РОСІЙСЬКІ ГРОШІ, ЕНЕРГЕТИКА ТА НАРДЕП ГЕРУС
Нещодавно НАЗК заявило, що при аналізі декларації народного депутата України Андрія Геруса виявило доходи на 11,3 млн грн, походження яких нардеп не може пояснити. Проте, мені здається, що я можу нагадати шановному нардепу звідки в нього ці кошти...
Нагадаю, що пан Герус починав свою політичну кар’єру в якості експерта з енергетичних питань в інтересах групи компаній Ігоря Коломойського. Попри те, що сам нардеп це заперечує, в ЗМІ за 2019/2020 рр. ми знаходим безліч публікацій (тут і тут), де Геруса пов’язують із лобіюванням інтересів в енергетиці групи “Приват”.
Наприклад, про це відверто говорить власник групи "Укрдонінвест" Віталій Кропачев, який стверджував, що Герус “працює не на державу, а на користь бізнесмена Ігоря Коломойського та його структур”.
Але є ще одна історія, яка веде не лише до Коломойського, а до країни-агресора. В 2019/2020 рр Герус несамовито лобіював дозвіл імпорту електроенергії з Росії та Білорусі, бо феросплавним заводам того ж Коломойського потрібна була дешева електрика зі Сходу.
Це стверджував нардеп Михайло Волинець. А депутат від "Європейської солідарності" Олексій Гончаренко 27 травня 2020 року повідомив, що серед організаторів корупційної схеми в електроенергетиці присутній голова парламентського комітету з енергетики Андрій Герус, члени НКРЕКП Валерій Тарасюк, Дмитро Коваленко та власник трейдингової компанії НЕК Олександр Притика.
НАБУ та СБУ навіть провадження відкривали по справі зради національних інтересів з боку Геруса в частині закупівлі енергоносіїв в Росії.
Експерти ще в 2019 році заявляли, що поправка, ініційована Герусом про дозвіл закупляти електрику в Росії загрожує: а) вугільній промисловості, оскільки саме держшахти поставляють вугілля на генерацію “Центренерго”, а купівля дешевої російської електрики залишає українських шахтарів без роботи; б) входженню України в Європейську енергосистему. Щодо енергосистеми України задум росіян був приблизно такий – максимально скористатися поправкою Андрія Геруса для збільшення своєї частки на ринку. Важко не погодитися з представницею Українського ядерного клубу Ольгою Кошарною, яка заявила, що Росія готова свою електроенергію навіть безкоштовно давати, щоб посадити Україну на гачок. Так і сталося.
Уряд “зелених” “поклав” державні вугільні шахти, а коли імпорт російської електрики припинився – не змогли відновити видобуток на потрібному рівні.
Окрім того, ініціатива Геруса призвела до падіння промвиробництва у листопаді 2019 у порівнянні із листопадом 2018 на 7,5 (!) %. Великою мірою це сталося через зниження виробництва електроенергії – українську електроенергію замінила російська та білоруська.
Зокрема, як зазначав нардеп Олексій Кучеренко, виробництво електроенергії впало на 11,7% («дякуємо» ініціатору імпорту). За видами генерації найбільше падіння на ТЕС – «мінус» 22,2%. На ГЕС та ГАЕС (переважно державні) – «мінус» 19,7%. На АЕС зниження склало 4,5%. Це дуже серйозно – з урахуванням того, що атомні станції виробляють половину вітчизняної електроенергії, а також того, що всі вони державні.
Друге – в 2020 році ми отримали зростання кількості безробітних на 11,4%. Чималою мірою це сталося завдяки імпорту електроенергії – багато блоків ТЕС йшло в простій, попит на вугілля суттєво знизився, внаслідок чого гірники втрачали роботу (в тому числі на держшахтах).
Натомість, той же Герус, як писав проект Bihus.info, активно сприяв тому, щоб вугілля на "Центренерго" постачала фірма "Росвуглемет" росіянина Руслана Ростовцева, який займався реекспортом вугілля з окупованого Донбасу. Також доклав руку наш нардеп і до того, щоб першим та найбільшим імпортером електроенергії з Росії після відкриття імпорту внаслідок поправки до законодавства, ініційованої Герусом, стала компанія "Юнайтед Енерджі"... Гарний бізнес.
До цього загальновідомого кейсу можу додати й ще один – продаж Калуської ТЕЦ компанії з російськими інтересами.
Свого часу Кабінет Міністрів Володимира Гройсмана вивів з державної власності Калуську теплоелектроцентраль в Івано-Франківській області. Її передали в комунальну власність міста Калуш. За словами колишнього міністра енергетики Ігоря Насалика, основна ідея передачі в комунальну власність Калуської ТЕЦ полягала в розробці програми повної модернізації станції, побудови нових блоків.
