Російська література як завжди все перебрехала. Яке там "Ми із будущего"? Ми воюємо з попаданцями з минулого.
З паперовими картами, на яких позначені військові частини, вже давно забудовані житловими будинками.
Зі щирим здивуванням, що села асфальтовані й освітлені ліхтарями.
З маніакальним бажанням захопити або хоча б пошкодити телевежі (а також пейджер і телеграф).
З постановочними новинами, коли навіть радісних пригноблених для телекартинки в Херсоні окупанти завозять автобусами з Криму.
З "баби іщо нарожают" військовою тактикою.
З обідраною технікою 80 років, попри всі мільярди, вбухані в переозброєння.
З вірою, що можна приховати правду в часи соціальних мереж і смартфонів з трьома камерами.
З ідеологією часів Валуєвського циркуляру "нєт, нє било і бить нє может нікакіх украінцев".
З нерозумінням того, що навіть захопивши місто танками, ти не зробиш з українців царевих холопів. Минулого разу потрапляння до полону воїнів УПА призвело до повстань в таборах і розвалило ГУЛАГ. Ми по антивоєнних мітингах в Москві, що тікають від одного мента, вже розуміємо, чому повстань не було до цього.
А тихий культурний спротив львів'ян, франківців та чернівчан впродовж 40 років не дав знищити українську культуру й призвів до національного відродження 90-х.
Треба було, щоб хтось 40 років тишком-нишком співав "Лента за лентою..." , щоб ми не забули слова.
Велика ж російська культура, аж до навіть Шаламова, який вражає розвестими проваллями людського дна - це культура терпил. Табір, безвихідь, Сибір - так. Але порівняйте з незламністю і незакланністю "Тигроловів" Багряного. Тут і відповідь, чому до потрапляння західних українців не було повстань у таборах. Вони не читали толстоєвських у школі.
Недарма на сьогодні найбоєздатнішими в них є туземні частини - чечени, буряти - вони погано говоріть па рускі і точно не читали Пелевіна.
На нас наступають колони терпіл в БМП та БТР. Це помітили вже навіть сумські фермери, які голіруч віджимають в них танки. І у цих терпіл ще й відібрали мобільні телефони, щоб недайбог не довідались правду з соцмереж.
Ми із будущего? Ви з моховиння. Готуйтесь доводити на практиці, що Московія мала свій власний шлях, з якого її збочив шалений Петро. Залізна завіса опускається. Гарних вам врожаїв кедрових шишок і безвідмовних рахівниць в лавках.
Під санкціями Росії пиздець десь через півроку, самі ж російські фінансові аналітики це вже порахували. А зрозуміли вже всі розумні, навіть олігархи. Добре, в Росії мітинги небезпечні. Але ви бачили протести росіян за кордоном?
Терпіли. Всі. Від генерала до бухаря під гастрономом. Всі, крім шамана, який ішов на Москву.
Бути завойованим терпілами особливо неприємно, тому тримаймося, борімося. Все буде Україна.
Антон Санченко, письменник
