Перевертні в мазепинках

Вони вдавали із себе повстанців, подібно спілкувались та поводились. Але це не були справжні загони Української повстанської армії. Замасковані під наших вояків підрозділи радянських агентів полювали за провідниками підпілля, сіяли розбрат у лавах визвольного руху та наводили жах на місцеве населення.

Легендована агентурно-бойова група Управління МДБ Станіславської (тепер Івано-Франківської) області та її офіцер-куратор.

Схвалив Хрущов

Колишній шеф штабу з’єднання
"Холодний Яр" Євген Басюк
у формі офіцера МДБ з дружиною.
Фото періоду його служби
в агентурно-бойовій групі

7 вересня 1944 року в селі Хорів Рівненської области в полон до НКВС потрапив зверхник штабу з’єднання УПА "Холодний Яр" 22-річний Євген Басюк. Повстанець дав докладні свідчення про свою діяльність: як організував один із перших загонів УПА, як дослужився до посади зверхника штабу з’єднання "УПА-Південь", як брав участь у найбільшому зіткненні УПА із Внутрішніми військами НКВС під Гурбами. Однак з арештом війна для Басюка не закінчилась. Наступні 5 років він боровся проти колишніх соратників як агент-бойовик НКДБ-МДБ "Кармелюк".

Навесні того ж року Червона армія почала витісняти нацистів із західних областей Української РСР. Там "визволителі" зіткнулися із затятим опором УПА та націоналістичного підпілля. Противники режиму були ретельно законспіровані, їх підтримувало місцеве населення. Стало зрозуміло, що придушити визвольний рух військовими методами не вдасться.

При різного рівня чекістських структурах почали створювати спеціальні, або ж агентурно-бойові групи — АБГ. Вони налічували від 3-х до 50-ти осіб й імітували підрозділ УПА, почет командира чи боївку ОУН. Туди залучали колишніх радянських партизанів, які мали досвід боїв із повстанцями. Іноді псевдоповстанські формування організовували на базі винищувальних загонів НКВС, де служили місцеві жителі. Коли заарештованих упівців і тих, які вийшли з повинною, побільшало, АБГ стали комплектувати тільки з них. Групу очолював завербований "повстанець". Під виглядом одного з підлеглих перебував оперативний начальник із НКВС-НКДБ.

BBC та інші ЗМІ мають відповісти за обман і загибель людей від ковід-вакцинації

Бі-Бі-Сі зазнає тиску як у Великій Британії, так і за її межами.  Кілька позивачів подали позов до суду в США проти Бі-Бі-Сі та інших за цензуру в Інтернеті. Тим часом у Великій Британії мирні протестувальники обклеїли наліпками та плакатами фасад будівлі Бі-Бі-Сі.

10 січня Роберт Ф. Кеннеді-молодший, голова та головний юридичний радник організації "Захист здоров'я дітей", оголосив, що він та кілька інших позивачів подали новаторський судовий позов з антимонопольними та конституційними претензіями до BBC, Associated Press, Reuters та The Washington Post, пише пише Рода Вілсон (Rhoda Wilson) на The Expose.

У позові стверджується, що ці ЗМІ співпрацювали з кількома великими технологічними компаніями з метою "колективної цензури онлайн-новин", зокрема, історій про covid-19 та президентські вибори 2020 року, які не відповідали офіційним наративам щодо цих питань.

Читайте також: ГОВОРИТ И ПОКАЗЫВАЕТ PFIZER

За три дні до цього кампанія під назвою "ЗМІ – це вірус" обклеїла будівлі BBC по всій Великій Британії наліпками з  повідомленнями та фотографіями людей, які померли від ін'єкцій проти коронавірусу.

У групі в Telegram гасло кампанії звучить так: "ЗМІ збрехали, і люди померли".  Через три тижні, 11 лютого, група організовує наступну акцію протесту.  Окрім Великої Британії, акції протесту заплановані і в інших країнах, зокрема, у Парижі (Франція) та Нью-Йорку (США).

16-летний палестинец убит солдатами ЦАХАЛа к северу от Рамаллы

16-летний палестинец скончался после того, как был ранен израильскими солдатами минувшей ночью в деревне Силуад. Деревня находится в нескольких километрах к северу от Рамаллы.

Местные жители рассказали, что после стрельбы израильтяне увезли юношу в неизвестном направлении, а утром сообщили, что он умер. Речь идет об Абдалле Мухаммеде Хамаде, жителе Силуада.

По версии ЦАХАЛа, десятки молодых палестинцев собрались в ночь на субботу возле деревни и начали бросать камни в машины на шоссе 60, соединяющее Иерусалим с поселениями района Биньямин и Самарии. Солдаты открыли огонь и ранили одного человека.

