Лихварство

Лихварство — надання грошей у борг з умовою сплати відсотків при погашенні боргу. Особа, яка займається лихварством називається лихварем.

За сучасним класифікатором професій ДК 003:2010, Лихварі (особи, що позичають гроші під заставу або в борг), код професії — 4214.

ЛИХВА́Р я́, рідко ЛИХВЯ́Р, а́, ч.

Той, хто позичає гроші під високі відсотки. Приклади:

• Немов лихвяр, Добра доволі мавши, Йому правдивого не знаєш вжитку, Що красить образ і любов, і розум. (В. Мисик, пер. з тв. В. Шекспіра)
• Селяни-кріпаки терпіли не тільки від поміщиків, але й від лихварів, сільських багачів-мироїдів, цісарських урядовців (Іст. укр. літ., І, 1954, 128)
  Старий лихвар і не подумав образитись. Пани мають свої примхи, а йому потрібні тільки гроші (Рибак, Помилка.., 1956, 39)
• Час – найбезоглядніший лихвар у світі. (Ірина Вільде)
• Збіднілі самураї і селяни перебували в постійних боргах у купців та лихварів. (з науково-популярної літератури)
• Якраз під той час стали в одному будинку, недалеко од тієї столярні, двоє молодих лихварів, що звикли брати багато, а тратити мало. (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
• Він боявся суду свого стану більше, ніж Страшного Суду, і Бог здавався йому лихварем, від якого можна відкупитись молитвами і злотими. (Г. Пагутяк)
• Перелякана шляхта, пани, орендарі, лихварі, урядники, католицькі й уніатські проповідники, взявши ноги на плечі, утікали за пограниччя, яким стали Полонне, Заслав, Корець, Гоща. (П. Загребельний)
• Я вже міркував над цим ділом, не раз міркував. Ось що я вам скажу. Що лихварі та німці позакуплювали навкруги землі, то, либонь, чи не вони і спаскуднили [спаскудили] народ? (М. Кропивницький)

Історія лихварства в Україні

Перші згадки про лихварство в Україні пов'язані з князем Мономахом, якого кияни запросили князювати після смерті Святополка. Він обмежив лихварство, вигнав жидів за межі Київського князівства зовсім. Перебуванню євреїв на Русі поклала край постанова князів на Видубецькому з'їзді «про вигнання з землі руської всіх жидів».

Із зростанням торгового та грошового обігу на українських землях в XVI — XVIII ст. поширилися кредитні операції і лихварство. Необхідність кредиту була зумовлена також відсутністю у купців вільних коштів. Оперування кредитами підвищувало дієвість торгових операцій, спрощувало розрахунки. Наймасовішими були короткострокові споживчий кредит і комерційний кредит на великі суми. В XVII ст. позики до 100 злотих становили абсолютну більшість кредитних операцій у Тернополі (71 %), Рогатині (62 %), Теребовлі (59 %).

Лихварство стало потворним явищем капіталістичного розвитку Західної України XIX ст. Не вміючи господарювати, значна частина землевласників потрапила в боргову залежність до лихварів. Ще частіше їхніми боржниками ставали селяни.

Лихварство було поширене серед представників різних верств населення. Найбільше ним займалися вірменські та єврейські купці, які часто спеціалізувалися в цій галузі. Інколи в ролі кредитних контор виступали католицькі костели й монастирі, православні братства.