
Кожна з систем, які творить людина (політичних, економічних, соціальних, військових, культурних тощо, має конкретне призначення. Приміром, мова – це сумісна інформаційна система побудована таким чином: кожна попередня фраза містить у собі інформацію про наступні фрази, а кожна наступна уточнює або розширює попередню. Чим точніше враховані параметри стійкості, адекватності, правильності тим довше функціонуватиме система. Мовна зокрема.
Дві й більше мов – це частково сумісні або цілком несумісні інформаційні системи. Сумісність (несумісність) може мати енергетичний характер, структурний та інформаційний. Українська та російська мови – це частково сумісні системи і їхнє одночасне використання призводить до суржикізації, а відтак до зростання ентропії. Сконструйована в такий спосіб думка впереваж є несумісною з оригіналом, вона спотворює реальність, спричинює хаос в інформаційному просторі, відтак може спровокувати негативні процеси в інших підсистемах держави як соціальної системи.
Як вважає відомий мовознавець Лариса Масенко, абсолютна більшість зарубіжних соціолінгвістів трактує явище масової двомовності, що переживає певна національна спільнота, як ПЕРЕХІДНИЙ ЕТАП В АСИМІЛЯЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ ВИТИСКУВАННЯ ОДНІЄЇ МОВИ ІНШОЮ. Досліджено, що при такому контактуванні двох мов ОДНА ПРАГНЕ СТАТИ ДОМІНУЮЧОЮ, А ДРУГА – ПІДЛЕГЛОЮ.
Читайте також: Не має бути жодної толерантності ні до російської церкви, ні до пам'ятників умовним булгаковим, ні до російської мови
Про мовні реалії в Україні сьогодні можна судити з виступів на радіо і телебаченні, з газетних і журнальних публікацій, де питомі українські лексеми день за днем, місяць за місяцем, рік за роком опиняються поза мовним законом, а позанормативні русизми в суспільно-політичний лексиці, у побуті, на жаль, вже стали нормою.
Можна аргументовано стверджувати про існуючі факти мовно-лінгвістичної диверсії щодо української мови. йдеться не лише про легалізацію суржику в побуті, але й організацію мовного хаосу на офіційно-державному рівні – в політиці, науці, культурі.