Управління ООН з прав людини: журналістка Ширін Абу-Акле була вбита пострілом ізраїльського військового

Управління Верховного комісара ООН з прав людини заявило: відома палестино-американська журналістка телеканалу «Аль-Джазіра» Ширін Абу-Акле, яка загинула 11 травня в таборі біженців Дженін, була вбита прицільним пострілом ізраїльського військового з ЦАХАЛу. Раніше таких висновків дійшли журналісти CNN, Associated Press та інших медіа, які проводили незалежні розслідування, пише Поштівка.

«Усі зібрані нами дані, у тому числі офіційна інформація від ізраїльських військових і генерального прокурора Палестини, узгоджується з висновком про те, що постріли, які вбили Абу-Акле і поранили її колегу Алі Саммуді, були зроблені ізраїльськими силами безпеки і не були безладною стріляниною з сторони озброєних палестинців, як спочатку стверджувала ізраїльська влада», – йдеться у заяві Управління ООН з прав людини.

В Управлінні закликали Ізраїль розпочати карне розслідування цього випадку.

"Спричиняє глибоку тривогу те, що ізраїльська влада не провела кримінального розслідування", - заявила офіційний представник Управління ООН з прав людини Равіна Шамдасані на брифінгу в Женеві.

Крім того, Управління з прав людини «не знайшло жодної інформації, яка б вказувала на активність озброєних палестинців у безпосередній близькості від журналістів».

Міжнародне розслідування, таким чином, суперечить повідомленню ЦАХАЛу про те, що Ширін Абу Акле була вбита випадковою кулею, що призначалася палестинським бойовикам.

«Вінницька трагедія» 1937–1938 років: не маємо права забувати

Масове знищення мирного населення Вінницьким УНКВС у період «Великого терору» ввійшло в історію як «Вінницька трагедія».

«Пеклом на землі» назвали цю вбивчу акцію комуністичного режиму у Вінниці. Понад 20 тисяч вінничан було репресовано: 13 475 розстріляно, за іншими даними – 16 806.

Весною 1943 року нацистська окупаційна влада на прохання вінничан розпочала розкопки за участі міжнародних наукових комісій. Було розкопано 95 могил, у яких виявили 9439 останків тіл. Неподалік розритих могил на деревах було натягнуто дроти, на яких розвішувалися особисті речі та документи ексгумованих. Завдяки цим речам вдалося ідентифікувати імена 679 жертв злочинів НКВС.

«…16 липня 1943-го року ще перед полуднем потяг зупинився на станції Вінниця. Люди з клунками повиходили з вагонів і широким бульваром Коцюбинського, по сильно обставленому військовою сторожею дерев’яному мосту через Буг і далі Українським проспектом посувалися мовчки. Ніхто не говорив, ніхто не розглядався, так і видно було, що крім клунків у них куди більший тягар на душі. У продовженні Українського проспекту починається Літинське шосе (нині – Хмельницьке шосе), і туди спрямовують свої кроки ці живі людські тіні. На цьому шосе у трьох місцях: так званому «Парку культури і відпочинку» з правого боку, на старому цвинтарі по протилежному боці та в овочевому саду у деякій віддалені відкрили масові могили, і з них витягають перегнилі вже трупи людей із пов’язаними за спиною дротом і мотузками руками, з дірками від куль у потилиці. Цих трупів сотні й тисячі. Щораз віднаходять нові могили, наповнені трупами. Страшний, прямо нестерпний трупячий сопух огорнув, здається, ціле місто, а за ним всю Україну…», – так описував у своїй книзі «Пам’ятаймо про Вінницю» очевидець тих подій Антін Драган – учасник судово-медичних досліджень.

День пам'яті жертв політичних репресій: вінницький історик про масове знищення мирного населення

Про основні періоди державного терору в СРСР на Вінниччині. 

Сьогодні, у третю неділю травня, в Україні відзначають День пам'яті жертв політичних репресій. Про основні періоди державного терору в СРСР на Вінниччині Суспільному розповів історик Роман Подкур.

За його словами, основна проблема, яка актуальна як для радянського, так і для сучасного режиму Росії – це денаціоналізація українців.

"Вони тоді робили усі репресії заради того, щоб створити радянську людину і денаціоналізувати українців. І зараз відбувається теж саме. "Українці повинні зникнути" – це основний лозунг пропагандистів РФ. Задумайтеся, за весь період існування радянського режиму, був який завгодно націоналізм: грузинський, український, польський, грецький... Російського не було. Жодна людина не засуджена за російський націоналізм за всю радянську історію",
– говорить Роман Подкур.

