СОРОСЯТА - хто вони? Визначення від Штучного Інтелекту та з Інтернету

Найчастіше термін "соросята" ілюструють ось цим фото, де зображені - сидять: Шкрум, Найєм, Сорос, Кацер-Бучковська, Гопко; стоять: Бистрицький, Сушко, Лещенко

Сьогодні багато соросячих видань і окремі соросята в Україні намагаються дати власне визначення терміну "соросята", тлумачучи його як "термін російської пропаганди який сіє розбрат і знецінює роботу [псевдо]ГО". Варто нагадати, що цей поняття отримало найбільше поширення під час роботи "уряду соросят" - самокатників в 2019, які самі себе так називали і пишалися що вони соросята. Вже стала культовую фраза "Соросята ухайдокали економіку" сказана тодішнім прем'єром-соросьонком Олексієм Гончаруком (ЛГБТ[ІК+]). 

Терміну "СОРОСЯТА", не дивлячись на його широке поширення і вжиток, немає в Вікіпедії, але це зайвий раз нагадує, що ця купа брехні і інформаційного сміття контролюється лівачнею-соросятами, і скоро вона здохне у боротьбі з ШІ. 

Отже, як визначає "соросят ШІ?

Термін «соросята» використовується як зневажливе або критичне означення людей, пов’язаних із західними фондами, особливо з Фондом Сороса («Відродження» в Україні). Це слово має яскраво негативне забарвлення в політичному дискурсі, де ним позначають:
Продажних агентів Заходу – людей, які працюють не в інтересах своєї країни, а лобіюють іноземні інтереси.
Грантожерів – осіб, що отримують фінансування від міжнародних фондів та організацій, виконуючи їхні замовлення.
Руйнівників держави – прихильників реформ, які, за критиками, ведуть до демонтажу традиційних структур влади та суверенітету.
Людей без національної ідентичності – космополітів, які нехтують власною культурою заради глобалістичних ідей.
У критичних інтерпретаціях «соросят» зображують як маріонеток глобалістів, які руйнують економіку, політику та традиції країни в інтересах зовнішніх гравців.
* * *

Про книжку Карела Беркгофа Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою.

Про книжку Карела Беркгофа (Karel Berkhoff) Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою. 

Думав собі, що про неї написати, але вишірив, що якщо думаю довго - не треба нічого писати. Дам висновок Бергофа до книги. Висновок, який, на мій погляд, заслуговує окрему увагу. 

Висновок

Вигнання німців аж ніяк не поклало краю масовому насильству в Україні, навпаки, совєтська влада, щойно повернувшись, розпочала дуже жорстоку кампанію з придушення Української повстанської армії та інших націоналістичних угруповань. Також вигнання не мало наслідком негайне та повне відновлення справедливости щодо жертв нацистських гонінь. Наприклад, колишній райхскомісар України Ерих Кох жив під іншим ім’ям у Гамбурзі. І хоча 1949 року його впізнав один ветеран Вермахту, в Україну його не доправили. Відроджена Польська держава дістала дозвіл Сталіна притягнути Коха до суду за його злочини, скоєні за межами України, в Білостоцькому реґіоні, але перед совєтськими суддями він так і не постав. Засуджений на страту 1958 року і нібито смертельно хворий, за словами багатьох спостерігачів, кат України, втім, прожив іще довго, бо польське законодавство забороняло карати на горло хворих людей. Помер він у в’язниці Барчева 14 листопада 1986 року, у віці дев’яносто років. Решта чільних нацистів Райхскомісаріяту Україна, котрі пережили війну, здебільшого залишилися на волі. Генеральний комісар Таврії Фрауенфельд написав мемуари, які побачили світ по його смерті під заголовком «І я не шкодую».

Побиття дівчинки і виїздний бордель хлопчиків-проститутів - як лівацькі медіа будуть дурити українців під час виборів

Як тільки у Києві стався грандіозний скандал - група хлопчиків-проститутів, яких супроводжувала на виклик поліція, блокували рух та слухали пісню "Я руssкій!", почали всім погрожувати і посилатися на (оральні?) зв'язки з впливовими особами - одразу включилася поліція і почала вкидати версії що ці хлопчики нібито "мажори", що у когось десь знайшли зброю... Далі з'сувалося що один з хлопчиків проститутів має стосунок до лігва соросят - компанії Драгон Кепітал, яка багато років постачає корумпованих соросят на найвищі посади в державну владу.

Щоб перебити цей скандал, соросята почали забивати його іншими, Милованов заявив, що хоче купити Києво-Могилянську академію, і тут сталася доволі тривіальна шкільна подія - в якомусь райцентрі школяри побили дівчинку.

Одразу включилися соросячі медіа і почали роздмухувати цю шкільну подію до рівня вселенського скандалу.

На головних місцях лівацьких ЗМІ замайорили величезні заголовки (взято з топ-пошуку Гугл):

● BBC - Резонансне побиття дівчинки у Білій Церкві. Що відомо.
● NV - 1. Побиття 12-річної дівчини у Білій Церкві: особи усіх фігурантів встановлено. 2. Побиття дівчини у Білій Церкві - поліція розповіла деталі
● Радіо Свобода - Побиття дівчинки у Білій Церкві: поліція встановила 10 учасників інциденту
● Hromadske - Жорстокість у кадрі. Що відомо про побиття дівчинки
● Суспільне - Побиття дівчини у Білій Церкві: З'ясувати деталі інциденту до Білої Церкви вирушили кореспонденти Суспільного.

І всі вони щодня ведуть майже прямий репортаж про цю подію.

