Погана новина — у держави дійшли руки до регулювання сфери поштових послуг.
Упродовж останніх років розділ Законотворчість сайту Верховної Ради
відвідую виключно з відчуттям тривоги та занепокоєння. За кожним
кліком — неприємний сюрприз, який тільки підкріплює відчуття, що раніше
задекларований державою курс на спрощення ведення бізнесу вже остаточно
перетворено на фарс. Так і до професійної фобії недалеко — «страху нових
геніальних ідей для бізнесу від законотворців».
І от 7 вересня загроза появи такої фобії стала цілком реальною: за допомогою нового законопроєкту 4066 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектру та надання послуг поштового зв’язку України», державники вирішили з усією пролетарською люттю взятись за поштовий зв’язок.
Історично ринок послуг поштового зв’язку розвивався в Україні в доволі ліберальному та сприятливому з точки зору державного регулювання середовищі. З’являлися нові оператори доставки, ринок розвивався та квітнув буйним цвітом, і все це — диво дивне! — без будь-якої участі, чи допомоги з боку НКРЗІ як регулятора. Навіть більше: жодному державному органу не було діла до того, як приватні поштові оператори та кур'єрські служби доставки вибудовували свою діяльність в умовах кульгавого та багато в чому просто недолугого Закону «Про поштовий зв’язок». Всім було однаково, як розвивався цей сектор, послуговуючись вельми загальними нормами Цивільного кодексу. Жоден орган не опікувався тим, як взагалі можна розвинути і вивести на новий рівень цей ринок в той час, коли права на поштовий переказ відсутні - бо ж вони просто загубилися в нетрях чергового законотворчого процесу. Але ж якось крутилися і виживали.
У певному сенсі ринок поштового зв’язку є прикладом того, як без активного втручання держави побудувати ринок, орієнтований на споживача, сплачувати податки, створювати робочі місця та перетворюватися на драйвери росту для інших суб'єктів господарювання, як-от е-ком. Але ж тут рученята нарешті дійшли — держава активно зацікавилася — і почалося.
Очевидно, що необхідність оновлення законодавства про поштовий зв’язок є нагальною. Але чому з усього спектру проблем, які потребують термінового вирішення, почали саме з цього — фактичного підсилювання контролю за учасниками ринку?
При цьому про оновлення правил регулювання такого ринку поки що мови не йде. Інакше кажучи, чому поставили «віз попереду кобили»? Ок, ви радісно та завзято взялися за реформи. Логічно було б розпочати зі змін в Законі «Про поштовий зв’язок», в якому дотепер квітнуть і пахнуть ретроградні норми пошти СРСР, чи зі змін в Правилах поштового зв’язку, в яких досі — не дивіться, що на дворі ХХІ століття — йдеться про те, в якому кутку та якими чорнилами підписувати відправлення. Але ні, ви чомусь вирішили, що починати треба саме з питань нагляду і контролю. Вам не здається, що виглядає як прояви синдрому жирної гуски, що нагуляла жир, а різати її нема кому?
Ні, звичайно, пояснювальна записка до законопроєкту є - ніде правди діти. Щоправда, написана вона в найкращих традиціях жанру «через
призму в динаміці шляхом накладення кольорів» — щоб не те що нормальна
людина, а навіть юристи не зрозуміли приводи, підстави, а тим більше,
належне обґрунтування саме такої ініціативи.
Варто визнати, що наразі в країні, з точки зору споживача, стандарти надання послуг поштового зв’язку є одними із найбільш високих серед ринків інших послуг. Факти порушення прав споживачів чи інтересів держави, які мали хоча б мінімально поширений та системний характер, невідомі. За таких умов запровадження окремого державного нагляду та контролю з боку спеціального регулятора (Національна комісія) за всіма послугами поштового зв’язку є необґрунтованим, невиправданим та спрямованими на створення можливостей для значного посилення адміністративного тиску на операторів поштового зв’язку та зловживань. І, на жаль, законопроєкт дає безліч підстав для таких підозр.