За його словами, політичні репресії на теренах Поділля відбувалися у декілька етапів. Розповімо про основні із них.

«Жертв Вінницької трагедії чекісти ставили навколішки та розстрілювали зблизька»

25 червня 1950 року була арештована Грушковська Галина Петрівна, жителька села Городниця Брацлавського району Вінницької області. У постанові на арешт зазначалося, що Грушковська, як дочка репресованого батька, їздила влітку 1943 року до Вінниці на «провокаційні розкопки, які проводили фашистські загарбники», а після повернення звідти здійснювала наклеп на радянську владу. Українку засудили до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна фактично лише за те, що вона впізнала серед викопаних із поховань речей шапку свого батька, якого стратили працівники НКВС під час сумнозвісної Вінницької трагедії – масових розстрілів мирного населення в 1937-38 роках…

Про причини та передумови цієї трагедії, кількість її жертв, про проведені нацистами під час окупації України розкопки поховань та наслідки для тих, хто зміг знайти прах або останки своїх рідних, кореспондентці АрміяInform розповів Сергій Гула, кандидат історичних наук, заступник директора  Музею Вінниці з наукової роботи.

Смертность среди трудоспособных американцев выросла на 40% — страховщики

«Сад смерті» (1896) — картина фінського художника-символіста Хуго Сімберга.

Работающие американцы начали умирать беспрецедентными темпами по сравнению с тем, что было до пандемии, заявил генеральный директор страховой компании OneAmerica Скотт Дэвисон. Видеоролик с его выступлением выложен 3 января на YouTube.

Скотт Дэвисон был одним из нескольких руководителей бизнеса и специалистов в области здравоохранения, которые выступили во время виртуальной конференции, организованной Торговой палатой Индианы 30 декабря. В этом выступлении он сказал, что уровень смертности среди американцев в возрасте от 18 до 64 лет внезапно вырос на 40% по сравнению с уровнем до пандемии.

Віспа та інші інфекційні хвороби відступили всупереч примусовій вакцинації – доктор Елеонора Макбін (США)

Смертність від натуральної віспи почала знижуватися тільки з початком протидії примусовій вакцинації та зі зростанням кількості відмов від вакцинації. Фрагмент з книги «Отруєна голка. Приховані факти про щеплення» (Eleanor McBean. THE POISONED NEEDLE. Suppressed Facts About Vaccination. 1957).

Той факт, що сьогодні захворюваність на натуральну віспу нижче рівня двохсотрічної давності, жодною мірою не свідчить про те, що причиною зниження стала вакцинація, хоча саме це заявляють прихильники останньої.

Найістотніший поштовх до зниження захворюваності на віспу та інші контагіозні недуги дали санітарні реформи кінця XVIII століття та поліпшення якості харчування в 40-х роках XIX століття за сприяння поборників здорового життя, таких як Трол, Грехем і Дженнінгс.

“Вбивали молотами, топили у соляній ропі, шматували” – трагедія Саліни

Про один з найжахливіших злочинів радянського режиму, масове знищення екнаведистами українців та поляків у тюрмі Добромиля та поблизу соляної копальні Саліна (Львівщина). Перед тим, як Галичину захопили німці. Точна кількість жертв невідома, дослідники кажуть –  від 1000 до 3500.

 “Я чув, як ламаються кістки” – повернення з могили

Енкаведисти увійшли до камери в’язниці, де сидів Михайло Моцьо. Наказали арештантам роздягнутись і вийти по двоє в коридор. Щойно двері зачинилися за Моцьом, відчув потужний удар у скроню, він злився із гуркотом пострілу. Кров залила обличчя, упав на підлогу. Був напівпритомним, але відчув, як кати схопили за ноги. Його потягли вниз, голова щоразу болісно вдарялася об сходи, і Михайло з усіх сил намагався не застогнати. Якби більшовики дізнались, що живий, одразу вбили б.

Тимошенко передала до Нацполіції заяву про злочин який призвів до масової загибелі людей від ковіду

24 листопада 2021 р. лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко зустрілась з міністром внутрішніх справ і передала до Національної поліції Заяву про про вчинення злочину, який полягає у бездіяльності державної влади при лікуванні коронавірусної хвороби, що призвело до масової загибелі людей від ковіду. 