Головний орган лгбт-пропаганди "Українська правда" щодня в розділі "ГОЛОВНЕ" б'ється в істериці:
- У Білій Церкві група підлітків побила 12-річну дівчину: поліція почала досудове розслідування
- Побиття дівчинки в Білій Церкві: поліція встановила сімох нападників і розслідує катування
- Побиття дівчинки в Білій Церкві: суд обрав запобіжний захід для одного з нападників
- Матір підозрюваного у катуванні дівчинки в Білій Церкві заявила, що буде оскаржувати рішення суду
- Поліція оприлюднила нові деталі справи про побиття 12-річної дівчини в Білій Церкві
- "Нічого не буде замовчано": влада Київщини та омбудсмен відреагували на побиття дівчинки в Білій Церкві.

Для підняття значимості цій шкільній події, що досить часто трапляється, соросята підключили омбудсменів, посадовців всіх рівнів, поліцію, прокуратуру - всіх кого тільки можна! Істерика триває! Що там каже Трамп - не чуємо, не до нього!

Радянські концтабори для дітей під час Голодомору 1932-1933 років

Американця Вайтінга Вільямса, фахівця з трудових відносин і журналіста, який відвідав СРСР у 1933 році, буквально вразили “орди” безпритульних і голодних дітей, яких він повсюдно бачив в українських містах: “Вони жили і помирали, наче дикі звірі”. В Харкові Вільямс спостерігав за хлопчиком, який сидів на базарі посеред купи сміття, вибираючи шкаралупу з яєць і намагаючись щось звідти дістати. Наступного дня хлопчик знов був на тому ж місці, але вже нерухомий.

Дітей відловлювали і відвозили у дитячі притулки. Там було голодно, а смертність сягала 30%. Тому багато хто втікав знову на вулицю. Вільямсу, серед іншого, вдалося сфотографувати, як міліція везе на підводі безпритульних дітей. Іноді, траплялося, дітей садили в вагони, а потім випускали в чистому полі. Вільямс писав про те, як три вагони з малими безхатьками відігнали на запасну колію і забули про них. Коли ж на третій день відкрили, всі діти були мертві.

Інший свідок, австрійський інженер Александр Вінербергер, якому вдалося сфотографувати наслідки Голодомору в Харкові навіть попри загрозу арешту, писав: “Коли людина бачить, як збирають трупи на вулиці, у нього в жилах холоне кров. Мертвих дітей виривали у матерів, які вили від болю, а живих забирали від сухих грудей вже безмовних матерів. Діти кричали і стогнали”. Александр Вінербергер є автором фотографії опухлої з голоду дівчинки з Харкова, яка є однією з найбільш упізнаваних світлин Голодомору.

Степану Бандері – 116: цитати, які досі є актуальними

Першого січня 2025 року відзначається 116 річниця від дня народження лідера Організації Українських Націоналістів, символу українського спротиву – Степана Бандери.

Степан Бандера та автор «Декалогу ОУН», член Проводу ОУН Степан Ленкавський

У новорічну ніч, яка є Днем народження Степана Бандери, російські окупанти обстрілюють українців ракетами. Вони знищують людей, руйнують міста і будинки. Їхня політика абсолютно нічим не відрізняється від політики Радянського союзу, проти якої боровся Степан Бандера. У його творах, які сьогодні у книгарнях доступні кожному, знаходимо багато пророчих слів, які актуальні у нинішній російсько-українській війні, які дають не лише діагноз російським окупантам, а й сьогодні надихають українців на завершення національно-визвольної боротьби.

***
"Повною і найвищою перемогою українського націоналізму буде стан, коли російська імперія перестане існувати і всі народи, нею поневолені, дістануть національно-державну волю. Без того повної перемоги Україна мати не може, або ця перемога буде частковою і сумнівною".

Коли б, наприклад, Україна державне відірвалась від російської імперії, а Казахстан чи нації Кавказу залишились в складі цієї імперії, то це було б рівнозначним з тим, що суверенність української нації і держави перебуває у величезній небезпеці від московського імперіялізму. Тому стан, коли Україна стала б вільною, а якась інша поневолена Москвою нація, залишилась в складі поневолених імперією, треба було б уважати за неосягнення Україною цілей українського націоналізму, а лиш етапом до того, станом часового перепочинку в боротьбі, павзою.

Усвідомлення цього політичною думкою українського націоналізму і прийняття ним політичного постуляту про те, що без розгрому московської імперії і розподілу її на національні держави всіх без вийнятку поневолених імперією народів, не може бути осягнене визволення України, є одним з основних постулятів української національно-визвольної політики."

«Фронт поневолених націй»

В ім’я яких ідей трактували вони більшовиків, уже по війні, як своїх союзників і замикали очі на те, що мають справу з найгіршою тиранією, з народовбивцями і їх системою найбільших злочинств проти Бога, над людиною, над народами, над всякою свободою і цінностями?...

«Третя світова війна і визвольна боротьба»

Та в нашому положенні і на сучасному етапі національно-революційного змагання правлять розвиткові закони безупинного, довгочасного революційного процесу, затяжної боротьби, яка ведеться передусім за душу народу. Ціла система московсько-большевицького поневолення України спрямована на знищення душі української, духової самобутности й самостійности українського народу.

***
Мусимо провадити нашу головну боротьбу. Ідеться про захист найвищих загальнолюдських цінностей – віри в Бога, волі, гідности, права й вільного розвитку народу й людини. Адже ж ціле визвольне змагання ведеться якраз задля того, щоб у власній, незалежній державі найповніше, якнайкраще забезпечити, розвинути й піднести ці всі цінності.

«За правильне розуміння визвольно-революційного процесу»