Той факт, що сьогодні захворюваність на натуральну віспу нижче рівня двохсотрічної давності, жодною мірою не свідчить про те, що причиною зниження стала вакцинація, хоча саме це заявляють прихильники останньої.
Найістотніший поштовх до зниження захворюваності на віспу та інші контагіозні недуги дали санітарні реформи кінця XVIII століття та поліпшення якості харчування в 40-х роках XIX століття за сприяння поборників здорового життя, таких як Трол, Грехем і Дженнінгс.
ПРОГРАМА САНІТАРНИХ І ОЗДОРОВЧИХ РЕФОРМ включала:
1) відведення стічних
вод,
2) прибирання вулиць, задніх дворів, стаєнь тощо,
3) модернізацію
доріг, спрямовану на скорочення часу доставки населенню свіжих овочів,
молока та інших життєво важливих продуктів,
4) поліпшення якості
водопостачання та захист води від забруднень,
5) муніципальну забудову
передмість, яка дозволила знизити щільність населення в містах.
ДІЄТОЛОГІЧНІ ВЧЕННЯ закликали до вживання свіжих овочів і фруктів без солі, цукру, хімікатів та інших шкідливих консервантів, до надання переваги цільнозерновому хлібу замість білого, до відмови від кави, чаю, алкоголю, тютюну, наркотиків та інших сильнодіючих шкідливих речовин. М’ясо та інші білки низького рівня відкидалися на користь горіхів, бобових та інших продуктів з більшою цінністю для здоров’я і меншим токсичним ефектом.
Там, де проводилися ці реформи, захворюваність на морову виразку, бубонну чуму, холеру та інші заразні хвороби негайно починала знижуватися і зникала повністю. Як і будь-які інші захворювання, ці хвороби були викликані недоліком та дисбалансом поживних речовин, а також антисанітарією.
Погляньмо на таблицю, в якій наведено офіційну статистику щодо Англії та Уельсу. З неї видно, що смертність від натуральної віспи почала знижуватися тільки з початком протистояння закону про вакцинацію та зростання кількості відмов від вакцинації.
ЗНИЖЕННЯ СМЕРТНОСТІ ВІД ВІСПИ ВНАСЛІДОК ВІДМОВИ ВІД ВАКЦИНАЦІЇ
|
Період |
Частка щеплених новонароджених, %% |
Число померлих від віспи |
|
1872-1881 |
96,5 |
3,708.3 |
|
1882-1891 |
82,1 |
933.0 |
|
1892-1901 |
67,9 |
436,5 |
|
1902-1911 |
67,6 |
395,3 |
|
1912-1921 |
42,3 |
12,2 |
|
1922-1931 |
43,1 |
25,0 |
|
1932-1941 |
39,9 |
1,4 |
Як бачите, коли майже всі новонароджені (96,5%) були щеплені, за 10 років від віспи померло майже 4000 осіб. Проте з початком опору щепленням та зниженням частки щеплених до 39% смертність впала до 1,4.
До прийняття Британією закону про обов'язкову вакцинацію в 1853 році, найбільша смертність від віспи за будь-який дворічний період становила 2000 осіб навіть під час важких епідемій, проте майже через 20 років з моменту його прийняття, в 1870–1871 роках стався спалах віспи небаченої сили. Вона забрала 23 062 життя в Англії та Уельсі, після чого перекинулася на Європу, в ті країни, де вакцинація та інокуляція вже давно і широко практикувалися. Після цього нав’язування законів про вакцинацію стало ще жорсткішим, поки люди не виявили, що на практиці віспа не відступила, а навпаки, продовжила лютувати в домах щеплених. Під час тієї ж епідемії у Німеччині від віспи померло 124 948 осіб. Згідно з записами, що акуратно зберігалися, всі вони пройшли вакцинацію. «Тільки в Берліні на віспу захворіли не менше 17 038 щеплених, із них 2884 померли».
У 1887 році в Шеффілді (Англія), де 97% двохсоттисячного населення протягом багатьох років ретельно і регулярно прищеплювалися, спалах віспи спричинив 7101 випадок захворювання та 648 смертей.
Раніше, 1870 року, велике промислове місто Лейстер (Англія), де щепилися ще старанніше, зазнало навіть важчого удару – понад 3500 смертей на мільйон лише за перший рік епідемії. Це повністю знищило віру городян у вакцинацію. Усі, і багаті, і бідні відмовилися від неї на користь санітарії. Незабаром віспа залишила це місто назавжди.
ЗАЯВИ ОФІЦІЙНИХ ОСІБ ПРО ВІСПУ У ВАКЦИНОВАНИХ
Сер Томас Чемберс, королівський адвокат, парламентарій, окружний суддя Центрального кримінального суду: «Я виявив, що зі 155 осіб, які звернулися до лікарні при приході св. Джеймса на піккаділлі, 145 були вакциновані».
У лікарні Мерілевор у 92% випадків хворі були раніше вакциновані.
Звіт Марсона по лікарні Хайгейт за 1871 рік: «З 950 хворих на віспу 870 (90%) були вакциновані».
До 13 травня 1884 року з 2965 хворих, що надійшли до лікарні Хемпстед, 2347 були вакциновані.
Після цих епідемій дедалі більше людей перестало підкорятися несправедливим законам про примусову вакцинацію. Все це, а також покращення санітарної обстановки та культури харчування, привело до того, що захворюваність на віспу почала нестримно падати. Нині це захворювання майже не зустрічається.
Після того, як було виявлено, що вакцинація приносить суттєвий дохід лікарям та виробникам вакцин, були винайдені та введені в обов’язковому порядку вакцини проти інших захворювань.
Наведена нижче таблиця свідчить показує зниження захворюваності на хвороби, від яких взагалі не вакцинували, тому що звіт складений до винаходу вакцин від цих захворювань.
ЗНИЖЕННЯ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ХВОРОБАМИ, ВІД ЯКИХ НЕ ВАКЦИНУВАЛИ (Англія та Уельс).
Смертність на 1 млн дітей віком від 0 до 15 років.
|
Двадцятирічні періоди |
Кір |
Скарлатина |
Кашлюк |
Дифтерія |
|
1861-1880 |
1062 |
1973 |
1344 |
932 |
|
1881-1900 |
1149 |
585 |
1104 |
838 |
|
1900-1920 |
877 |
197 |
684 |
504 |
|
1921-1940 |
297 |
50 |
294 |
293 |
|
1941-1948 |
62 |
69 |
121 |
105 |
За цей період захворюваність на кір знизилася на 94,1%, скарлатиною – на 99,7%, кашлюком – на 91%, дифтерією – на 88,8%. Звісно, без жодних вакцин.
Джерело: сайт 1796web.com
Текст книги Eleanor McBean. THE POISONED NEEDLE. Suppressed Facts About Vaccination. 1957
Статті та книги про вакцинацію від натуральної віспи
Читайте також:
