Протягом цього тижня в соціальних мережах спалахнула дискусія щодо питання т. зв. «кенселінгу» російського письменника Михайла Булгакова.
Приводом стало рішення Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики від 27 березня 2024.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки з’ясовував, які аргументи на користь застосування законодавства про деколонізацію щодо Булгакова.
З ліквідацією козацької автономії та трьома поділами Речі Посполитої в кінці 18 століття, 80 % українських земель стали частиною Російської імперії. Хоча влада Російської імперії декларувала українські землі як «історично російську землю», маніпулюючи питанням історичного спадку Русі, на практиці відносини між Петербургом та Україною мали ознаки колоніальних. У соціокультурному плані вони проявлялись наступним чином:
- заперечення існування українців як окремої нації та української мови, яка мала статус «говірки»;
- зведення проявів національної самобутності українців до фольклорної та регіональної екзотики, презирливо-поблажливе ставлення до української культури;
- відсутність системи загальної обов’язкової освіти, зокрема рідною мовою;
- асиміляція українців, обмеження та заборони на вільне функціонування організацій українців та представників інших неросійських національностей, навіть таких які були суто культурними товариствами, не кажучи вже про політичні;
- система цензури, яка обмежувала свободу слова, зокрема українського;
- підтримка відтоку найбільш перспективних інтелектуальних діячів з України до російської метрополії для розбудови імперської культури;
- створення та підтримка з кінця 19 століття російських націоналістичних організацій, відомих як «чорносотенці» для протидії національному відродженню українців та інших поневолених Росією народів.
