Азійщина

Дивує, що чимало освічених закордонних політиків ще й досі з недовірою сприймають той факт, що ми з московитами – не один народ, навіть не брати і не побратими, а люті вороги уже віками. Тобто те, що було добре відомо в Європі 200–300 років тому, тепер звучить як відкриття.

Чужинці, які приїжджали до Московщини, детально її описували – і підкреслювали суто азійські звичаї. Зокрема це стосувалося становища жінок у нас і в них. Українка могла себе поводити цілком незалежно, її ніхто не дискримінував, вона могла сидіти за одним столом з чоловіками, втручатися в розмову, мати свою думку. Багато хто з жінок були освіченими.

Натомість у Московії плекалися дикі звичаї. Московитки були сховані від чоловічих очей. Вони не носили чадри, але сиділи у своїх покоях під замком.

Австрійський дипломат Йоган-Георг Корб (1670–1741) писав про вельмож, що «їхні дружини ніколи не перебували в товаристві з чоловіками і не брали участі в їхніх забавах». Кімнати для жінок будувалися в задній частині будинку, і хоча вхід до них був знадвору, але ключ господар тримав при собі. Чоловіків туди не пускали, а двір за кімнатами був обгороджений таким високим парканом, що хіба пташка могла побачити щось. До церкви жінок пускали дуже рідко, а ще рідше – в товариство друзів, хіба що вони вже були в літах. Люди заможніші мали свої приватні церкви біля хати. Коли ж бояриня чи дворянка хотіла на свято провідати більшу церкву, її везли у кареті настільки щільно заклепаній, що не видно було жодної шпаринки.

Фіолетовий колір інтер’єру. Із чим поєднується?

Зміст

• Фіолетовий колір та його відтінки
• З якими кольорами поєднується
• Таблиці поєднання з фіолетовим кольором
• Правила використання
• Як основний колір інтер’єру
• Як додатковий
• Фіолетові акценти
• Де використовувати
• У ванні
• На кухні

Правильно використовувати фіолетовий колір в інтер’єрі не так і просто. Він дуже активний і яскравий, тому треба підбирати не лише відповідні кольори, а й бути акуратними з тонами та навіть фактурами.

Фіолетовий колір та його відтінки

Фіолетовий виходить при змішуванні червоного та синього кольорів. Залежно від переважання того чи іншого кольору отримуємо різні відтінки – або теплі або холодні. У палітрі бузкових відтінків є такі популярні кольори: фіолетовий, пурпурний, ожиновий, баклажан, індиго, аметист, фуксія, лавандовий та ще більше десятка інших. Навіть якщо ви вирішите зробити монохромний дизайн – тільки в фіолетових тонах – нудним він не буде, оскільки багато різних відтінків, які непогано доповнюють один одного.

Походження московської мови

У Московщині перша провідна верства ІХ–ХІІ ст. походила з київських князів та їхнього оточення. Змішуючись з тубільцями угро-фіннами, ця верства помалу московщилася. До неї влилася ХІІІ–ХVI ст. велика ріка татарської провідної верстви.

Малий гурт українців розчинився в фінно-татарському морі. У ХVIII ст. домішалося багато балтійських німців, а в ХІХ ст. — інших змосковщених немосквинів (найбільше малоросів). Ті європейці домішувалися лише до аристократії та дворянства.

О. Грибоєдов пише: «Якби заблукав до нас чужинець, що не знає нашої історії, то він був би напевно подумав, що наші пани і наші мужики походять від двох цілковито різних народів».

Всі інші стани (понад 90% населення) лишалися азіатами. Отже, європейська домішка не могла, певна річ, змінити угро-фінно-татарської духовності москвина.

(Павло Штепа, історик та публіцист. «Московство», 1968 рік)

Етнографічна карта (Большая енциклопедія під редакцією Южакова. Том 16, Росія, С-Петербург 1904р)

В. Ключевський писав, що в 16-18 століттях більшість  московської провідної верстви було татарського походження, тому їм була чужа українська мова, культура, традиції. З цієї причини, московські правителі, пішли на культурний та мовний розрив з Києвом. Єдине, що їм було потрібне це спадщина Київської Русі та її славна історія, для того щоб оправдовувати свої загарбницькі походи під виглядом об'єднання слов'янських земель, та продовжувати ідеї Орди, але тепер вже під назвою Московія а пізніше Росія.

На протязі сотень років Москва знищуючи інші мови створила міф про свою власну московську мову присвоївши їй назву "російська" та доказуючи, що вона є істинно слов'янська та першородна, а всі інші (особливо українська та білоруська) є лише діалектами московської мови або діалекти спотво­рені польською мовою. Для цього були створені, а інколи просто замовлені, десятки різних "теорій", "наукових праць", "досліджень". 

Чи дійсно це так?

Як Московія привласнила історію Київської Русі

Створюючи свою ук­ра­їнську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базую­чись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Пере­бу­ва­ючи упродовж століть під владою завойовників, українці фак­­тично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.

В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.

Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.

МОВЧАЗНА ТРАГЕДІЯ

Доктор Луїс Рохас Маркос – психіатр

Сьогодні у наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка стосується наших найдорожчих скарбів – наших дітей.

Наші діти перебувають у руйнівному емоційному стані!

За останні 15 років дослідники надали нам дедалі тривожніші статистичні дані про різкий і стабільний ріст психічних захворювань у дитячому віці, який нині досяг масштабів епідемії.

Статистика не бреше:

• 1 із 5 дітей має проблеми з психічним здоров’ям

• Відзначено зростання СДУГ (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю) на 43%

• Відзначено зростання підліткової депресії на 37%

• Зафіксовано зростання дитячих самогубств у віці 10–14 років на 200%

Невзоров: "Служби в церквах - це сценізм який працює на малоінтелектуалізовану публіку"

Припустимо, що поруч із нами сидить китаєць чотирнадцятого століття. Що він думає, дивлячись на запальничку? Китаєць думає, що там ув'язнений дракон. Ми натискаємо якийсь клапан, дракону прищемлюється хвіст, і він від болю вивергає вогонь. А ми з вами знаємо, що ця штука відлита з пластмаси в Китаї, газ під тиском, зубчасте колесо.

Тобто, ми знаємо конструкцію, нам не потрібні дикі пояснення. Знання того, що в утворення світу та у філогенез ніколи не втручалися ніякі сторонні сили, позбавляє нас релігійності. Але 99% людей вважають знання природничо-порядкового порядку або зайвими, або занадто обтяжливими, або занадто складними. А віра — це лише відсутність знання. Справа в сірості.

Homo пропонується добре театралізоване примітивне пояснення. Адже коли ви слухаєте якогось архієрея, ви насамперед слухаєте не людину, не голос, ви переважно слухаєте чотири з половиною квадратних метри парчі, велику кількість біжутерії, ви слухаєте фіолетовий оксамит і чорне сукно. А ви цього дядька архімандрита поголіть, пострижіть, одягніть у майку, посадіть навпроти себе на кухні, поставте перед ним порожню пляшку з-під кефіру, і все, що він каже, здаватиметься маренням божевільного. Такого роду сценізм дуже працює на мало інтелектуалізовану публіку...

© А. Невзоров

Читайте також:  Невзоров о России: страна-агрессор - у нее такие свойства, такие традиции, такие скрепы