В травні, в один день з різницею в п’ять років народилися - основоположник екзистенціалізму Серен К'єркегор (1813 р.) та творець політекономії та матеріалістичного розуміння історії Карл Маркс (1818 р.).
Мабуть за цей час якось інакше склалися на небі зорі, бо ідеї обох, які радикально змінили світ, мають прямо протилежне ставлення до людини.
К'єркегор побачив в людині найскладнішу натуру, якій властиві страх, відчай, самотність, усвідомлення своєї недосконалості та обмеженість свого існування, але разом з тим і - прагнення краси, любов до світу, загострену радість життя...
І головне — людина К'єркегора є вільною. Вона просто приречена на свободу.
Проте Маркс відніс людину до продуктивних сил, зробивши її лише гвинтиком соціального механізму, - який забезпечує технологічний прогрес та прагне лише справедливого розподілу соціальних благ.
Людина Маркса проста, безлика, завжди об'єднана в колективи і цілком не вільна.
Екзистенціалізм ж перевів основний інтерес філософії від створення цілісних картин світу та від вивчення соціального устрою на окрему людину.
Читайте також: Чому тепер елітам більшості країн немає діла до свого народу
Людина є унікальною і безцінною - все, що пов'язане з нею, надзвичайно важливо: кожна мить, усіляка дрібниця, будь-яка думка, швидкоплинне почуття чи випадкове відчуття.
Адже нам властиво любити і ненавидіти, ми маємо право бути самотніми, і нам на користь йдуть сум і небезпека. І ми цікаві цим не лише самі собі, а й для всього світу - і саме цим ми дуже важливі для нього.
Саме з цих уявлень екзистенціалізму вийшли великі літературні та філософські твори, геніальна музика, чудовий живопис, шедеври кінематографії...
І в цьому кожен з нас, свідомо чи мимоволі, переконується на собі самому.
Маркс же створив універсальну і дуже чітку суспільну економічну модель, а помилився «лише» з людиною.
Читайте також: Всі основні природничо-наукові, історичні, економічні та соціально-політичні теорії засновані на вірі в прогрес
І коли цю модель стали застосовуватися в реальності то з'ясувалося, що саме людина не вкладається в тісне та жорстке прокрустове ложе марксизму.
Тому що людина думає не лише про виробництво, робить не тільки те, що потрібно для будівництва комунізму, і хоче жити не в майбутньому, а тут і зараз.
Ось тоді і стали спрощувати, применшувати, усереднювати людину, доводячи до заданого марксизмом примітивного зразка.
Вони так і не довели людину до того зразку, вбивши значну частину людства.
А людина (навіть і за тоталітарних режимів) залишилася людиною. І робила усілякі дурниці. І думала про різні нісенітниці. І лінувався на роботі. І страждала (іноді і без жодного приводу). І любила, кого не варто. І брехала без потреби. І боялася не лише КҐБ, а й гусінь та мишей. І милувалася не верстатами, а весняними квіточками.
І, головне, шукала не загального, а особистого щастя...
Суть екзистенціалізму полягає в тому, що людина в будь-якому тілі, за будь-якого розуму, з будь-якими переконаннями, за будь-яких обставин має право бути і жити, так, як вона того забажає сама, а не як вказують їй інші (нехай навіть набагато авторитетніші і раціональніші).
Адже наше життя єдине і неповторне, і воно саме наше і тільки наше.
І людина схильна за своєю природою не прокладати прямі ідеологічні магістралі, а протоптувати свою власну вузьку життєву стежку...
Так що все-таки мав рацію К'єркегор: «Життя — це не проблема, яку треба вирішити, а реальність, яку потрібно пізнати з досвіду».
Читайте також: Чого хочуть українці?
