ВЛАДА БЕЗ ЧЕСТІ І БЕЗ БАТЬКІВЩИНИ: ВОНА НЕ БУДУВАЛА УКРАЇНУ — ВОНА УСПАДКУВАЛА УРСР

Як радянська номенклатура перетворила незалежність України на механізм власного відтворення

Генеалогія цієї влади є ущербною. 

Її мораль не має ані імперативу честі, ані власного усвідомлення як носія національної ідеї. 

Нічого, окрім цинізму, хамства, невігластва, жорстокості та аморальності вона передати не може.

Аби залишитись на своїх місцях, переважна більшість її представників готова поміняти все - ідеологію, переконання, релігію, стать... 

Якщо зробити екскурс в історію то з точки зору її формування та функціонування це явище патологічне. 

Вона сформувалася не сьогодні і не вчора. Вона є продуктом розпаду СССР та унезалежнення колоніальної адміністрації в УРСР від московської метрополії.

Її типові постаті – партійно-господарська номенклатура, нквдистські, пропагандистські та комісарські кадри, що були відряджені в Україну з московщини для здійснення індустріалізації, колективізації та інших програм побудови комунізму.

Цитати Головного Отамана Армії УНР Симона Петлюри

Тільки міць, єдність та тверде непохитне стремління до повної незалежності й свободи може бути нашим побратимом.

В боротьбі виростає сила, розвивається свідомість, набирає животворної енергії національна воля, боротьба ставить на порядок денний питання про організацію національних сил, про сталеві, міцні форми цієї організації…

Народ, що породив висловника своїх думок і настроїв, чи то поета, чи діяча на громадській ниві, наділяє його рисами свого Я.

Можна жалувати раба і співчувати йому; можна пояснити риси рабської психології в пізніших поколіннях, але жити з ними, але завжди бути серед них і разом з ними йти до спільної мети — неможливо.

Читайте також:  Цитати Степана Бандери, які досі є актуальними

Український народ охоче переймає що кращого у інших, має великий хист до культури, просвіти й організації та здатний в короткий час зробити те, до чого іншим треба значно більше часу.

Наша сила в єдності, а порука успіху наших змагань в державній слухняності!
Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров’ю. Нашої — так само. Кров’ю чужою і своєю. Ворожою і рідною.

Дбаймо про підвищення нацією моральних елементів її буття — творчої любови до Батьківщини, сторожкостидо ворога та помсти за кривди, заподіяні ним.

«Приєднання чи возз’єднання?» - книга, яку боялася імперія!

У Радянському Союзі історію формували не архівні документи — її диктувала КПРС

Особливо це стосувалося однієї події, яку роками повторювали як святу істину: Переяславської ради 1654 року.

У підручниках, газетах, фільмах і виступах партійних керівників ця подія подавалася однаково. Українці нібито «віками прагнули возз’єднатися з російським народом», а союз із Московією подавався як природний і бажаний фінал української історії.

Читайте також: Так звані “русскіє” — спадкоємці Орди, а не Русі

Ця формула звучала настільки часто, що для багатьох стала беззаперечною правдою.
Але в середині 1960-х один український історик вирішив уважно перевірити, чи відповідає ця історія реальним документам.

Його звали Михайло Брайчевський.

Він не був політиком і не виголошував гучних маніфестів. Його зброєю були архіви, джерела і холодна наукова логіка. Працюючи з документами XVII століття, він дедалі більше переконувався: офіційна версія радянської історії не витримує перевірки фактами.

Життя Байди Вишневецького та його походи й боротьба з бусурманами лишили по собі чималий слід на Україні й на Запорожжі

Такою лютою смертю турецький султан скарав князя Дмитра Байду-Вишневецького - засновника Запорізької Січі, Байду скинули з башти на залізні гаки, і він, зачепившись за один гак ребром, кілька днів висів та мучився.

