 |
| Юрій Федькович |
Осип-Юрій Адальбертович Федькович (08.08.1834 - 11.01.1888) – видатний письменник романтичного напряму, письменник-романтик, передвісник українського національного відродження Буковини.
Справжнє ім’я письменника – Осип Домінік Гординський де Федькович. Ім'я Юрій він отримав у зрілому віці, прийнявши православ'я.
Ю. Федькович народився у містечку Сторонці-Путилові на буковинській Гуцульщині (тепер селище Путила Чернівецької області) в родині небагатого спольщеного шляхтича, управителя поміщицьких маєтків, згодом службовця Чернівецького магістрату Адальберта Федьковича герба Сас. Мати походила з сім’ї українського священика, проте в побуті дотримувалася селянських звичаїв що син перейняв від неї у майбутньому.
У 1846-1848 рр. Федькович навчався у нижній реальній школі у Чернівцях. Грунтовне і доповнене згодом знання мови, яке виніс Федькович зі школи, стало передумовою його німецькомовної творчості, що розпочалася у роки заробітчанських мандрів юнака по Північній Молдавії та Румунії. Пізніше перебував у Ясах і Нямці (Молдова, 1849-1852), де вивчав землемірську та аптекарську справи.
Першими друкованими творами Федьковича були балада та романтичне оповідання німецькою мовою “Der Renegat” (1859; сліди балади, опублікованої окремо, загублено).
З листопада 1852 р. до лютого 1863 р. Федькович перебував на службі у цісарській армії, брав участь у поході австрійського війська до Італії. Військова служба підірвала здоров'я Ю. Федьковича. Під час служби Федькович написав перший вірш українською мовою «Нічліг» (1858).
По звільненні з військової служби працював у рідному с. Сторонці-Путилові, де був правозаступником 16 сільських громад у сервітутних процесах, а згодом - війтом (керівником міського управління).
У 1869-1872 рр. інспектор народних шкіл Вижницького повіту.
Як педагог, Федькович обстоював зв'язок школи з життям, господарською діяльністю, критикував засилля церковної схоластики. Він мав плани викладання у школах народною мовою. З цією метою письменник видав “Співаник для господарських діточок” (1869), де вмістив чимало своїх творів для дітей та складав “Буквар”, який не був надрукований.
Ще під час служби представники молодої західноукраїнської інтелігенції заохотили Федьковича почати писати рідною мовою.
Перші українські вірші Федькович опублікував у брошурі А. Кобилянського “Slovo na slovo do redaktora “Slova”” (1861) і захоплено сприйняті читачами.
У 1863 р. у львівському тижневику “Вечерниці”, ідея заснування якого і належала Федьковичу, вміщено перші його українські оповідання - “Люба - згуба”, “Серце не навчити”, “Штефан Славич”. Останнє з них уже написано по виході з армійської служби.
Діяльність Юрія Федьковича була пов’язана з демократичним рухом на захiдноукраïнських землях. Письменник утверджував волелюбнi iдеï, захищав соцiальнi й нацiональнi iнтереси свого народу. Він намагався захищати простих людей вiд панськоï сваволi, обороняв ïхнi права на судових процесах, докладав багато зусиль для поширення освiти серед простого люду, виступав за навчання рiдною мовою.
Письменник став передвісником українського національного відродження Буковини. За заслуги на літературному полі був обраний почесним членом НТШ.
У 1872-1873 рр. працював у Львові редактором у видавництві "Просвіти" і театрі "Руська Бесіда", а в 1885-1888 рр. був редактором газети "Буковина".
Творчість Федьковича характеризує коло наскрізних тем і мотивів: краса гуцульських звичаїв зображена ним у багатьох поезіях і більшості оповідань, у драмах “Керманич” та “Сватання на гостинці”; тяготи жовнірського життя представлені в ряді ліричних творів перших років, у поемах “Новобранчик” (1862) і “Дезертир” (1867), в оповіданнях “Три як рідні брати”, “Штефан Славич”; мотив дезертирства втілено в трьох поетичних творах однієї назви “Дезертир”. Мотив цей, представлений як романтична ідея втечі від казенного, офіційного світу, наявний також в інших творах письменника. Постійною для творчості Федьковича була тема опришківства. Чимало творів присвячено розробці теми кохання як “люби-згуби”, ситуаціям вибору суспільної ролі героєм тощо.
Як драматург, Федькович автор жарту на одну дію “Так вам треба!”, яку пізніше розширив до трьох дій, назвавши її “Сватання на гостинці”. На побутовому матеріалі їм написана мелодрама “Керманич, або Стрілений хрест”.
Найудалішою є його історична драма «Довбуш» (у 3 ред: 1869, 1876 і 1918), яку ставлено на сценах галицьких і буковинських театрів.
Значне місце в творі займають поетичні перекази, передусім про короля Гуцула, що дрімає у Сокільському (вплив балади Л. Уланда “König Rothbart” та міфічних теорій Нойбауера).
Федькович здійснив ряд перекладів та переробок п'єс іноземних авторів. Найбільш творчим підходом відзначається переробка комедії німецького драматурга Е. Раупаха, що дістала назву “Запечатаний двірник” (за життя автора не друкувалася; в радянський час з успіхом ставиться на сцені Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської). З німецької мови Федьковичем також перекладено драму Р. Готшаля “Мазепа”.
Одним з перших серед українських письменників Федькович звернувся до спадщини В. Шекспіра, травестувавши його комедію “Приборкання непокірної” у “фрашку” (коротенький жартівливий чи сатиричний твір) “Як козам роги виправляють” (1872), а також переклавши шекспірівські трагедії “Макбет” та “Гамлет”.
Ю. Федькович також є автором 5 теоретичних трактатів з астрології, які не були опубліковані, що стали наслідком студіювання Ю. Федьковичнм у 1876–1884 рр. цієї тематики з метою пізнати людський зв’язок із зірками, співвіднесеність законів світобудови з індивідуальним людським буттям.
Останні роки життя Ю. Федькович провів у Чернівцях.
За заслуги на літературній був ниві обраний почесним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
Письменник помер у Чернівцях, де й похований на Руському цвинтарі.
***
Про юність Ю. Федьковича в Чернівцях Орест Сливинський написав історичний роман «Плач флояри» (Київ, 1988).
Пізнішим рокам життя Федьковича присвячено працю Романа Андріяшика «Сторонець», яка у 1998 р. відзначена Шевченківською премією.
Багато віршів Ю. Федьковича покладених на музику, набули великої популярності: «Окресни, Бояне!», «Як засяду коло чари», «Гуляли» й ін.
У 1945 в м. Чернівцях засновано літературно-меморіальний музей із філією в селищі Путилі. Поблизу філії музею встановлено бюст Федьковича (1985), пам’ятники споруджено в селищі Путила (2004) і в м. Чернівцях (2014).
Ім’ям письменника названо Чернівецький університет (з 1989).
В пам’ять письменника засновано іменні премії: у 1994 р. від Чернівецької міської ради та у 2014 р. від Чернівецького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта».
- Чекіст вів Олену Пчілку на допит, прив'язавши мотузкою до коня
- Українець Володимир Александров - генерал, доктор медицини, поет, перекладач, музикант, фольклорист
- Знай наших! Микола Лукаш - поліглот, який за три тижні міг вивчити найскладнішу мову.
- Кинув виклик Російській імперії. Чому творчість Івана Котляревського є актуальною і нині