"По-перше, влада не забезпечила в достатній кількості лікарні киснем, по-друге, не закупила противірусний препарат «Ремдесивір» який передбачений протоколом лікування МОЗ. І ми вважаємо що це - злочинний намір який призвів до масових смертей людей від ковіду. Ми хочемо знати поіменно всіх конкретних винних у цьому злочині - тих хто персонально несе відповідальність за те що країна не забезпечена киснем і противірусним препаратом, тих хто персонально несе відповідальність за тисячі смертей які наступили не внаслідок того, що неможна вилікувати ковід, а внаслідок того що не було кисню і противірусного препарату «Ремдесивір»", - зазначила Юлія Тимошенко.

Кривавий слід НКВД: розстріли політичних в'язнів в західноукраїнських тюрмах у 1941 році

22-23 червня 1941 року розпочалися масові розстріли політичних в’язнів спочатку в західноукраїнських тюрмах НКВС, а згодом в інших регіонах України. Протягом двох тижнів радянська влада, відступаючи перед нацистами, знищила близько 22 тисяч людей, яких переслідувала переважно за політичні переконання. Про цей маловідомий факт в історії злочинів проти людства під час Другої світової війни досі дізнаємося із віднайдення місць масових поховань розстріляних улітку 1941-го.

Трагедія всеукраїнського масштабу

У квітні 1941 р. в УРСР діяло 62 в’язниці, з них 26 тюрем у Західній Україні. На час нападу Німеччини на СРСР, внутрішні тюрми НКВС УРСР були переповнені в’язнями. Станом на 10 червня 1941 року в них утримували 72 тис. 768 людей за загального обмеження у 30 тис. 753 особи. Там сиділи політики, релігійні діячі, представники інтелігенції, колишні чиновники та військові, вихідці з «буржуазії», «куркулі», активісти національно-визвольного руху, кримінальні злочинці та арештовані за різні побутові злочини.

Трупи в'язнів львівського НКВД, які були поспішно страчені нквдіствмі перед тим, як покинути місто і втекти від наступаючих німців в липні 1941 року

"Спокойно живет в Украине". Виктор Шокин заявил, что точно знает, кто заказал убийства Гонгадзе и Шеремета

Виктор Шокин в своей книге написал о деле Гонгадзе

Экс-генпрокурор Украины Виктор Шокин в книге "Невыдуманные истории международной коррупции Джо Байдена в Украине", которую он 25 мая презентовал в Брюсселе, рассказал, что знает, кто является заказчиком убийства журналиста Георгия Гонгадзе, и этот человек сейчас живет в Украине.  

"Дело Гонгадзе не завершено. Осталось главное – разоблачить заказчика, который спокойно живет в Украине. У меня есть личное мнение о личности заказчика", - написал Шокин.

Фамилию человека, который, по его мнению, является заказчиком убийства Гонгадзе, Виктор Шокин не называет. Также экс-генпрокурор рассказывает, что, по его мнению, дело об убийстве Гонгадзе, который являлся учредителем "Украинской правды" и дело об убийстве другого журналиста этого издания Павла Шеремета, которое произошло в 2016 году, тесно связаны между собой.

"Я убежден, что заказчик тот же", - написал Виктор Шокин.

По его мнению, в 2016 году нужно было собрать группу прокуроров и следователей, которые расследовали дело Гонгадзе, и они бы раскрыли дело Шеремета очень быстро.

Стерненко підтвердив, що фігурує у справі про вбивство Шеремета

За його словами, поліція незаконно прослуховує громадян

Активіст Сергій Стерненко підтвердив, що у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета, вказані його дані як особи, що може бути причетною до скоєння цього злочину. Про це Стерненко написав у своєму Facebook.

"Видання Бабель оприлюднило інформацію про те, що у справі Шеремета фігурує і мій мобільний телефон. Я з'ясував деталі та підтверджую цю інформацію. Слідчі поліції в рамках провадження щодо вбивства Шеремета брали дозволи на прослуховування та стеження за дуже багатьма людьми. І це взагалі ніяк не стосувалось самого вбивства Шеремета", - написав активіст.

За словами Стерненка, у кримінальному провадженні вказані два його телефони - актуальний та старий, яким він не користувався вже років сім.

Вінницька трагедія: “Поміж рядами трупів блукали, як примари, люди, шукаючи посмертної вістки від рідних..."

Вінницька трагедія – шрам на серці людства

Жінки намагаються опізнати трупи по одягу. Одяг після ексгумації розвішували поряд з відкритими похованнями.
Через рік близько 100 жінок, які впізнавали своїх чоловіків, синів, братів серед пронумерованих трупів, були розстріляні комуністами у міському парку.