У народних згадках Вишневецький назавжди лишився не князем, а добрим товаришем січовим, завзятим Байдою, і народ оспівав його смерть так:

В Цареграді на риночку
Та п'є Байда горілочку:
Ой, п'є Байда, та не день, не два,
Не одну нічку, та не годиночку;
Ой, п'є Байда та й кивається
Та на свого джуру поглядається:
— Ой джуро мій молодесенький!
Та чи будеш мені вірнесенький? —
Цар турецький к ньому присилає,
Байду к собі підмовляє:
— Ой ти, Байдо, та славнесенький!
Будь мі лицар та вірнесенький:
Візьми в мене царівоньку!
Будеш паном на всю Вкраїночку!
— Твоя, царю, віра проклятая,
Твоя царівночка поганая! —
Ой, крикнув цар на свої гайдуки:
— Візьміть Байду добре в руки,
На гак ребром зачепіте! —
Ой, висить Байда та й не день, не два.
Не одну нічку, та не годиночку.
Ой, висить Байда, та й гадає,
Та на свого джуру поглядав,
Та на свого джуру молодого
І на свого коня вороного.
— Ой джуро мій молодесенький!
Подай мені лучок та тугесенький,
Подай мені тугий лучок!
І стрілочок цілий пучок!
Ой, бачу я три голубочки,
Хочу я вбити для його дочки. —
Ой як стрілив — царя вцілив,
А царицю в потилицю,
Його доньку в головоньку.
— Ото ж тобі, царю,
За Байдину кару!

Хома Кожин, командир колісниць смерті в армії батька Махна

Хома Кожин — повстанський отаман, анархіст, командир колісниць смерті в армії батька Махна

Хома Кожин народився в 1895 році, в селі Катеринівка нині Мар'їнський район Донецька область.

 

Майже нічого не відомо про особисте життя одного з лідерів махновського руху, який до Української повстанської армії імені батька Махна приєднався зі своєю кулеметною командою наприкінці червня 1919 року в районі теперішнього Запоріжжя (тоді - Олександрівська), де його намагалися заарештувати більшовики. 27 червня в Кічкас прибув Червоний загін особливого призначення на чолі з К. Медведєвим і політкомом Антоновим, щоб заарештувати Кожина, але під час арешту були схоплені кулеметниками Кожина і розстріляні.

 

Лише датований 24 травня 1913 року запис зберігся в метричній книзі Успенської церкви села Богояв'янка Маріупольського повіту. 

Згідно з ним, цього дня селянин села Катеринівка Хома Гордійович (Леонтійович) Кожан повінчався з селянською села Богоявленки Харитиною Митрофанівною Острягіною. І уточнення є, що обом було по 18 років. Тобто, майбутній командир бойових махновських тачанок, які цілком справедливо заведено називати колісницями смерті, народився 1895 року (був на сім років молодший за Нестора Махна). Чому в нього записано два по батькові, зрозуміти неможливо. За батьком і вітчимом, чи що?

 
Насправді його прізвище його було Кажан («летюча миша»). А Кожа - це прізвисько Хоми, який носив шкіряну куртку (як і на фото). За цим прізвиськом він отримав і псевдо УПА: "Кожин". Священик же, ймовірно, записував його прізвище на слух і тому помилився.

Чому РФ не має відношення до Київської Русі - доводять беззаперечні факти

Чому Росія не має жодного стосунку до Київської Русі - спростування московських міфів, брехні та маніпуляцій. 

Про що йдеться у цій статті:

• Яка країна є спадкоємцем Київської Русі
• Чому Московія не має жодного стосунку до Русі
• Що сталось в 862 році 
• Чому руські – не росіяни, а Київська Русь – не росія 
• Про що говорять літописи 

Історичні факти на Московії завжди перекручують, і однією з найбільших маніпуляцій, яку використовують у сучасній росії, є спроба прив'язати себе до Київської Русі. Пояснюємо, чому твердження про те, що так звана "російська державність" походить від Київської Русі є хибним.

