Масштабне святкування 30-тої річниці відновлення незалежності України стало для російських сайтів, орієнтованих на мешканців окупованих територій, приводом вкотре повторити майже всі основні пропагандистські тези і повправлятися у мові ненависті.
Наведемо сім ключових тез, що найчастіше звучали серед 15 тисяч новин на більше ніж сотні новинних сайтах:
- Дискредитація приводу для святкування: мовляв, немає чого святкувати взагалі. Ось, наприклад, один із заголовків: «Украина 1991-2021 – страна, которую мы потеряли: Вы ЭТО называете НЕЗАВИСИМОСТЬЮ?»
- Нагадування, що Україні немає чим пишатися, бо «христианство на территорию нынешней Украины пришло из Византии, а варяги прибыли на княжение «куда севернее Киева», а «Антонов» достался Украине по наследству от СССР».
- Висміювання військового параду: про нову техніку або взагалі не згадували, або описували її в такому ключі: «на последних совместных учениях НАТОвцы столько своего секонд-хенда бедным родственникам надарили».
Особливо до вподоби їм була репліка депутата ОПЗЖ Ківи, присвячена польоту Мрії: «полет вызвал гордость и огромные эмоции у зрителей, отобразив превосходство “оккупационного” советского времени, технологий и промышленности над “жалкой действительностью” сегодняшней Украины». - Агресія щодо іноземних військових на параді: «Нечего им делать, этим натовцам, на Крещатике, по которому в свое время маршировали войска Красной Армии».
- Традиційна теза про Україну під зовнішнім управлінням: «Украинцам в День независимости страны праздновать нечего, ведь, по сути, за последние годы Незалежная превратилась в колонию Запада». Цим же пояснювали відсутнє (насправді ні) власне військове виробництво: «Запад дал команду: никакого развития машиностроения, всё, что надо, вы у нас купите».
- Залякування - чи то нацистами, чи то ЛГБТ-збоченцями: «Ни один праздник на Украине не обходится без националистов». В текстах під заголовками на зразок «Украину превращают в экспериментальный гибрид фашистского режима и Содома» автори ніяк не могли визначитись, ким залякувати своїх читачів — нацистами чи ЛГБТ збоченцями.
