
Російську Федерацію не приймали в члени ООН, навіть офіційної заявки на членство в ООН з боку РФ так і не було
подано.
Китай був статутним членом Організації Об’єднаних Націй з 1945 року. Однак не Китайська Народна Республіка, яка сьогодні має постійне місце в Раді Безпеки ООН. У Корейській війні на початку 1950-х років коаліція ООН протистояла проти комуністичної Північної Кореї та комуністичного Китаю.
У боротьбі між комуністичним і націоналістичним Китаєм комуністи зрештою перемогли в 1950-х роках, але лише набагато пізніше Китайська Народна Республіка стала членом ООН і змінила постійне місце Китаю некомуністичного, тобто Тайваню, в Раді Безпеки ООН. Це вимагало офіційної заявки. Народною Республікою Китаю згідно з параграфом 4 Статуту ООН і двома третинами голосів Генеральної Асамблеї ООН. Це сталося щойно в 1971 році, в основному в результаті зусиль президента Ніксона і Генрі Кіссінджера, двох дуже сумнівних історичних постатей з точки зору чесності і принципів. Багато противників стверджували, що це була дивна винагорода за погану поведінку китайських комуністів.
СРСР був статутним членом ООН. 8 грудня 1991 року лідери трьох найвидатніших радянських республік України, Білорусі та Росії у Біловезькій пущі (Білорусь) уклали угоду про розпуск СРСР. Через два тижні в Алма-Аті, Казахстан, одинадцять колишніх радянських республік уклали окрему угоду про розпуск СРСР і оформлення Союзу Незалежних Держав(СНД). Після цього колишній постійний представник СРСР при ООН Воронцев, який діяв від імені президента Росії (Російської Федерації дальше РФ) Бориса Єльцина, передав Генеральному секретарю ООН листа з повідомленням про розпуск і проханням передати РФ місце СРСР, як постійного члена Ради Безпеки ООН. Нібито Генеральний секретар ООН розповсюдив цей лист серед держав-членів ООН, але жодних подальших дій не вжито.