Міф про 862 рік - хто такий князь Рюрик

Московські фальсифікатори історії застовбили за собою дату 862 рік - ніби це час, коли згідно з легендою Рюрик прийшов правити в Новгород і начебто від цього почалась історія Русі. І тому саме цей рік використали москвини, щоби у 2012 році відсвяткувати 1250 років "російської державності". Ще й найбільший пам'ятник Володимиру - київському князю вліпили в Москві, яка виникла через 2-3 століття після самого Володимира.

Що цікаво, навіть ця історія має значну невідповідність.

Рюрик, вигаданий засновник Русі, пов’язаний із 862 роком, але перша згадка про Русь датована 839 роком в бертинських хроніках. Тобто, Русь існувала набагато раніше за пропагандистську дату "російської державності".

Путін був вкрай принижений Україною – і Трампу потрібно про це пам’ятати

Сміливість початкових припущень Путіна зустрілася з непохитною рішучістю нації, яка не бажає поступитися своєю свободою. Український народ показав, що стійкість, стратегічна кмітливість і лідерство неймовірного героя можуть переломити ситуацію проти навіть найстрашніших ворогів.

Коли три роки тому Володимир Путін почав свою так звану «спеціальну військову операцію» проти України, він уявив собі швидкий і простий переворот: триденний бліц, під час якого його війська тріумфально вкотяться до Києва, обезголовлюючи українське керівництво та встановлюючи поступливий маріонетковий уряд під великим пальцем Москви. У його свідомості було мало місця для опору, не було сподівань на тривалу боротьбу і, звичайно, не було очікування лютого українського духу, який незабаром проявиться, пише Поштівка з посиланням на Daily Express

З самого початку стратегія Путіна була побудована на великих припущеннях. Він припускав, що український уряд і армія розваляться, як картковий будиночок під тиском російської могутності. Його план базувався на швидкому домінуванні – захопленні або навіть усуненні президента Зеленського та його ключових радників – з подальшим плавним захопленням влади, яке, теоретично, залишило б мало місця українському народу для згуртування. Але ніщо не могло підготувати його до незламної волі нації, яка відмовлялася поступатися.

Жорстока дійсність сильно вдарила по Росії. Замість легкої перемоги Москва опинилась у конфлікті, який переріс у жорстоку, важку війну, що нагадувала окопну війну Першої світової війни. Початкова фаза операції, яка мала бути коротким вторгненням, швидко перетворилася на тривалу військову трясовину. Очікуваний «блискавичний успіх» обернувся низкою прорахунків і стратегічних помилок, виявивши великі прорахунки розвідки та кричущу недооцінку стійкості України.

У чому головна причина Волинської трагедії 1943 року?

"У ЧОМУ ГОЛОВНА ПРИЧИНА ВОЛИНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ 1943 РОКУ?", - експертний висновок доктора історичних наук Тарас Чухліба.

Марш польських військових колоністів (osadnicy wojskowi) вулицями Рівного, 1930-і рр.

Історики завжди думають історично. А історичний підхід передбачає вивчення причин того чи іншого явища, бо нічого нізвідки не виникає.

От чому у 1943 році українці Волині підняли велике постання проти поляків?
А тому, що Варшавський сейм 17 грудня 1920 року одноголосно ухвалив "Акт про надання землі воякам Війська Польського". 

Цей Акт передбачав безоплатне (!!!) надання земель польським військовим на Східних Кресах - Східній Галичині, Поділлі та Волині - особливо тим добровольцям, які служили на фронті, та інвалідам (ст. 2). Інші вояки та інваліди могли купувати землю за плату (ст. 3). Однак площа ділянки, що надавалася одному польському військовослужбовцю, не могла перевищувати 45 (!!!) га (ст. 5). Військові поселенці -osadnicy wojskowi мали сплачувати податок тільки через 5 років після початку користування.

Етикетки - плодоягідні та міцні кріплені вина УРСР-Україна

 Етикетки - плодоягідні та міцні кріплені вина УРСР-Україна

Біле міцне

Знай наших! Микола Лукаш - поліглот, який за три тижні міг вивчити найскладнішу мову.

