Перевертні в мазепинках

Вони вдавали із себе повстанців, подібно спілкувались та поводились. Але це не були справжні загони Української повстанської армії. Замасковані під наших вояків підрозділи радянських агентів полювали за провідниками підпілля, сіяли розбрат у лавах визвольного руху та наводили жах на місцеве населення.

Легендована агентурно-бойова група Управління МДБ Станіславської (тепер Івано-Франківської) області та її офіцер-куратор.

Схвалив Хрущов

Колишній шеф штабу з’єднання
"Холодний Яр" Євген Басюк
у формі офіцера МДБ з дружиною.
Фото періоду його служби
в агентурно-бойовій групі

7 вересня 1944 року в селі Хорів Рівненської области в полон до НКВС потрапив зверхник штабу з’єднання УПА "Холодний Яр" 22-річний Євген Басюк. Повстанець дав докладні свідчення про свою діяльність: як організував один із перших загонів УПА, як дослужився до посади зверхника штабу з’єднання "УПА-Південь", як брав участь у найбільшому зіткненні УПА із Внутрішніми військами НКВС під Гурбами. Однак з арештом війна для Басюка не закінчилась. Наступні 5 років він боровся проти колишніх соратників як агент-бойовик НКДБ-МДБ "Кармелюк".

Навесні того ж року Червона армія почала витісняти нацистів із західних областей Української РСР. Там "визволителі" зіткнулися із затятим опором УПА та націоналістичного підпілля. Противники режиму були ретельно законспіровані, їх підтримувало місцеве населення. Стало зрозуміло, що придушити визвольний рух військовими методами не вдасться.

При різного рівня чекістських структурах почали створювати спеціальні, або ж агентурно-бойові групи — АБГ. Вони налічували від 3-х до 50-ти осіб й імітували підрозділ УПА, почет командира чи боївку ОУН. Туди залучали колишніх радянських партизанів, які мали досвід боїв із повстанцями. Іноді псевдоповстанські формування організовували на базі винищувальних загонів НКВС, де служили місцеві жителі. Коли заарештованих упівців і тих, які вийшли з повинною, побільшало, АБГ стали комплектувати тільки з них. Групу очолював завербований "повстанець". Під виглядом одного з підлеглих перебував оперативний начальник із НКВС-НКДБ.

Белорусские лесные братья

"Живем весело, но банды еще водятся"

В партизанской Беларуси о лесных отрядах времён Великой Отечественной войны говорят с гордостью, хотя отдельные историки и свидетели военных лет куда более сдержанны в оценках. По некоторым сведениям, в БССР до амнистии 1945 г. от мобилизации могло скрываться около 170 тыс. человек; а ведь кроме беглых солдат и пацифистов советского образца были ещё "немецкие пособники", польские и литовские националисты, бывшие партизаны, которым пришлась по вкусу лесная вольница.

Исторически сложилось так, что когда говорят о "лесных братьях", обычно имеют в виду литовцев или украинцев. Об ОУН-УПА и литовских повстанцах слышал практически каждый. О послевоенном антисоветском сопротивлении в Беларуси широкой общественности неизвестно практически ничего: о нём молчали в советское время и молчат сейчас.

Злочини генерала Ватутіна - щоб потім не казали, що не знали

Ніколай Ватутін – росіянин, (чомусь багато хто думає, що він був українцем), Генерал Армії СРСР. Не НКВДист, але бойовий генерал. То чим же він завинив перед українцями?

А завинив ось чим:

- У вересні 1920 року червоноармієць Ватутін воював проти залишків Української Повстанської Армії Нестора Махно.

Убивали, називаючись УПА. Свідчення про звірства НКВС

У «Долині смерті» ­– на місці масових захоронень жертв спецзагону НКВС – поблизу села Пащиха на Рівненщині відкрили пам’ятний знак. Ініціатором вшанування пам’яті людей, яких закатували «перевертні Сафата», стали місцеві жителі. Дослідники збирали свідчення родичів убитих та очевидців. Спецзагін НКВС Сафата Панасюка під виглядом УПА діяв на Волині у 1944-1946 роках.

«У цій «Долині смерті» спочивають вічним сном українські патріоти та їхні родини, закатовані бойовиками спецзагону НКВД з листопада 44-го по грудень 1946 року» – пам’ятний знак із таким надписом і зображенням калини й свічі постав у далекій від автошляхів місцині.

ЕВРЕИ В БОРЬБЕ ЗА НЕЗАВИСИМУЮ УКРАИНУ

Александр Гогун, Александр Вовк

ЕВРЕИ В БОРЬБЕ ЗА НЕЗАВИСИМУЮ УКРАИНУ

”20.VI [1943] разбиты немцы в Бережцах. Один немец перешел на сторону отряда. Он заявил, что партия и правительство ведут Германию к погибели, и поэтому он считает их своими врагами. Хочет бороться против них. Сказал, что в стране партия и гестапо так же, как украинцев, трактует его семью и сирых немецких граждан. Он собственноручно кидал гранаты в окно полицейского поста”.¹

Из отчета о деятельности отряда под командованием ”Ворона” Группы УПА ”Богун” за период с 11.06 по 10.07.1943 г.

Рассматривая вопрос украинско-еврейских отношений в двадцатом веке, любой исследователь сталкивается с проблемой отношения евреев к национально-освободительному движению украинцев. Обычно представления об этом строятся на основе стереотипов советской пропаганды: погромы, украинские националисты-юдофобы, участие украинских полицаев в Холокосте и т.д.

Однако объективный исследователь не может не отметить неправомерность таких представлений об украинско-еврейских взаимоотношениях в переломные моменты истории Восточной Европы. Мало известны факты участия евреев в национально-освободительном движении 1940-х годов, в Украинской повстанческой армии (УПА).