Що ж пропонують в законопроєкті? Одразу спойлер: нічого корисного для представників цього бізнесу. Наприклад, запровадження державного нагляду за наданням всіх послуг поштового зв’язку та всіма операторами. А Комісія, за цим законопроєктом, матиме зокрема ось такі компетенції:
- здійснення державного нагляду (контролю) у сфері надання послуг поштового зв’язку, в тому числі за додержанням операторами поштового зв’язку установлених показників якості послуг поштового зв`язку;
- видачу операторам поштового зв’язку обов’язкових для виконання розпоряджень та приписів про усунення порушень законодавства про поштовий зв’язок;
- застосування у межах своїх повноважень в установленому законодавством порядку адміністративних стягнень до операторів поштового зв’язку;
- звернення до суду з позовними заявами в разі порушення операторами поштового зв’язку законодавства про поштовий зв’язок;
- встановлення порядку отримання та отримання від операторів поштового зв’язку звітності, інформації, в тому числі такої, що містить фінансово-економічні показники, документів та матеріалів, необхідних для виконання повноважень.
Чималі повноваженні, хіба не так? І до того ж законопроєктом передбачено, що порядок здійснення державного нагляду буде встановлюється Комісією. Сам п’ю, сам гуляю.
Тренд останніх часів — обґрунтування непопулярних змін необхідністю гармонізації національного законодавства з законодавством ЄС. Типу: «Хотіли до Європи, то й працюйте за правилами Європи!». Але ж і тут не сходиться задачка із відповіддю.
Директива 97/67/ЄС Європейського Парламенту та Ради від
Так, Директива дійсно передбачає, що держава має забезпечувати дотримання так званих істотних вимог (essential requirements), до яких відносяться: конфіденційність кореспонденції; безпека перевезень небезпечних товарів; дотримання умов працевлаштування, соціального забезпечення, встановлених законодавством чи колективними договорами; захист персональних даних; захист навколишнього середовища та регіональне планування. Але всі ці вимоги забезпечуються наглядом з боку інших державних органів і установ: Уповноваженого з прав людини, Держпродспоживслужби, Держслужби з питань праці, Нацполіції, ДПС, Держекоінспекції та ін., яким приватні поштові оператори надають купу інформації, звітів, перевірки і інспекції яких регулярно проходять.
Водночас, жодної зобов’язуючої норми щодо створення додаткового відокремленого органу для здійснення нагляду з цих питань саме у сфері надання поштових послуг у Директиві немає.
До того ж подібний підхід до регуляції порушує принципи державного нагляду, що передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Так, абз.9 ч.1 ст. 3 вказаного Закону вважає неприпустимим дублювання повноважень органів державного нагляду та неприпустимим здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними державними органами з одного й того самого питання.
Для роботи в ЄС оператор поштового зв’язку, що не надає універсальних послуг, має або пройти загальну авторизацію (частіше всього це формальне включення до відповідного реєстру поштових операторів і носить скоріше повідомний, аніж дозвільний характер) або обійтись навіть без неї (Фінляндія, Нідерланди, Швеція, Об'єднане Королівство, Норвегія).
Але ж ні, в цих питаннях наші законотворці європейським шляхом чомусь не йдуть. Ба більше, окрім названих невідповідностей, проєкт містить й інші корупціогенні норми, зокрема, виведення актів Комісії із-під регулювання Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Нагадаю, що одним із таких актів буде порядок здійснення перевірок Комісією усіх поштових операторів. Це створить можливість для ігнорування Комісією позиції громадськості (операторів поштового зв’язку, споживачів поштових послуг) в процесі підготовки нормативно-правових актів Комісії та може призвести до необґрунтованого зарегулювання галузі поштового зв’язку.
Шановні чиновники, ми не боїмось вашої регуляції, бо справжня регуляція — у руках клієнтів. Але ваша тотальна нечесність, славнозвісні випадки «зливу інформації», зловживання та створення штучних перешкод у роботі - то дійсно небезпечні ризики і втрати. Для виконання ваших чергових забаганок про отримання інформації, звітності за вами ж встановленими формами, ми наймемо ще сотню людей, будемо закуповувати тонами папір, а яка користь кінцевому споживачу від вашої роботи?