Микола Лукаш: Найвидатніший світовий перекладач, замовчаний на Батьківщині

Поліглот, який за три тижні міг вивчити найскладнішу мову. 

 

Інтелектуал, який пам'ятав взагалі все, що бачив, почув або прочитав. 

 

Дисидент, здатний на мужній вчинок. 

 

Перекладач, який спромігся іншим народам розтлумачити глибину творів їх літературних геніїв.

 

Українець, який відроджував і розширював можливості рідної мови.

І при цьому чоловік, який дитиною до 4 років був німим, окрім книжок нічого матеріального не вважав за цінне, невибагливий до побуту, тонкий лірик, дотепний жартівник, але сором'язливий у стосунках з жінками, палкий футбольний фанат.

Про Миколу Лукаша казали, що знає 30 мов. А він уточнював, що добре — лиш 18. 

Себе вважав не перекладачем, а поетом. Не згіршим, аніж його сучасники Ліна Костенко чи Микола Вінграновський.

 

Його улюбленою лайкою було:

— Ви, перекладачі! 

 

Маючи неймовірне відчуття слова та талант лінгвіста, Микола Лукаш міг стати геніальним поетом або письменником: його вірші з зошита інтимної лірики "Розмова з нею" (1963 р.) вражають своєю образністю та тонким ліричним звучанням. Проте свідомо обрав переклад.

Етикетки вино-горілчаних напоїв УРСР-Україна

Етикетки винних та лікеро-горілчаних виробів

Українська з перцем

Старка

Токсичний вплив “імперського знання” та виклики деколонізації

 Друга стаття з циклу:
КАРТОГРАФУВАННЯ “НАЦІЇ НІЗВІДКИ”

«Україна або козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії, зображена Йоганом Баптистом Гоманном». Відома за скороченою назвою «Terra Cosaccorum». 1720 р.

Тривалу відсутність України на міжнародних ментальних мапах можна пояснити як результат її відсутності на політичних мапах – і навпаки. 

У 1918 році Україна зробила короткотривалу спробу заіснувати принаймні на деяких із них, проте це не допомогло їй отримати міжнародне визнання і скільки-небудь значну підтримку. Члени Антанти навіть після падіння царизму зберігали союзницькі зобов’язання щодо Росії і воліли домовлятися з безнадійним Денікіним чи навіть з більшовиками, але не з невідомими і, здавалося б, випадковими українцями. Тимчасовий союз із кайзерівською Німеччиною лише погіршив імідж (і перспективи) українців в очах членів Антанти, які зрештою виявились у тій війні переможцями, а отже й тими, хто пише історію, зокрема й законодавчо. Благодатні вілсонівські принципи, які давали бездержавним східноєвропейським народам право на самовизначення, не поширились після Першої світової війни на українців і білорусів – головних мішеней і жертв російського “імперського знання”, інтерналізованого на Заході.

У рамках цього “знання” західним урядам легше було заперечувати геноцидний характер Голодомору, організованого в Україні у 1932–1933 рр. московською владою, і незворушно продовжувати звичний (і прибутковий) бізнес із більшовиками. Таємна доповідь британських дипломатів, які відраджували свій уряд від будь-якого втручання, вельми показова під цим оглядом: “Правда полягає в тому, що ми, звісно, маємо певну інформацію про голод на півдні Росії [sic], подібну до тої, що з'явилась у пресі... Проте ми не хотіли б її оприлюднювати, тому що радянський уряд може обуритися, і наші відносини з ним будуть зіпсовані”.¹

«Український націоналізм — головна небезпека на Україні»

22 листопада 1933 року у Харкові завершив свою роботу об'єднаний пленум ЦК і ЦКК КП(б)У, резолюцією якого вперше в історії УСРР український націоналізм було визнано головною небезпекою у національному питанні. Цим рішенням, яке сформулював особисто Йосиф Сталін, було формалізовано започатковану наприкінці 1932 року кардинальну зміну національної політики в Україні.