Не лише мор голодом є для вінничан страшною подією. “Пеклом на землі” назвали вбивчу акцію комуністичного режиму у Вінниці, коли жертвами стали десятки тисяч людей

Про це не можна забувати. Проте забувається. Бо живих свідків стає все менше. Тих, хто бачив і відчув, як Україну вбивали комуністи…

Унікальні фото 1943 року вперше оприлюднив Центр історії Вінниці

🛑УВАГА: деякі фото мають віковий ценз 18+, містять зображення жертв насильницької смерті та можуть шокувати! 🔴

Ще живій Степаниді Ниципорик червоні партизани відрізали вуха, тоді ножами понівечили тіло

Закатували. Спалили живцем. Закатали в асфальт... Помста за небажання служити Сталіну була страшною.

Вона - красуня і патріотка. Совєтські посіпаки не знайшли для жінки гіршої кари, ніж ...обрізати груди, вуха, перев'язати рушниками - і підпалити. А потім навіть могилу - під асфальт.

Коли мені говорять про “червону Любешівщину" і "вотчину Мартинюка", у пам'яті одразу зринає образ Степаниди Ниципорик. Можливо, тому що у неї яскраве ім'я... Чуєш Степанида - і відразу уявляєш дівчину з гордою поставою.

А можливо, тому що вперше про долю цієї жінки почула, коли побувала вдома у Едуарда Гриневича (Герой Небесної сотні із с. Деревок Любешівського р-ну, який був вбитий пострілом в голову 20 лютого 2014-го). Почула від іншої жінки - його мами Світлани.

Львівських студентів розстріляли за відмову навчатися російською

Чого тільки не витворяла радянська влада в Україні, які дикунські методи не вигадувала, як тільки не нищила наш цвіт, аби лише вбити в людях почуття патріотизму! Нещодавно користувачів Інтернету шокував невідомий факт про розстріл українських студентів. Їх вбили лише за те, що відмовилися складати іспит російською мовою, а вимагали проводити навчання рідною, українською.

Со дня убийства бизнесмена Старицкого в доме экс-министра Кожары прошел уже месяц, однако подозрение так никому и не предъявлено, - Казанский

Прошёл месяц со дня убийства Сергея Старицкого в доме экс-министра Леонида Кожары, однако за это время ни Кожаре, ни его супруге Марине Козерод так и не было предъявлено подозрение.

Как информирует Поштівка, об этом журналист Денис Казанский пишет на странице в сети Facebook.

"Давно уже проведены следственные эксперименты. По шести из них уже есть выводы, а подозрения все нет. Убит человек, но никто не задержан.

Расстрелы заключенных во Львове и в Западной Украине в июне-июле 1941 года. Как это было (ФОТО)

Двор тюрьмы на Лонцкого, Львов, июнь 1941

Такого не делали ни поляки в 1939-м, ни нацисты в 1944-м. Советская милиция расстреливала массово — из автоматов, через окошки для передачи пищи. Или бросала в камеры гранаты. Некоторые из этих камер пришлось замуровать — и эксгумацию провели уже зимой.

Июнь 1941 года запомнился на Западной Украине не только нападением нацистской Германии, но и кровавыми расправами, совершенными якобы своим же государством в тылу.

Речь идет о необычном даже в практике Народного комиссариата внутренних дел (НКВД) СССР явлении — массовых расстрелах политических заключенных в тюрьмах Западной Украины в течение конца июня — начала июля 1941 года.

Эта публикация посвящена массовым убийствами во Львове.

Вінниця: злочин без кари

Попередні зауваги

Поява цієї книжки завершує довгорічні зусилля багатьох людей, що берегли пам'ять, свідчення і документи про большевицькі вбивства у Вінниці 1937-1938 років та розкриття масових братських могил під час німецької окупації 1943 р.

Перші матеріяли книжки вийшли англійською мовою 1989 року в США*.

У цьому збірнику поміщено переважно ті публікації, що з'явилися в пресі української діяспори, а також публікації з чужомовних джерел про згадані події.

З огляду на брак місця упорядники не мали можливости подати тут багато інших уже зібраних матеріялів. Зацікавлені зможуть відшукати їх, користуючись бібліографією, наведеною в кінці книжки.

Підготовляючи книгу, ми виправили очевидні авторські описки та друкарські помилки. У перекладах з інших мов ставилося завдання якомога точнішого відтворення оригіналів. Редактори воліють користуватися давнім «харківським» правописом, тож ортографію всіх публікованих матеріялів увідповіджено з нормами «Правописного словника» Г. Голоскевича (1930).

Уніфікацію написання назв і прізвищ зроблено лише в без­сумнівних випадках. Наявні подекуди невідповідності в транскрипції зумовлені подвійним, а то й потрійним перекладом текстів. Не коментуємо розбіжностей у фактах, авторських оцінках подій, залишаючи це майбутнім дослідникам.