Маркіз де Кюстін про царську Росію і росіян. Цитати з книги «Росія у 1839 році» - «La Russie en 1839»

Маркіз де Кюстін (d'Astolphe de Custine) - французький дипломат, письменник, мандрівник (1790 - 1857) про царську Росію в книзі «La Russie en 1839»

Адже ще трохи більше ста років тому росіяни були справжніми татарами. І під зовнішнім лоском європейської елегантності більшість цих вискочок цивілізації зберегла ведмежу шкуру — вони лише вивернули її хутром усередину. Але досить трохи їх поскребти — і ви побачите, як шерсть вилазить назовні й стовбурчиться.
...
Росіяни сп’янілі рабством до втрати свідомості... Честолюбні, самовдоволені, хвалькуваті... Неоригінальні, бо позбавлені творчих обдарувань і природного розуму... Хитрі й ліниві, здатні працювати лише за високу винагороду, а не так, як у Європі — для блага інших... Боягузливі, і якщо вони безстрашні в бою, то лише тому, що через своє невігластво вірять обману начальства, що, загинувши, через три дні воскреснуть і опиняться вдома... Народ живе у вічному страху; і всім у Росії й завжди керує страх... Росіяни брехливі й підступні, бо всі їхні чесноти насправді є результатом удавання й обману... Усі ввічливі один з одним, але тут ввічливість — це не що інше, як мистецтво взаємно приховувати той подвійний страх, який кожен відчуває й навіює... Прославлена гостинність московитів також перетворилася на надзвичайно тонку політику, яка полягає в тому, щоб якомога більше догодити гостям, витративши якомога менше щирості...

Наш світ рухається шляхом, який був передбачений Орвеллом

25 червня 1903 року народився Джордж Орвелл

Джордж Орвелл

Багато його творів пророчі - особливо роман «1984» та повість «Колгосп тварин», де він описує соціальні, політичні та гуманітарні сторони майбутнього суспільства.
Так ось, коли настав той загадковий 1984-й рік, було підраховано, що зі 137 пророцтв письменника на той момент збулося 100. 

Чому ці пророцтва стали нормою життя в XXI столітті?

І, головне, чому ці "норми" переважна більшість наших сучасників сприймає як щось природне, належне і навіть бажане, як таку собі "нову нормальність"?

Звичайно, в деяких своїх аспектах, таких як тотальне насадження трансгендерності, критичної расової теорії, просування штучного інтелекту, генетично модифікованих організмів, наркотиків та цифрових валют — сучасність виявилася навіть крутішою за фантазії Орвелла.

Тобто наш світ дійсно рухається шляхом, який був передбачений Орвеллом?

Про книжку Карела Беркгофа Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою.

Про книжку Карела Беркгофа (Karel Berkhoff) Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою. 

Думав собі, що про неї написати, але вишірив, що якщо думаю довго - не треба нічого писати. Дам висновок Бергофа до книги. Висновок, який, на мій погляд, заслуговує окрему увагу. 

Висновок

Вигнання німців аж ніяк не поклало краю масовому насильству в Україні, навпаки, совєтська влада, щойно повернувшись, розпочала дуже жорстоку кампанію з придушення Української повстанської армії та інших націоналістичних угруповань. Також вигнання не мало наслідком негайне та повне відновлення справедливости щодо жертв нацистських гонінь. Наприклад, колишній райхскомісар України Ерих Кох жив під іншим ім’ям у Гамбурзі. І хоча 1949 року його впізнав один ветеран Вермахту, в Україну його не доправили. Відроджена Польська держава дістала дозвіл Сталіна притягнути Коха до суду за його злочини, скоєні за межами України, в Білостоцькому реґіоні, але перед совєтськими суддями він так і не постав. Засуджений на страту 1958 року і нібито смертельно хворий, за словами багатьох спостерігачів, кат України, втім, прожив іще довго, бо польське законодавство забороняло карати на горло хворих людей. Помер він у в’язниці Барчева 14 листопада 1986 року, у віці дев’яносто років. Решта чільних нацистів Райхскомісаріяту Україна, котрі пережили війну, здебільшого залишилися на волі. Генеральний комісар Таврії Фрауенфельд написав мемуари, які побачили світ по його смерті під заголовком «І я не шкодую».

Абетка зворотного проєктування книжок, пісень і фотографій

Уривок з книги Рона Фрідмана "Розгадка геніальності. Як працює інженерія ідей"

Абетка зворотного проєктування книжок, пісень і фотографій

Копіювання — один з методів, яким можна виявити приховану формулу. Але він далеко не єдиний. Інший метод, популярний серед письменників, які пишуть науково-популярну літературу, — зазирнути в прикінцеві примітки й дослідити оригінальні роботи, які використав автор, щоб написати свою книжку. Для письменника це те саме, що скуштувати неймовірно смачну страву в ресторані, а потім залізти в шафку до шефа, щоб підглянути, які інгредієнти він використав.

Алфавітний покажчик люблять не менше — він дає авторам змогу зрозуміти, як мислить автор, а то й вони самі. Письменник Чак Клостерман, наприклад, отримує насолоду, коли читає алфавітний покажчик до своєї нової книжки, бо так чимало дізнається про самого себе. «Читати покажчик до книжки, яку ти створив, — написав він у вступі до нещодавньої збірки есе, — це ніби коли тобі розсікли сокирою голову й тепер ти можеш детально розглянути, з чого складається твій мозок. Це ніби твоя свідомість за абеткою».