Поразка більшовиків в Україні в 1919 році змусила їх уважніше ставитися до національного питання. Щоб знешкодити український національно-визвольний рух та створити умови для швидкого переходу країни на індустріальні рейки, ЦК РКП(б) ухваленою наприкінці року резолюцією «Про радянську владу на Україні» задекларував рівність української мови з російською та оголосив намір сприяти розвитку української культури, започаткувавши таким чином радянську українізацію. Її сприятливі наслідки спонукали більшовиків у квітні 1923 року на XII з'їзді РКП(б) ухвалити рішення про запровадження подібної політики, яку означили «коренізацією», на усіх контрольованих більшовиками територіях, що 6 липня оформилися в СРСР.

Сприяння культурному розвитку місцевих етносів та залучення представників корінного населення до місцевого управління супроводжувалося офіційним визнанням «великодержавного/великоруського шовінізму» основною небезпекою в національному питанні. У резолюції XII з'їзду зазначалося, що він «живить і вирощує змальований вище ухил до націоналізму, утруднюючи боротьбу з ним». Такий підхід був підтверджений XVI з'їздом ВКП(б) 1930 року, тобто вже після початку нового комуністичного штурму. Незважаючи на репресії проти української інтелігенції, зокрема, справу СВУ, настанова щодо великодержавного шовінізму тоді не змінилася.

Степан Бандера. Війна розставила всі крапки над «і»

Стільки років минуло після смерті Бандери, а вороги все одно бояться навіть його імені



Кстати, о Бандере.

Путин и компания сделали для популярности Провідника и его идей больше, чем его апологеты за все время со дня его убийства агентом КГБ.

Само убийство сделало Бандеру знаменем, а нынешняя война доказала, что все, что он говорил о Московии, большевиках и их политике имело под собой веские основания.

Он не был самым сильным, самым крутым и совершил много ошибок, но его непримиримая позиция в борьбе за независимость Украины заслуживает уважения.

И все попытки сделать из него посмешище, монстра или пугало стали ничтожными, даже для зашоренного российской пропагандой населения, после первого же залпа русских ракет.

Імперські тези путіна якими він виправдовує вторгнення росії в Україну

24 лютого на світанку Росія напала на Україну по всій довжині спільного кордону, від Луганська до Чернігова, а також із території Білорусі й окупованого Криму. Президент росії путін назвав це "спецоперацією на Донбасі" після звернення про військову допомогу з боку угруповань «ДНР»/«ЛНР», які він перед тим «визнав». «Ми прагнутимемо демілітаризації та денацифікації України», – наголосив він.

Виходячи зі змісту його останніх звернень, зокрема, щодо визнання угруповань «ЛДНР», йдеться про відновлення «історичної Росії» чи то Радянського Союзу. «Історик»-Путін фактично позбавив Україну права на існування як держави. Виводячи історичні коріння Російської Федерації із давнього Києва, він починає історію України від Леніна. Путін проголошує росіян та українців одним народом.

То ж як виглядає світогляд «історика»-Путіна, і яка історична логіка обґрунтовує такі рішення Путіна-політика? Чи останні його звернення «історичні» лише через наслідки рішень, котрі вони несуть, чи у них закладена історична правда? Ми виокремили декілька цитат із двох останніх звернень російського диктатора щодо різних періодів історії двох держав та попросили українських істориків їх прокоментувати.

«Русь» і «Московія»

Володимир Путін: «Здавна жителі південно-західних історичних давньоруських земель називали себе руськими і православними. Так було і до 17-го століття, коли частина цих територій з’єдналася із Російською державою (Московським царством – ред.), і опісля».

Олександр Алфьоров, кандидат історичних наук та співробітник Інституту історії НАН України: Теза про південно-західні території є імперською тезою, метою якої є приниження державотворчих процесів, що відбувались на українських землях. Центром середньовічної держави Русі був Київ. Сакральне місто, яке ніколи не було чиєюсь околицею.

