язки

• збалансоване харчування та достатній сон

• рухова активність, особливо НА ВУЛИЦІ

• творча гра, соціальна взаємодія, можливість для вільної гри та простір для нудьги

Замість цього останніми роками діти отримують:

• цифрово відволіканих батьків

• вседозволеність і поблажливість, коли «діти правлять світом» і самі встановлюють правила

• відчуття, що вони «заслуговують на все» без зусиль чи відповідальності

• недостатній сон і незбалансоване харчування

• сидячий спосіб життя

• нескінченну стимуляцію, «технологічних нянь», миттєве задоволення і відсутність моментів нудьги

---

Що робити?

Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими та здоровими, ми повинні прокинутися і повернутися до основ. Це ще можливо! Багато сімей помічають негайні поліпшення вже за кілька тижнів після впровадження таких рекомендацій:

• Встановлюйте межі й пам’ятайте, що ви – капітан корабля. Діти почуваються впевненіше, знаючи, що ви тримаєте кермо.

• Пропонуйте дітям збалансований спосіб життя, наповнений тим, що їм ПОТРІБНО, а не лише тим, чого вони ХОЧУТЬ. Не бійтеся сказати «ні», якщо бажання не відповідає потребам.

• Забезпечте повноцінне харчування та обмежте шкідливу їжу.

• Проводьте щонайменше годину на день на свіжому повітрі: катання на велосипеді, прогулянки, риболовля, спостереження за птахами чи комахами.

• Насолоджуйтеся щоденними сімейними вечерями без смартфонів чи відволікаючих технологій.

• Грайте в настільні ігри як родина. Якщо діти ще замалі, віддайтеся їхнім інтересам і дозвольте їм керувати грою.

• Залучайте дітей до хатніх справ відповідно до віку (складання одягу, прибирання іграшок, розвішування білизни, розкладання продуктів, накривання на стіл, годування собаки тощо).

• Запровадьте регулярний режим сну, щоб дитина отримувала достатньо відпочинку. Особливо важливо для школярів.

• Навчайте відповідальності й самостійності. Не надмірно захищайте від усіх труднощів чи помилок. Саме труднощі допоможуть виробити стійкість і навчать долати життєві виклики.

• Не носіть рюкзаків дітей, не робіть їхнє домашнє завдання, не чистіть банани чи апельсини, якщо вони можуть це робити самі (з 4–5 років). Замість того, щоб давати їм рибу, навчіть їх ловити її.

• Навчайте чекати та відкладати задоволення.

• Створюйте умови для «нудьги», адже саме тоді прокидається творчість. Не відчувайте, що зобов’язані постійно розважати дітей.

• Не використовуйте технології як ліки від нудьги і не вмикайте їх одразу після появи хвилини бездіяльності.

• Уникайте гаджетів під час їжі, у машині, ресторанах, торгових центрах. Використовуйте ці моменти для спілкування та тренування мозку працювати у режимі «нудьги».

• Допоможіть дітям створити «баночку нудьги» з ідеями для занять, коли їм нудно.

• Будьте емоційно доступними, щоб встановлювати зв’язок із дітьми, навчати їх саморегуляції та соціальним навичкам.

• Вимикайте телефони на ніч, коли діти лягають спати, щоб уникнути цифрових відволікань.

• Станьте для дітей емоційним тренером. Вчіть їх розпізнавати та керувати власними фрустраціями й гнівом.

• Вчіть вітатися, чекати своєї черги, ділитися без страху втратити, казати «дякую» і «будь ласка», визнавати помилки й вибачатися (без примусу). Будьте прикладом тих цінностей, які прищеплюєте.

• Емоційно зближуйтеся – усміхайтеся, обіймайте, цілуйте, лоскочіть, читайте, танцюйте, стрибайте, грайте чи повзайте разом із ними.