Цікаво, що до 2019 року підприємство працювало прибутково, потреби у вугіллі
забезпечувалися за рахунок сировинної бази Львівсько-Волинського регіону.
Після того, як у вересні 2019 р. комісія Міністерства юстиції з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (т.зв. "антирейдерська комісія") скасувала перереєстрацію Калуської ТЕЦ на територіальну громаду Калуша і повернула її у власність держави, підприємство почали заганяти у борги.
Той же Насалик говорить, що повернення ТЕЦ в держвласність (а насправді під контроль однієї з кримінальних груп інтересів у Львівській області), призвела до того, що за результатами 2020 року Калуська ТЕЦ отримала 359 млн гривень збитків.
А ініціатором повернення Калуська ТЕЦ в держвласність був знайомий нам Андрій Герус. Саме він “топив” за те, щоб як найшвидше у Калуша забрати ТЕЦ та перепродати “потрібній” компанії. Очевидно він вже мав “замовлення” на цю справу. Той хто планує встановити контроль над підприємством не жаліли грошей на “представницькі” та медійний супровід. Цікавий і замовник у Геруса у цій справі...
Я вже описував, як відбувалася приватизація – Калуську ТЕЦ віднесли до переліку об’єктів малої приватизації через штучне і свідоме заниження дійсної вартості активів.
З аналізу річної фінансової звітності підприємства за 2020 рік вбачається, що в порівнянні з 2019 роком вартість активів Калуської ТЕЦ зменшилась з 544 935 тис. грн. до 246 784 тис. грн. Тобто, саме до тієї суми, яка дозволяє відчужити об’єкт за правилами малої приватизації.
Є всі підстави говорити, що приватизація Калуської ТЕЦ не могла проходити як “мала приватизація”, а щодо цього об’єкту повинен був застосований алгоритм “великої приватизації”, який передбачає рішення не ФДМУ, а Кабміну, залучення інвестиційних радників, що збирають всю необхідну інформацію, готують об’єкт на приватизацію та шукають потенційних інвесторів; об’єкт не може бути проданий нижче встановленого рівня; стартова ціна об’єкту приватизації встановлюється за рішенням аукціонної комісії на підставі оцінки тощо.
Як відомо, на торгах за 800 млн грн Калуську ТЕЦ купила компанія ТОВ "Костанза" з Донецької області, яка діє в інтересах нардепа групи “Довіра” Андрія Іванчука. Але виявилося, що це лише вершина айсбергу.
Згідно зі свіжим розслідуванням журналістів, ТОВ "Костанза" має зв'язки з російським нафтовим гігантом – компанією "Лукойл".
Максимально розкриваючи "дерево зв’язків" формальних власників ТОВ "Костанза", зокрема Лариси Похилої, натрапляємо на те, що вона значилася керівником компанії ТОВ "Продойл Трейд". Варто зазначити, що бенефіціар цієї компанії Дмитро Кременчук раніше займав керівну посаду в компанії “Ландхоф”, яка належить колишньому багаторічному топ-менеджеру Лукойлу Ілхаму Мамедову.
І Андрій Іванчук, і Ілхам Мамедов мають прямий стосунок до ТОВ "Карпатнафтохім". Карпатнафтохім – це дочірня компанія української філії Лукойла, що має назву "Лукойл кемікал Б.В."
Експерти YouControl стверджують, що продаж Калуської ТЕЦ – яскравий приклад того, коли недосконалість законодавчих норм, відповідно до яких стратегічно важливе підприємство може придбати майже будь-яка зацікавлена особа, без проведення її комплексної перевірки, може нести потенційну небезпеку для країни, яка де-факто перебуває в стані війни.
А якщо прибрати політкоректний стиль розслідувачів, мусимо визнати, що Калуська ТЕЦ продана компанії з російським корінням. І лобіював та вихваляв цю оборудку все той же Андрій Герус.
УВАГА! Запитання: в інтересах якої держави здійснює свою діяльність народний депутат від партії “Слуга народу”, голова енергетичного комітету ВР Андрій Герус? Чи не варто СБУ провести розслідування його “лобістських проектів” в енергетиці? Чи держава залишить без наслідку продаж Калуської ТЕЦ компанії з російськими бенефіціарами? Коли нарешті Зеленський та його Шмигаль наведуть лад в енергетичній галузі?
Віктор ТАРАН, голова Громадської ради при НАЗК 2017 – 2019 років