Населення ж нашої країни ніколи не називало себе прикметником «русский»

Олександр Алфьоров

Термін «давньоруські землі» – конструкт радянської доби, коли намагались не згадувати Київ та «розчинити» його роль. У такий маніпулятивний спосіб намагались підвищити статус Москви, пояснюючи, що Київ колись разом із Новгородом та Володимиром на Клязьмі був однією зі столиць аморфного формування «Давньої Русі».

Около триллиона евро: в Европе оценили нанесенный Украине ущерб

В Европейском инвестиционном банке убеждены, что Европа "должна сыграть самую большую роль" в процессе восстановления Украины после войны

На восстановление Украины после российского вторжения может понадобиться около одного триллиона евро (1,1 трлн долларов). Об этом заявил глава Европейского инвестиционного банка (ЕИБ) Вернер Хойер, сообщает во вторник, 21 июня, Bloomberg.

"Я назвал триллион, потому что увидел в публичном пространстве цифры, которые я считаю совершенно нереальными, когда я смотрю на уровень разрушения в Украине", – сказал Хойер на брифинге во Франкфурте.

По его словам, Европа "должна сыграть самую большую роль".

Украинские десантники показали, как уничтожается танк орков вместе с экипажем. ВИДЕО

Расчетом противотанкового ракетного комплекса "Стугна-П" 81-й отдельной аэромобильной бригады Десантно-штурмовых войск Вооруженных Сил Украины уничтожена очередная боевая единица российской бронетанковой техники вместе с ее экипажем.

 

Смерть русским оккупантам!  Слава Украине!

Україна отримає ще більше летальної зброї - Уоллес

Міністр оборони Великобританії Бен Уоллес заявив у четвер, 31 березня, що Великобританія та її союзники домовилися направити Україні більше летальної зброї, щоб допомогти захистити її від вторгнення Росії, повідомляє Поштівка.

Як пише видання Devdiscourse, за словами Уоллеса, низка країн виступили або з новими ідеями, або з додатковими фінансовими зобов'язаннями.

Глава Міноборони Британії додав, що летальна допомога включає артилерію дальньої дії, боєприпаси та зенітне озброєння.

Зазначається, що таке рішення було ухвалено на конференції донорів, у якій взяли участь понад 30 міжнародних партнерів. Конференцію у четвер провело Сполучене Королівство, щоб мобілізувати більше летальної зброї для України.

Глава ЕК ушла от ответа на вопрос о возможности блокирования «Северного потока - 2»

Глава Еврокомиссии (ЕК) Урсула фон дер Ляйен ушла от ответа на вопрос о возможности блокирования «Северного потока - 2» в случае «агрессии России» против Украины, который ей задали журналисты в пятницу на пресс-конференции в Брюсселе по итогам встречи с канцлером ФРГ Олафом Шольцем.

«Для нас важно, что агрессия должна иметь цену, и поэтому мы будем эти пункты в уместной форме доводить до сведения России, но мы не будем публично говорить об этом», - заявила она, добавив, что «энергия не может использоваться как средство давления, энергобезопасность Европы должна быть обеспечена».

Ранее пресс-секретарь президента России Дмитрий Песков заявлял, что РФ фиксирует исходящую от западных стран информационную кампанию с целью представить Москву как угрозу процессу урегулирования на Украине. Он не исключил, что такая кампания является камуфляжем для прикрытия «агрессивных помыслов, которые могут иметь место в Киеве».

О будущем Украины в нынешней модели глобального развития

Под программу роста уже не получишь кредиты МВФ или Всемирного банка

Пандемия дала мировым элитам важную подсказку: в будущем есть два вероятных варианта избежать глобальной катастрофы.

Первый – это раз в год под неким предлогом отправлять мировую экономику на карантин на месяц-два (что возможно лишь при экзистенциальной угрозе вроде смертельно опасного вируса).
Второй – ограничить темпы развития, из-за чего пострадают развивающиеся страны.

Проблема ограниченности ресурсов артикулировалась еще начиная с 1960-х.
Пророком тут выступил профессор Альберт А. Бартлетт, который провел на эту тему 1600 лекций под названием «Арифметика, население и энергия».