Зараз нове – про Христину та Машу. І питання щодо толерантності одних українців до інших всіх завжди дуже чіпляє.
Вражає вміння людей, таких як Єфросиніна, перекручувати позицію адекватних українців так, що вона стає «ущємльонною» і ображеною. Начебто до таких як вона не надто толерантне ставлення. Вони жертви націоналістів.
Зазвичай такі «узко мислячі» люди знаходять собі безліч виправдань, але ні одного з них не можуть чітко обґрунтувати. При цьому ще можуть принизити, типу «ти була аутсайдеркою 10 років», бо ти не хотіла і мала чітку громадянську позицію у своїй рідній державі. Зробити тебе меншовартісною, на фоні «вєлікай русскай культури». Чию ментальність та поведінку вам це нагадує?
Як можна мати толерантне ставлення до людей, які тягли в Україну російський несмак і попсу. Що стало одним із ключів до приходу російського чобота на нашу землю? Не треба прикриватися типу запитом українців. Згадати лише «Територію А» у 90-их, чи звучить там російська музика? Хто створив цю ілюзію, що українці хочуть слухати російську музику, чи дивитися російські серіали...
Тут загалом постає питання: хто до кого як ставився? Чомусь саме україномовних принижували, називаючи селюками. Чомусь саме україномовні митці пробували лишитися хоч на якомусь плаву за мізерні гроші. Чомусь їхній продукт просто не хотіли брати у телевізор чи на радіо... Чия це політика? І якщо умовна Маша навіть зараз не може цього зрозуміти, то як до неї може бути толерантне ставлення!
Продюсери а-ля Потап, 95 квартал, Дізель-шоу і ще безліч і безліч, маючи бабло заповнили своїм лайном тєлікі. Звісно, й влада мала розставити всі крапки над і щодо україномовних квот не декілька років тому, а на березі – ще з приходом незалежності.
Та питання зараз не у мові, якою багато хто апелює. І не у тому, де ти зараз живеш. Питання в тому, ким ти себе відчуваєш. Чи ти ідентифікуєш себе українцем. Навіть немає сумнівів, що Маша, якби мала можливість колись переїхати до Росії, швиденько би це зробила. Просто її туди ніхто не кликав.
Люди, які мають критичне мислення, протягом цих двох років точно зробили остаточні висновки.
Дійсно, у цьому плані Західна Україна мала пріоритет, порівняно зі Сходом, наприклад. Варто погодитись з Христиною, що ми толерантні у тому, що даємо час. Час на самовизначення, на самоусвідомлення, на пошук свого коріння та вивчення історії. На те, щоби розібратися, де кому що нав'язали, обманули, перемкнули... Коли людина проходить ці етапи зі самоаналізу, вона апріорі не може обрати хибний шлях.
Що робити з такими, як Маша, невідомо. Очевидно, в пустий горщик зерна не посадиш...
