Мене нещодавно запитали, чому ми перекладаємо російський субстантивований прикметник «русские» як «росіяни», і чи не є це з нашого боку «етичним кроком щодо рф».
Ні, це не етичний крок. Етичним кроком було б тягти «русскіє» в нашу мову. Якщо ми гребуємо всим російським, то й нема чого легалізувати його в українській. До того ж етнонім не може бути прикметником.
«Русские» — це самоназва росіян (ендоетнонім). А ми їх маємо називати згідно з правилами нашої мови — або росіянами, або історично правильними екзоетнонімами московити, москвини, московці. І в жодному разі не русЬкими, бо це ті, що стосуються Руси, тобто України (як і руси та русини). Тому й слова русифікація та дерусифікація з цього погляду некоректні. Замість них правильно московізація / змосковщення або росіянізація / зросійщення; демосковізація / знемосковщення або деросіянізація / знеросійщення. А найкращий відповідник для русофобії — mizorósія (від грец. μῖσος (misos) — «зневага», на противагу φόβος (фобос) — «страх»).
У нашій мові транскрипція російського прикметника «русскій» залишається у складі тільки одного кліше — «русскій мір». Його ми не перекладаємо, бо воно усталилося в такому вигляді. Усе інше перекладаємо, зокрема кліше «хорошие русские» — «хороші росіяни».
До речі, на московії з її одвічним антисемітизмом, расизмом та іншими -измами дуже болюче ставлення до «багатонаціоналочки», адже росіяни — це окрошка з усіх громадян так званої російської федерації (буряти, калмики, дагестанці тощо). Тому кожен етнічний московит там кричить: «Я нє расіянін, я русскій!». В Україні ви русскіми не були й не будете.
Говорімо та пишімо правильно! 😉
