Нещодавно Верховна Рада у другому читанні ухвалила законопроєкт про пришвидчену приватизацію і прискорений розпродаж державних активів під час війни.
Крім того, Уряд передав одразу 420 підприємств на приватизацію та ліквідацію. Далі буде ще більше, пише Поштівка.
Як радісно повідомила перша віце-прем'єрка-міністерка економіки Юлія Свириденко: «У державній власності має залишитись до 100 підприємств»!
Питання до владних «реформаторів»:
- Кому під час війни дістануться за безцінь українські державні активи?..
Невже урядовим панам і панянкам «економістам» не зрозуміло, що в умовах війни і важкої економічної кризи в Україну не прийде ні західний інвестор ні український, тому за приватизовані об’єкти держава не отримає їх реальної ринкової вартості!
Читайте також: Велика приватизація. За яку команду грає Фонд держмайна?
Саме тому більш логічним було б на час війни встановлення мораторію на приватизацію державних об’єктів і підприємств.
Наші «реформатори» часто повторюють неоліберальну догму «менше держави»… Проте, «менше-більше держави» чи співвідношення між приватною і державною формами власності – це питання, яке кожна окремо взята держава має вирішувати самостійно, виходячи зі своїх конкретних умов і можливостей та з урахуванням історичного досвіду й менталітету свого народу. Це підтверджує досвід розвинутих держав. Співвідношення форм власності склалося скрізь по-різному: наприклад у Франції і в Німеччині частка державної власності є значно більшою ніж в Україні. Нашим «реформаторам» і цього забагато, вони планують залишити в державній власності не більше 100 підприємств!
Як зазначає відомий економіст, академік НАНУ Богдан Данилишин: «Однозначно можна сказати одне – чим більш розвиненою є країна, тим вищою в ній є частка держави.
Під час війни держава не тільки фінансує воєнні витрати, але й значною мірою підтримує функціонування усього реального сектора економіки. Як свідчать історичні дані, частка державних витрат в економіці Ізраїлю в періоди воєнного протистояння перевищувала 75% ВВП…
Виклики, з якими нині стикнулась Україна, потребують посилення спроможності держави проводити стабілізаційні заходи. А це є можливим лише з підвищенням частки держави в економіці.»
На жаль, в результаті «реформ» в Україні відсутні як раціональна структура виробництва, так і ефективний власник. За оцінками інституту економіки і прогнозування НАНУ приватизовані підприємства значно погіршили фінансовані показники, в результаті приватизації в Україні відбулося не підвищення ефективності, а пограбування майна і вивіз капіталу в офшори... Ефективного власника так і не отримали.
Давно вже доведено, що простий розпродаж державних активів автоматично не забезпечує трансформацію в ефективну приватну власність!
Чи можливе «автоматичне», без втручання держави, забезпечення таких співвідношень між працею і формами власності, щоб зростав добробут населення? Ні. Таке може статися тільки за активного втручання в цей процес сильної, демократичної держави, яка діє в інтересах всього суспільства, де встановилися співпраця і злагода, зумовлені війною і соціальною необхідністю.
Можливим варіантом розв’язання сучасних важких проблем України є врахування успішного європейського досвіду реформ, а саме орієнтація на змішану економіку, на соціально-орієнтований капіталізм та активне державне регулювання, а це вимагає жорсткої відповідальності владної еліти за наслідки реформ під час війни.
Андрій Павловський