У художній літературі люди займалися пошуком успішних патернів упродовж усієї історії ще від Давньої Греції. У «Поетиці» Арістотель пропонує аналіз того, що виокремлює найкращі історії.

Видатній мовознавиці Ірині Фаріон в Долині подарували пісню

Під час презентації 15 лютого 2024 у Долинській центральній публічній бібліотеці книги Ірини Фаріон «Англізми і Протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті» сюрпризом стала присвячена Ірині Дмитрівні пісня у виконанні одного із учасників місцевого колективу «Байрак».

15 лютого у Долинській центральній публічній бібліотеці Ірина Фаріон презентувала книгу «Англізми і Протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті». Ця книга подає окремі англізми та їх українські відповідники в лексико-семантичному, етимологічному та соціокультурному аспектах і все це супроводжується унікальними графічними зображеннями.

Зустріч із пані Іриною пройшла активно, пізнавально і дуже насичено, про що свідчив переповнений зал. Всі бажаючі мали змогу придбати книгу та зробити фото із авторкою.

Ірина Фаріон презентувала книгу "Англізми і Протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті"

Мовознавиця зібрала в Києві аншлаг, презентувала свою книжку і збирала гроші на потреби ЗСУ

23 грудня, мовознавиця Ірина Фаріон провела зустріч із шанувальниками та презентувала свою книжку «Англізми і Протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті». Захід пройшов у столичному театрі «Культ».

«Дякую, Києве наш незламний. Шкода, що Лісового не було разом з політехнічним бобалом... можна було б і всіма медійними брехунами тицьнути до без пам'яти в нашу послідовність, силу і невідступність», – написала мовознавиця у фейсбук після завершення заходу.

За її словами, творчо-презентаційна зустріч відбулася задля збору коштів на потреби 4 бригади «Сила Свободи» НГ України «Рубіж». Також Фаріон поділилася світлинами зі своїми шанувальниками, які прийшли на цей захід.

Вінницька трагедія: “Поміж рядами трупів блукали, як примари, люди, шукаючи посмертної вістки від рідних..."

Вінницька трагедія – шрам на серці людства

Жінки намагаються опізнати трупи по одягу. Одяг після ексгумації розвішували поряд з відкритими похованнями.
Через рік близько 100 жінок, які впізнавали своїх чоловіків, синів, братів серед пронумерованих трупів, були розстріляні комуністами у міському парку.

Не лише мор голодом є для вінничан страшною подією. “Пеклом на землі” назвали вбивчу акцію комуністичного режиму у Вінниці, коли жертвами стали десятки тисяч людей

Про це не можна забувати. Проте забувається. Бо живих свідків стає все менше. Тих, хто бачив і відчув, як Україну вбивали комуністи…

Унікальні фото 1943 року вперше оприлюднив Центр історії Вінниці

🛑УВАГА: деякі фото мають віковий ценз 18+, містять зображення жертв насильницької смерті та можуть шокувати! 🔴

Сюжет романтической повести Александра Грина «Алые паруса» в пересказе Александра Невзорова

Сюжет произведения заключается в том, что местная юродивая, прибывая в сильном эструсе бродит по берегу и завывая ждет какого-нибудь либо принца, либо олигарха. Причем ей все равно, кто станет дефлоратором. Ей наплевать, сколько ему лет, как зовут, лишь бы паруса были красными. Повторю: дело ведь не в сексуальной как бы неразборчивости героини, а ее жизненной установке. Кто бы ты ни был — кривой, косой, тупой, дементник, член «Единой России», банда Цапков, даже Мединский — неважно. Главное, чтобы ты был на красном «Мерсе». Все остальное никакого значения не имеет. Если подкатил на красном «Мерсе», значит, ему надо дать. В принципе, это, конечно, разумно. Мне это понятно. Но с точки зрения общепринятой морали установочка выглядит очень сомнительно.

"Фактологія". Уривок з найважливішої книги за версією Білла Гейтса

В Україні вийшла "Фактологія" Ганса Рослінга - книга, яка перевертає наше уявлення про світ. Чому ми постійно помиляємося?

Ми схильні драматизувати життя навколо нас. Спробуйте дати швидку відповідь на такі питання: яка частка людей у світі живе в злиднях? Скільки людей вмирає у терактах? Яка частка дітей вакциновано? Наскільки корумповані еліти? А як багато років навчаються дівчата з бідних країн? Та як довго ми в середньому живемо? Скоріше за все, реальність краще, ніж ви думаєте.

Інформація про ці факти постійно циркулює навколо нас, але навіть високоосвічені люди відповідають на них неправильно. Викладачі університетів, журналісти, експерти, директори мультинаціональних компаній, нобелівські лауреати часто показують слабкі результати. Навіть шимпанзе, які обирали б відповіді випадково, справляються краще. Ба більше, помилки тяжіють до одного напрямку - світ страшніший, жорстокіший і безнадійніший, ніж є насправді. Очевидно, причина не в поінформованості чи інтелекті. Усе це - ірраціональне мислення й драматичні інстинкти, що примушують людей згущувати фарби.

Поштівка публікує уривок з книги Ганса Рослінга "Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо".