Фіолетовий колір інтер’єру. Із чим поєднується?

Зміст

• Фіолетовий колір та його відтінки
• З якими кольорами поєднується
• Таблиці поєднання з фіолетовим кольором
• Правила використання
• Як основний колір інтер’єру
• Як додатковий
• Фіолетові акценти
• Де використовувати
• У ванні
• На кухні

Правильно використовувати фіолетовий колір в інтер’єрі не так і просто. Він дуже активний і яскравий, тому треба підбирати не лише відповідні кольори, а й бути акуратними з тонами та навіть фактурами.

Фіолетовий колір та його відтінки

Фіолетовий виходить при змішуванні червоного та синього кольорів. Залежно від переважання того чи іншого кольору отримуємо різні відтінки – або теплі або холодні. У палітрі бузкових відтінків є такі популярні кольори: фіолетовий, пурпурний, ожиновий, баклажан, індиго, аметист, фуксія, лавандовий та ще більше десятка інших. Навіть якщо ви вирішите зробити монохромний дизайн – тільки в фіолетових тонах – нудним він не буде, оскільки багато різних відтінків, які непогано доповнюють один одного.

Походження московської мови

У Московщині перша провідна верства ІХ–ХІІ ст. походила з київських князів та їхнього оточення. Змішуючись з тубільцями угро-фіннами, ця верства помалу московщилася. До неї влилася ХІІІ–ХVI ст. велика ріка татарської провідної верстви.

Малий гурт українців розчинився в фінно-татарському морі. У ХVIII ст. домішалося багато балтійських німців, а в ХІХ ст. — інших змосковщених немосквинів (найбільше малоросів). Ті європейці домішувалися лише до аристократії та дворянства.

О. Грибоєдов пише: «Якби заблукав до нас чужинець, що не знає нашої історії, то він був би напевно подумав, що наші пани і наші мужики походять від двох цілковито різних народів».

Всі інші стани (понад 90% населення) лишалися азіатами. Отже, європейська домішка не могла, певна річ, змінити угро-фінно-татарської духовності москвина.

(Павло Штепа, історик та публіцист. «Московство», 1968 рік)

Етнографічна карта (Большая енциклопедія під редакцією Южакова. Том 16, Росія, С-Петербург 1904р)

В. Ключевський писав, що в 16-18 століттях більшість  московської провідної верстви було татарського походження, тому їм була чужа українська мова, культура, традиції. З цієї причини, московські правителі, пішли на культурний та мовний розрив з Києвом. Єдине, що їм було потрібне це спадщина Київської Русі та її славна історія, для того щоб оправдовувати свої загарбницькі походи під виглядом об'єднання слов'янських земель, та продовжувати ідеї Орди, але тепер вже під назвою Московія а пізніше Росія.

На протязі сотень років Москва знищуючи інші мови створила міф про свою власну московську мову присвоївши їй назву "російська" та доказуючи, що вона є істинно слов'янська та першородна, а всі інші (особливо українська та білоруська) є лише діалектами московської мови або діалекти спотво­рені польською мовою. Для цього були створені, а інколи просто замовлені, десятки різних "теорій", "наукових праць", "досліджень". 

Чи дійсно це так?

Як Московія привласнила історію Київської Русі

Створюючи свою ук­ра­їнську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базую­чись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Пере­бу­ва­ючи упродовж століть під владою завойовників, українці фак­­тично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.

В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.

Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.

МОВЧАЗНА ТРАГЕДІЯ

Доктор Луїс Рохас Маркос – психіатр

Сьогодні у наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка стосується наших найдорожчих скарбів – наших дітей.

Наші діти перебувають у руйнівному емоційному стані!

За останні 15 років дослідники надали нам дедалі тривожніші статистичні дані про різкий і стабільний ріст психічних захворювань у дитячому віці, який нині досяг масштабів епідемії.

Статистика не бреше:

• 1 із 5 дітей має проблеми з психічним здоров’ям

• Відзначено зростання СДУГ (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю) на 43%

• Відзначено зростання підліткової депресії на 37%

• Зафіксовано зростання дитячих самогубств у віці 10–14 років на 200%

Невзоров: "Служби в церквах - це сценізм який працює на малоінтелектуалізовану публіку"

Припустимо, що поруч із нами сидить китаєць чотирнадцятого століття. Що він думає, дивлячись на запальничку? Китаєць думає, що там ув'язнений дракон. Ми натискаємо якийсь клапан, дракону прищемлюється хвіст, і він від болю вивергає вогонь. А ми з вами знаємо, що ця штука відлита з пластмаси в Китаї, газ під тиском, зубчасте колесо.

Тобто, ми знаємо конструкцію, нам не потрібні дикі пояснення. Знання того, що в утворення світу та у філогенез ніколи не втручалися ніякі сторонні сили, позбавляє нас релігійності. Але 99% людей вважають знання природничо-порядкового порядку або зайвими, або занадто обтяжливими, або занадто складними. А віра — це лише відсутність знання. Справа в сірості.

Homo пропонується добре театралізоване примітивне пояснення. Адже коли ви слухаєте якогось архієрея, ви насамперед слухаєте не людину, не голос, ви переважно слухаєте чотири з половиною квадратних метри парчі, велику кількість біжутерії, ви слухаєте фіолетовий оксамит і чорне сукно. А ви цього дядька архімандрита поголіть, пострижіть, одягніть у майку, посадіть навпроти себе на кухні, поставте перед ним порожню пляшку з-під кефіру, і все, що він каже, здаватиметься маренням божевільного. Такого роду сценізм дуже працює на мало інтелектуалізовану публіку...

© А. Невзоров

Читайте також:  Невзоров о России: страна-агрессор - у нее такие свойства, такие традиции, такие скрепы

Організація vs Олігархія: формула, що не помиляється

Як закон Міхельса розкриває прихований механізм деградації демократії

Відкрив «Залізний закон олігархії» Роберт Міхельс (Robert Michels, 1876-1936 рр.) – один з найвизначніших соціологів першої половини XX століття.

Народився в Кельні, викладав в Німеччині, США, Швейцарії, Італії. Автор низки книг. 

Однак головна його заслуга полягає в тому, що на основі вивчення діяльності політичних партій Європи та їхньої залежності від влади, він написав книгу «Соціологія політичної партії в умовах сучасної демократії» (Zur Soziologie des Parteiwesens in der modernen Demokratie), де сформулював «залізний закон олігархії». Згідно з ним, «безпосереднє панування мас технічно неможливе», і тому будь-яка соціальна організація — навіть якщо вона починається з демократії — неминуче (!) вироджується у владу небагатьох обраних — олігархію.

Цікаво, як Роберт Міхельс відкрив цей закон.  

Будучи соціалістом, Роберт Міхельс був стурбований тим, що соціалістичні партії, незважаючи на гасла про підтримку найширшої участі мас у політичному житті, насправді залежали від волі купки «вождів» так само, як і інші не соціалістичні партії. Він пішов по різним політичним партіям і розпитував там, як вони були створені, виросли і працюють. Зрештою зібрав багатий матеріал та пунктуально, з німецькою педантичністю обробив і узагальнив його.

Роберт Міхельс, на основі вивчення діяльності політичних партій Європи та їхньої залежності від влади, написав книгу «Соціологія політичної партії в умовах сучасної демократії» (Zur Soziologie des Parteiwesens in der modernen Demokratie), де сформулював «залізний закон олігархії». Згідно з ним, «безпосереднє панування мас технічно неможливе», і тому будь-яка соціальна організація — навіть якщо вона починається з демократії — неминуче (!) вироджується у владу небагатьох обраних — олігархію.

Публікація дослідження викликала не тільки фурор. Ті, хто раніше розповідав йому про свою партійну роботу і свої успіхи, побачили в ньому свого найлютішого ворога – оскільки Роберт Міхельс показав зворотний бік медалі. Він показав, як вся влада в цих організаціях захоплюється небагатьма людьми та використовується нею в особистих цілях.

Словесна зброя: руйнівна сила і небезпека матюків

Життя тепер таке, що мат звучить практично всюди, навіть у місцях, з якими він абсолютно несумісний, – в освітніх закладах, у сімейному колі, у громадських місцях. І після чергового зіткнення з цією чужорідною руйнівною енергією з’явилося бажання систематизувати думки, що виникають з цього приводу. Почнемо з визначення мата, поданого у Вікіпедії: «Мат (матерщина, матірна лайка, матюки, (застаріле) лайка матерна) – найбільш грубий, обсценний різновид ненормативної лексики в українській та близьких до нього мовах».

Читайте: Люта українська лайка: чим замінити російські матюки

У давньоруських рукописах мат розглядався як ознака бісівської поведінки. Вимовляючи нецензурні слова, людина, навіть якщо робить це мимоволі, закликає темні сили і бере участь у звірячому культі. Матерщина виконувала у слов’ян функцію прокляття. Наприклад, одне з матюків на літеру «є», яке має слов’янське походження, перекладається як «проклинати». Людина, що його вимовляє, тим самим проклинає себе і оточення. Той, хто вживає матюки, автоматично закликає на себе, своїх дітей і весь свій рід усе найгірше й найбрудніше. При цьому лайливець часто дивується та шкодує з приводу серйозних проблем із органами, насамперед сечостатевої системи, онкологічних та інших хвороб, продовжуючи водночас лаятися.

Тут доречно пригадати відому казку з європейського фольклору. В дівчини, що говорила доброзичливо й сердечно, з уст випадали троянди. А у дівчини, що говорила грубо й брудно, з рота вистрибували жаби й виповзали змії… Який точний художній образ.

Що таке «лайливе» слово, що таке «мат»? Є думка, що походження того чи іншого прокляття, його етимологічна складова не мають великого значення. Ці слова традиційно вважаються «найгіршими». І коли людина вирішує з якоїсь причини їх ужити, то очевидно, що спонукає її до цього або крайня злість, або лютий презирливий осуд когось, або повна втрата самоконтролю. Містична складова нецензурної лайки – це містика злості, що клекоче в людському серці, злості, яка поєднує людину з руйнівними силами Всесвіту, робить її рабом, тоді як любов поєднує з Творцем.

Що таке українські цінності і що таке українська ідея?

Національність - не питання крові. Хто бачив модні зараз генеалогічні тести ДНК, знає, що в крові кожного намішано до десятка різних генів.

Національність - не питання місця народження. Зараз українці народжуються в Європі, а за радянського часу народжувалися в Сибіру.

Значить що в нас залишається?

Правильно, належність до культури. Це - єдиний надійний ідентифікатор. Якщо людина говорить українською, поділяє українські цінності, сповідує українську ідею, відчуває себе частиною українського народу, значить це українська людина. А як ні - то ні, незалежно від тесту ДНК та свідоцтва про народження.

Це раніше в паспорті була графа "національність" і ти міг послатися на нього - в документі зафіксовано, значить українець. А зараз - дзуськи.

Що таке українські цінності, запитаєте ви? Їхній список не відлито у бронзі і не вибито на скелі. Його треба шукати в українському мистецтві, народній творчості та філософії. "Душу-тіло положим за свободу", "Сім'я вечеря біля хати", "Хліб-сіль їж, а правду ріж", ну і так далі. Звісно, тут можливі нюанси, але більшість складових української ідеї поділяють всі українці, це швидше відчуття, ніж перелік.

Що таке українська ідея? Бути українцями і жити українським життям на українській землі. Що таке "українське життя" - див. попередній пункт. Знов-таки, не існує і не може існувати повного і вичерпного списку вимог до українця. оно євреї вигадали собі 613 заповідей Тори, а в результаті більшу частине не виконують, і все одно лишаються євреями.

Так що без комплексів, шановні. Можна не любити сала, але бути українцем. А от не говорити українською і бути українцем не вийде. Бо мова - це спосіб існування народу в інформаційному просторі. Спочатку - мова, потім ідеї, бо без мови ідею не сформулюєш, не зрозумієш і не виявиш назовні.

І все це - добровільно. Не можна зробити людину українцем силоміць. Це сто років тому дитина виростала в українському селі й не мала вибору, а нині щоб стати українцем, треба докласти зусиль. Звісно, не всі хочуть докладати зусиль, тому стають кимось іншими - московитами, американцями, людьми без національності тощо. 

Цікаво, що англійцем стати без зусиль не можна. Американцем - можна, англійцем - ні. Колись український поляк Юзеф Коженьовський став англійцем Джозефом Конрадом, але для цього йому довелося вивчити англійську краще за англійців. Інакше - ніяк.

Словом, народи виникли як мовні об'єднання, про це ще Нестор Літописець писав, і нічого нового з тих часів не вигадали, навпаки, сьогодні це проявляється у міжнродному масштабі, коли можна бути українцем, навіть живучи за океаном. 

Важко, але можна.

Тому, якщо хочеш бути українцем, будь їм - говори українською, сповідуй укаїнську ідею. поділяй цінності та люби Україну.

Як сонце люби.

Що не ясно?

Брати Капранови

Читайте також: Ідентичність як форма майбутнього

Письменник Юрій Федькович – передвісник українського національного відродження Буковини

Юрій Федькович

Осип-Юрій Адальбертович Федькович (08.08.1834 - 11.01.1888) – видатний письменник романтичного напряму, письменник-романтик, передвісник українського національного відродження Буковини.

Справжнє ім’я письменника – Осип Домінік Гординський де Федькович. Ім'я Юрій він отримав у зрілому віці, прийнявши православ'я.

Ю. Федькович народився у містечку Сторонці-Путилові на буковинській Гуцульщині (тепер селище Путила Чернівецької області) в родині небагатого спольщеного шляхтича, управителя поміщицьких маєтків, згодом службовця Чернівецького магістрату Адальберта Федьковича герба Сас. Мати походила з сім’ї українського священика, проте в побуті дотримувалася селянських звичаїв що син перейняв від неї у майбутньому. 

У 1846-1848 рр. Федькович навчався у нижній реальній школі у Чернівцях. Грунтовне і доповнене згодом знання мови, яке виніс Федькович зі школи, стало передумовою його німецькомовної творчості, що розпочалася у роки заробітчанських мандрів юнака по Північній Молдавії та Румунії. Пізніше перебував у Ясах і Нямці (Молдова, 1849-1852), де вивчав землемірську та аптекарську справи. 

Першими друкованими творами Федьковича були балада та романтичне оповідання німецькою мовою “Der Renegat” (1859; сліди балади, опублікованої окремо, загублено).

Соціальні, економічні та культурні зміни у суспільстві як результат дегенерації

Ще понад сто років тому лікар і соціолог доктор Макс Нордау зазначив, що всі ці особи, які хочуть переробити світ, насправді є покликачами атавізму та повернення до примітиву.

В своїй праці «Degeneration» (1892 р.) він писав про виродження в культурі, етиці, мистецтві, політиці, як про ознаку психічного та морального виродження. 

Створюючи свою працю, Нордау дав ранній психоісторичний погляд на всі ці «ліві» революції в центрі яких, як правило, знаходяться дегенерати:

1. Емоційна нестабільність:
Нордау вважав, що дегенерати часто виявляють сильні, неконтрольовані емоції та мають схильність до істерії та нервових зривів.

2. Егоцентризм:
Дегенерати, за Нордау, зосереджені виключно на своїх бажаннях та потребах, часто нехтуючи суспільними нормами та мораллю.

3. Декларативний та ексцентричний стиль:
У літературі та мистецтві Нордау відзначав переважання надмірно ексцентричних і химерних стилів, які більше спрямовані на шокування публіки, ніж справжні естетичні цінності.

4. Песимізм та нігілізм:
Нордау вважав, що дегенерати схильні до песимізму та нігілізму, відмовляючись від усіх традиційних цінностей та вірувань.

5. Фізична та моральна деградація:
Він пов'язував дегенерацію з фізичними та моральними проблемами, такими як алкоголізм, наркоманія, аморальна поведінка та хвороби, що передаються у спадок.

6. Культурний декаданс:
Нордау критикував декаданс у культурі, відзначаючи занепад традиційних цінностей і норм, що проявляється у мистецтві, літературі та повсякденному житті.

7. Антисоціальна поведінка:
Дегенерати, за Нордау, схильні до антисоціальних вчинків, таких як злочини, насильство та порушення громадського порядку.

8. Зниження розумових здібностей:
Нордау стверджував, що дегенерація супроводжується зниженням інтелектуальних здібностей та раціонального мислення, що веде до ірраціональної та деструктивної поведінки.

Лихварство

Лихварство — надання грошей у борг з умовою сплати відсотків при погашенні боргу. Особа, яка займається лихварством називається лихварем.

За сучасним класифікатором професій ДК 003:2010, Лихварі (особи, що позичають гроші під заставу або в борг), код професії — 4214.

ЛИХВА́Р я́, рідко ЛИХВЯ́Р, а́, ч.

Той, хто позичає гроші під високі відсотки. Приклади:

• Немов лихвяр, Добра доволі мавши, Йому правдивого не знаєш вжитку, Що красить образ і любов, і розум. (В. Мисик, пер. з тв. В. Шекспіра)
• Селяни-кріпаки терпіли не тільки від поміщиків, але й від лихварів, сільських багачів-мироїдів, цісарських урядовців (Іст. укр. літ., І, 1954, 128)
  Старий лихвар і не подумав образитись. Пани мають свої примхи, а йому потрібні тільки гроші (Рибак, Помилка.., 1956, 39)
• Час – найбезоглядніший лихвар у світі. (Ірина Вільде)
• Збіднілі самураї і селяни перебували в постійних боргах у купців та лихварів. (з науково-популярної літератури)
• Якраз під той час стали в одному будинку, недалеко од тієї столярні, двоє молодих лихварів, що звикли брати багато, а тратити мало. (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
• Він боявся суду свого стану більше, ніж Страшного Суду, і Бог здавався йому лихварем, від якого можна відкупитись молитвами і злотими. (Г. Пагутяк)
• Перелякана шляхта, пани, орендарі, лихварі, урядники, католицькі й уніатські проповідники, взявши ноги на плечі, утікали за пограниччя, яким стали Полонне, Заслав, Корець, Гоща. (П. Загребельний)
• Я вже міркував над цим ділом, не раз міркував. Ось що я вам скажу. Що лихварі та німці позакуплювали навкруги землі, то, либонь, чи не вони і спаскуднили [спаскудили] народ? (М. Кропивницький)

Історія лихварства в Україні

Перші згадки про лихварство в Україні пов'язані з князем Мономахом, якого кияни запросили князювати після смерті Святополка. Він обмежив лихварство, вигнав жидів за межі Київського князівства зовсім. Перебуванню євреїв на Русі поклала край постанова князів на Видубецькому з'їзді «про вигнання з землі руської всіх жидів».

Із зростанням торгового та грошового обігу на українських землях в XVI — XVIII ст. поширилися кредитні операції і лихварство. Необхідність кредиту була зумовлена також відсутністю у купців вільних коштів. Оперування кредитами підвищувало дієвість торгових операцій, спрощувало розрахунки. Наймасовішими були короткострокові споживчий кредит і комерційний кредит на великі суми. В XVII ст. позики до 100 злотих становили абсолютну більшість кредитних операцій у Тернополі (71 %), Рогатині (62 %), Теребовлі (59 %).

Лихварство стало потворним явищем капіталістичного розвитку Західної України XIX ст. Не вміючи господарювати, значна частина землевласників потрапила в боргову залежність до лихварів. Ще частіше їхніми боржниками ставали селяни.

Лихварство було поширене серед представників різних верств населення. Найбільше ним займалися вірменські та єврейські купці, які часто спеціалізувалися в цій галузі. Інколи в ролі кредитних контор виступали католицькі костели й монастирі, православні братства.   

Люта українська лайка: чим замінити російські матюки

Леся Ставицька, авторка книги «Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики», пояснює: комунікативні аспекти непристойної лексики пов’язуються передусім із тим, що вона вербалізує образу як таку. Головне завдання образи — знизити соціальний статус опонента і таким чином ствердити свою перевагу. У цьому разі реалізується агресія ворожості, адже лайку призначено для того, щоб завдати моральних збитків.

Цікаво, що російські матюки мають яскраво виражений відгенітальний і сексоцентричний характер. За їхню основу найчастіше береться статевий акт, часто збочений, репродуктивні органи та особи, «нагороджені» різними сексуальними характеристиками. А ось українські матюки — «анального» спрямування та часто пов’язані з актом дефекації, з видільним органом та продуктом цього копроректального акту. У цьому українська лайка багато в чому схожа на європейську, де правлять бал французьке merde, німецьке Scheisse, Dreck, Lecken Sie mir Arsch та польське gowno.

Ветеран: Підозра Шабуніну — попередження всім, хто "воює" у ресторанах

Підозра Шабуніну — є сигналом про те, що паразитування на ЗСУ не залишиться без покарання

Про це заявив ветеран російсько-української війни Олексій Сталкер, коментуючи вручення військовослужбовцю Віталію Шабуніну підозри про кримінальне правопорушення.

"Підозра Шабуніну – важливий сигнал усім мобілізованим ухилянтам із тилового батальйону "Невидимка": не можна паразитувати на ЗСУ. Два світи. В одному воїни захищають країну, в іншому – шахраї мімікрують під захисників, порушуючи закон і підриваючи віру в ЗСУ", – написав "Сталкер".

Ветеран нагадав, що Шабунін формально обіймав посаду у 207 батальйоні ТрО, але у своїй частині не зʼявлявся. При цьому, за словами Сталкера, він отримував і грошове забезпечення, і щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30 тисяч гривень. Увесь цей час "активіст" був відряджений до НАЗК та регулярно відвідував київські ресторани, зазначив він.

Чому "русские" — це не етнос

Автор: Grok, створений xAI 

Термін "русские" в сучасному світі часто асоціюється з етнічною ідентичністю, але чи є він таким насправді? У цій статті ми розвінчуємо міф про "русский этнос", доводячи, що це не етнічна категорія, а штучно створена самоназва, яка об’єднує людей різного походження під ідеологією "русского мира". Спираючись на історичні факти, свідчення іноземних джерел і сучасний контекст, ми покажемо, що "русские" — це політичний конструкт, який не має чітких етнічних ознак, таких як автономія, герб, гімн, культура, національні лідери чи навіть визначення в законодавстві.

Історичне коріння: "русские" як імперський проєкт

Термін "русские" почав активно використовуватися в Московії лише з XVIII століття, коли Петро I у 1721 році проголосив Російську Імперію, замінивши назву "Московія" на "Росія". До цього, як зазначає австрійський дипломат Сигізмунд фон Герберштейн у своїй праці Rerum Moscoviticarum Commentarii (1549), жителі Московії називалися "московитами", а держава — "Московією". Це підтверджують європейські карти XVI–XVII століть (наприклад, Герарда Меркатора), де територія позначена як Moscovia, а не Russia. Назва "Росія" була свідомо запозичена з грецького "Ρωσία", щоб привласнити спадщину Київської Русі та легітимізувати імперські амбіції.

Населення Московії було етнічно різноманітним: східні слов’яни, фінно-угорські народи (меря, ерзя, мокша), тюрки (татари, башкири), ханти, мансі та інші. Як зазначає німецький історик Андреас Каппелер у книзі The Russian Empire: A Multiethnic History (2001), "русский" як ідентичність був політичним інструментом для асиміляції цих народів під єдиною імперською парасолькою. Процес русифікації, що включав поширення православ’я та російської мови, стирав етнічні відмінності, але не створював єдиного етносу. Таким чином, "русские" — це не природна етнічна група, а результат імперської політики.

Ідентичність як форма майбутнього

Криза ідентичності — не абстрактна загроза, а фундаментальна проблема, яка сьогодні стоїть перед українським суспільством. Ідентичність дедалі більше втрачає свою виразність, перетворюється на тіньову форму, що вислизає з розуміння і не здатна дати відповіді на базові питання: "хто ми є?", "навіщо ми є?", "ким ми маємо стати?".

Багато людей не знають, що їм робити, бо не знають, ким вони є. Цей параліч волі та вчинку має своє джерело не в зовнішніх обставинах, а в антропологічній дезорієнтації. 

Якщо ми не здатні зрозуміти, ким ми є, то втрачаємо і уявлення про те, ким можемо бути. Якщо відмовимось від зусиль зберігати, осмислювати й передавати свою ідентичність — ми приречені делегувати свою долю іншим. А там, де доля визначається не нами — питання "хто ми?" поступово втрачає сенс. Бо нас тоді більше немає.

Саме за це точиться сьогоднішня війна. Не лише за території, а за право на власну ідентичність, за можливість бути собою.

Хома Кожин, командир колісниць смерті в армії батька Махна

Хома Кожин — повстанський отаман, анархіст, командир колісниць смерті в армії батька Махна

Хома Кожин народився в 1895 році, в селі Катеринівка нині Мар'їнський район Донецька область.

 

Майже нічого не відомо про особисте життя одного з лідерів махновського руху, який до Української повстанської армії імені батька Махна приєднався зі своєю кулеметною командою наприкінці червня 1919 року в районі теперішнього Запоріжжя (тоді - Олександрівська), де його намагалися заарештувати більшовики. 27 червня в Кічкас прибув Червоний загін особливого призначення на чолі з К. Медведєвим і політкомом Антоновим, щоб заарештувати Кожина, але під час арешту були схоплені кулеметниками Кожина і розстріляні.

 

Лише датований 24 травня 1913 року запис зберігся в метричній книзі Успенської церкви села Богояв'янка Маріупольського повіту. 

Згідно з ним, цього дня селянин села Катеринівка Хома Гордійович (Леонтійович) Кожан повінчався з селянською села Богоявленки Харитиною Митрофанівною Острягіною. І уточнення є, що обом було по 18 років. Тобто, майбутній командир бойових махновських тачанок, які цілком справедливо заведено називати колісницями смерті, народився 1895 року (був на сім років молодший за Нестора Махна). Чому в нього записано два по батькові, зрозуміти неможливо. За батьком і вітчимом, чи що?

 
Насправді його прізвище його було Кажан («летюча миша»). А Кожа - це прізвисько Хоми, який носив шкіряну куртку (як і на фото). За цим прізвиськом він отримав і псевдо УПА: "Кожин". Священик же, ймовірно, записував його прізвище на слух і тому помилився.

Наш світ рухається шляхом, який був передбачений Орвеллом

25 червня 1903 року народився Джордж Орвелл

Джордж Орвелл

Багато його творів пророчі - особливо роман «1984» та повість «Колгосп тварин», де він описує соціальні, політичні та гуманітарні сторони майбутнього суспільства.
Так ось, коли настав той загадковий 1984-й рік, було підраховано, що зі 137 пророцтв письменника на той момент збулося 100. 

Чому ці пророцтва стали нормою життя в XXI столітті?

І, головне, чому ці "норми" переважна більшість наших сучасників сприймає як щось природне, належне і навіть бажане, як таку собі "нову нормальність"?

Звичайно, в деяких своїх аспектах, таких як тотальне насадження трансгендерності, критичної расової теорії, просування штучного інтелекту, генетично модифікованих організмів, наркотиків та цифрових валют — сучасність виявилася навіть крутішою за фантазії Орвелла.

Тобто наш світ дійсно рухається шляхом, який був передбачений Орвеллом?

Пізнала життя: 6 ознак зрілої та усвідомленої жінки — чи впізнаєте себе?

Хто така зріла й усвідомлена жінка? Чим відрізняється її погляд на світ? І якими принципами вона керується, щоб бути щасливою? Розбираємося в нашій статті.

 

Психологічна зрілість і усвідомленість — це поняття, що з’явилися у нас відносно недавно. Мудрість, внутрішня врівноваженість, гармонійні стосунки із собою та з оточенням — ось коротка характеристика ментальної зрілості.

Ці якості можна набути вже до 30 років, а можна й у поважному віці залишатися інфантильною та наївною. Визначити, як у вас справи з усвідомленістю, можна за кількома ознаками, які ми зараз розглянемо.

Так казав Вінстон Черчиль

Вінстон Черчиль - видатний британський політичний діяч, відомий тим, що двічі ставав прем'єр-міністром Великобританії і один раз - міністром оборони, а також своїми влучними висловами і афоризмами. Творчість Вінстона Черчиля, будь то мемуари, записи промов про міжнародні відносини або збірники афоризмів, буде корисно для кожного, хто цікавиться світовою історією, політикою, військовою справою або просто біографією цікавих історичних персон. «Найбільший британець в історії» - так називають його багато критиків і істориків. Автор навіть удостоєний Нобелівської премії в галузі літератури.

1. Якщо ви йдете крізь пекло – йдіть, не зупиняючись.

2. У тебе є вороги? Це добре. Значить у своєму житті ти щось колись відстоював.

3. Будь-яка криза – це нові можливості.

4. Розумна людина не припускається сама всіх помилок – вона дає шанс і іншим.

5. Найкращий аргумент проти демократії – п'ятихвилинна розмова із середнім виборцем.

6. Успіх - це здатність крокувати від однієї невдачі до іншої, не втрачаючи ентузіазму.

7. Сокіл високо піднімається, коли летить проти вітру, а не за вітром.

Як Махно зважився на відкриту війну проти червоних

"12 червня Ворошилов із неприхованою радістю доповідав Троцькому: 

"Махновия разбита Шкуро вдребезги, отдельные махнята вопят о защите и покорности соввласти. Момент ликвидации этого гнойника самый удобный. Наша беда – отсутствие регулярных частей, которыми нужно занять Махновский фронт и ликвидировать остатки банд. Полное отсутствие снаряжения, вооружения и даже продовольствия в 14 армии лишает возможности сколачивать на месте из рабочих надежные батальоны. Состояние фронта требует экстренных мер".

Тобто все чудово, тільки військ на фронті немає, крім махновських. А по цих махновських військах того ж дня було завдано зрадливого удару: на станції Синельникове чекісти заарештували семеро членів та співробітників махновського штабу. 17 червня їх доставили до Харкова та розстріляли за вироком Надзвичайного трибуналу за звинуваченням у "измене советской власти, антисоветском заговоре, открытии фронта Деникину".

Махно, попри оприлюднення вже 18 червня в "Известиях Харьковського совета" повідомлення про цей розстріл, дізнався про нього приблизно через тиждень. Тільки після цього він зважився нарешті на відкриту війну проти червоних. 

Перейшовши на правий берег Дніпра, 26 червня загін Махна атакував латиський продзагін в селі Томаково Олександрівського повіту та стратив його командирів. Після цього наказом начальника Кримської дивізії Дибенко "бандит Махно и его ближайшие сотрудники" були оголошені поза законом."

Що означає термін «чорний лебідь»?

Поняття «чорний лебідь» стало знаковим у нинішній час. 

Популярність цього терміну прийшла після того, як у 2007 році вийшла книга ліванського вченого та філософа Насіма Талеба «Чорний лебідь: вплив надто неймовірного» яка стала світовим бестселером.

«Чорний лебідь» — це несподівана подія, яку важко передбачити та яка змінює історію чи життя окремої людини.

Вона здається випадковою, але такою насправді не є. І якщо розглядати причини її появи ретроспективно, виявляється що вона цілком закономірна. І коли «чорний лебідь» вже прилетів, це цілком можна пояснити. Али заднім числом.

Чому прилітають «чорні лебеді»?

7 жорстких порад психолога

Уявляєте психолога спокійною, врівноваженою людиною, яка раціонально оцінює ситуації, зважує кожне слово та висловлюється так, щоб усі залишилися задоволені й ніхто не образився? А що, як ми скажемо, що психологи можуть бути не лише «білими та пухнастими», а й давати досить жорсткі поради?

Іноді власне благополуччя та щастя потрібно буквально «вигризати зубами» — і психологи це точно знають. Тож у цій статті ми ділимося з вами топом жорстких порад від психологів.

Це не про вас.

Чужі оцінки ваших вчинків, зовнішності, слів чи чого завгодно — не мають до вас жодного стосунку. Критика, осуд чи коментарі формуються всередині того, хто їх висловлює. Вони свідчать лише про інтелект або внутрішній стан цієї людини — і взагалі нічого не говорять про вас. Знайома фраза: «Краса — в очах того, хто дивиться»? Вона стосується не лише краси. Людина, яка бачить у інших щось бридке — носить це бридке в собі.

Ким насправді є росіяни, або походження московитського народу

«Фізичний тип московита — це переважно тип калмика»
Ілля Рєпін. Портрет калмика. Графітний олівець на папері. 19,6 × 13,8 см

На теперішній московській області і навколо не існує слов'янських народів. 

До 17 століття в московському улусі Джучі (Тартарія) правила династія Чингізидів з державною давньо монгольською мовою (письмо уйгуриця). 

У 18 столітті було штучно створено московське наріччя ТІЛЬКИ для Двору (для адміністрації). 

Письменник-перекладач Федір Григорович Карін (1780 рік): "Жахлива різниця між слов'янською мовою та московською, яка сама по собі була бідна, а підроблена до слов'янської стала вже потворною". 

Філолог Шишков О.С.: "Якщо слов'янську мову відокремити від московської (російської), то з чого ж ця остання складатися буде? Тільки з одних ТАТАРСЬКИХ слів, як ось: лошадь, кушак, колпак, сарай и прочее", адже основа мови РІДна татарська. 

Астольф де Кюстін (1839 рік): «Московити вихідці спільноти племен, які тривалий час були кочівниками, вони ще не забули про кочовий спосіб життя. Петербург це армійський штаб, а не столиця нації. Всі народи, що переселилися з Азії в Європу стоять тут табором немов турки. Московити це дикуни, байдужі до святості даного слова, до всякого правдивого почування, до почуття справедливості. Все у них — тріумфуюча брехня, облуда й обман, брак всякого морального сенсу, відсутність поняття права і обов’язку. Фізичний тип московита — це переважно тип калмика» . 

В середині 19 століття московитів назвали штучним терміном - великороси, а в 1930 роки впроваджено політичну (без своєї республіки) націю - руССкій (чий?). 

© Історик, археограф Арсеній Миколайович Насонов (1940 рік): "русскіє - це літописні татари".

Читайте також:  Чому РФ не має відношення до Київської Русі - доводять беззаперечні факти

Чому РФ не має відношення до Київської Русі - доводять беззаперечні факти

Чому Росія не має жодного стосунку до Київської Русі - спростування московських міфів, брехні та маніпуляцій. 

Про що йдеться у цій статті:

• Яка країна є спадкоємцем Київської Русі
• Чому Московія не має жодного стосунку до Русі
• Що сталось в 862 році 
• Чому руські – не росіяни, а Київська Русь – не росія 
• Про що говорять літописи 

Історичні факти на Московії завжди перекручують, і однією з найбільших маніпуляцій, яку використовують у сучасній росії, є спроба прив'язати себе до Київської Русі. Пояснюємо, чому твердження про те, що так звана "російська державність" походить від Київської Русі є хибним.

Міф про 862 рік - хто такий князь Рюрик

Московські фальсифікатори історії застовбили за собою дату 862 рік - ніби це час, коли згідно з легендою Рюрик прийшов правити в Новгород і начебто від цього почалась історія Русі. І тому саме цей рік використали москвини, щоби у 2012 році відсвяткувати 1250 років "російської державності". Ще й найбільший пам'ятник Володимиру - київському князю вліпили в Москві, яка виникла через 2-3 століття після самого Володимира.

Що цікаво, навіть ця історія має значну невідповідність.

Рюрик, вигаданий засновник Русі, пов’язаний із 862 роком, але перша згадка про Русь датована 839 роком в бертинських хроніках. Тобто, Русь існувала набагато раніше за пропагандистську дату "російської державності".

Афоризми Маршалла Маклюена – «маклюенізми»

Ге́рберт Ма́ршалл Маклюе́н (Marshall McLuhan, (1911-1980) — канадський філософ, філолог, літературний критик, дослідник медіа, теоретик впливу артефактів як засобів комунікації. Широко відомий як дослідник впливу електричних і електронних засобів зв’язку на людину і суспільство.

Роботи Маклюена вважаються одним із наріжних каменів вивчення медіаекології. Його погляди на важливість технологій для соціальної організації сприяли поширенню ідеї про те, що світ — це єдина, транснаціональна людська спільнота. 

• Спосіб передачі повідомлення вже сам по собі є повідомленням.

• У ці електричні часи ми вдягаємо на себе людство, як шкіру.

• Справжня правда: нас формує те, що ми самі створюємо у зіткненні зі світом.

• На космічному кораблі "Земля" немає пасажирів — лише члени екіпажу.

• Надмір породжує бідність.

• Освіта — це самозахист суспільства від шкоди, яку приносять медіа.

• Моральна позиція — це сурогат, замінник розуміння суті технологічних змін. Той, хто не розуміє, починає моралізувати.

• Мова, мова, слова — для розуму те саме, що колеса для ніг.

• Лише незначні секрети потребують приховування. Великі відкриття захищає суспільне нерозуміння.

Клоун TACO: як Трамп сам собі притягнув Ефект Стрейзанд

Вашингтон, TACO-town — Дональд Трамп, 45-й і, як тепер кажуть, найгостріший президент США, офіційно увійшов у кулінарно-політичний фольклор Америки під прізвиськом TACO — «Trump Always Chickens Out» (Трамп Завжди Дає Задню). Та́ко (іспанською taco) – це також популярний в США гострий мексиканський стрітфуд з тортильї в яку загорнуті різні начинки.

Кілька тижнів тому Роберт Армстронг із Financial Times описав цікаву закономірність, яка стала бізнес-стратегією цілої епохи, де політична гойдалка перетворилася на інвестиційну модель:

- Трамп оголошує про нові мита — фондовий ринок падає.
- Трамп відступає — ринок стрімко зростає.

Інвестори зрозуміли: купуй після тарифів, продавай після твітів про мир. Армстронг назвав це торгівлею TACO — скороченням від Trump Always Chickens Out.

Найкращі цитати про ідіотів

«Ідіот впевнений, що всі навколо — ідіоти.» — Рюноске Акутагава (1892–1927), японський письменник, класик нової японської літератури

«Ніколи не сперечайтеся з ідіотами. Ви опуститеся до їхнього рівня, де вони задавлять вас своїм досвідом.» — Марк Твен (1835–1910), американський письменник, журналіст і громадський діяч

«Думка більшості завжди помилкова, бо більшість людей — ідіоти.» — Едгар Аллан По (1809–1849), американський письменник, поет, літературний критик і редактор

«Тільки ідіоти та мерці не змінюють своїх переконань. Ми, розумні люди, і ми їх змінюємо.» — Беніто Муссоліні (1883–1945), прем'єр-міністр Італії, журналіст

Читайте також:  Українські прислів'я та приказки про йолопів, нетямущих та дурнів

«Відпускайте ідіотів і клоунів зі свого життя. Цирк має гастролювати.» — Фаїна Георгіївна Раневська (1896–1984), радянська актриса театру і кіно

«Тільки повний ідіот буде сперечатися з жінкою і закликати її до логіки.»
— Еріх Марія Ремарк (1898–1970), німецький письменник

«Уявіть, що ви ідіот, і уявіть, що ви член конгресу; втім, я повторююсь.»
— Марк Твен  

«Можливо, він говорить як ідіот і виглядає як ідіот. Але ви не повинні помилятися: він дійсно ідіот.» — Граучо Маркс (1890–1977), американський актор, комік

Збірник народної мудрості "Чи далеко яблуко впало від яблуні..."

У 1933-му році американський вчений Річард Дженте у своїй статті «Німецькі прислів'я зі Сходу» довів, що прислів'я "Яблуко від яблуні недалеко падає" має німецьке походження. На кінець XVI століття цей вислів глибоко укорінився у німецькій мовній культурі і сьогодні вважається одним з найпопулярніших прислів'їв світу. Принагідно зауважимо, що прислів'я "Яблуко від яблуні недалеко падає" має велику кількість варіантів, які широко вживаються в українському фольклорі:

• Яблуко від яблуньки далеко не відкотиться, а хоч відкотиться, то хвостиком обернеться.
• Не впаде грушка далі від листка.
• Яке коріння, таке й насіння.
• Яка клепка - така й бочка, яка мати - така й дочка.
• Який дуб - така й бочка, яка мати - така й дочка.
• Яке дерево, така сливка, яка мати, така дівка.
• Яка гребля, такий млин; який батько, такий син.
• Яке дерево, такий клин, який батько, такий син.
• Який батько, такий син - викрали з діжки сир.
• Який дуб - такий тин, який батько - такий син.

Суть прислів’я проста – з подібного народжується подібне.

Про екзистенціалізм та марксизм

В травні, в один день з різницею в п’ять років народилися - основоположник екзистенціалізму Серен К'єркегор (1813 р.) та творець політекономії та матеріалістичного розуміння історії Карл Маркс (1818 р.).

Мабуть за цей час якось інакше склалися на небі зорі, бо ідеї ​​обох, які радикально змінили світ, мають прямо протилежне ставлення до людини.

К'єркегор побачив в людині найскладнішу натуру, якій властиві страх, відчай, самотність, усвідомлення своєї недосконалості та обмеженість свого існування, але разом з тим і - прагнення краси, любов до світу, загострену радість життя...

І головне — людина К'єркегора є вільною. Вона просто приречена на свободу.
Проте Маркс відніс людину до продуктивних сил, зробивши її лише гвинтиком соціального механізму, - який забезпечує технологічний прогрес та прагне лише справедливого розподілу соціальних благ.

Людина Маркса проста, безлика, завжди об'єднана в колективи і цілком не вільна.
Екзистенціалізм ж перевів основний інтерес філософії від створення цілісних картин світу та від вивчення соціального устрою на окрему людину.

Українські прислів'я та приказки про йолопів, нетямущих та дурнів

 

Борода виросла, а розуму не принесла.

Борода, як у старого, розуму, як у малого.

Верба хоч і товста, але зсередини пуста.

Виріс, а розуму не виніс.

Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.

Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить.

Ворона за море літала, а розуму не набрала.

Голосний, як дзвін, а дурний, як довбня.

Густо дивиться, та рідко бачить.

Не сперечайся з п’яним ірландцем, 1956 рік, Нью-Йорк

Літак на Сент-Ніколас Авеню, неподалік від 191-ї вулиці,  Нью-Йорк

У суботу, 29 вересня 1956 року, слюсар із Нью-Джерсі Томас Фіцпатрік культурно відпочивав у барі. Розваги йшли своєю чергою, поки розмова не зайшла про дорожній рух. Слово за словом — і от уже Томмі сперечається, що зможе долетіти з Нью-Джерсі до цього самого бару в Північному Манхеттені за 15 хвилин.

Томмі, хоч і був гарячим хлопцем, добре знав, на що йде. У Нью-Джерсі є аеропорт Тетерборо, а у Томмі — ліцензія пілота...

30 вересня о третій годині ранку п’яний вщент ірландець викрав літак, що належав льотній школі в Тетерборо, і через кілька хвилин приземлився на Сент-Ніколас Авеню, неподалік від 191-ї вулиці — точнісінько біля бару, де й було укладене парі.

Фіцпатрік відбувся на диво легко. Власник літака відмовився подавати заяву про викрадення, а відібрана пілотська ліцензія — то дрібниця, адже Томмі й не збирався більше літати.

Але, як то кажуть, не зарікайся! Через два роки, 4 жовтня 1958-го, Томмі знову культурно відпочивав у барі. І, звісно, знову зайшла мова про його політ — як не як, річниця! Але тут цей чортів бармен посмів засумніватися! Мовляв, не вірить, що літак може сісти на вулицю! Мовляв, сумнівається, що Томмі каже правду!

«Віткофф має піти». Республіканці обурені його роллю у переговорах щодо України

Російський диктатор Владімір Путін і спеціальний представник президента США Дональда Трампа Стівом Віткофф, рід час зустрічі яка відбулася в Санкт-Петербурзі 11 квітня 2025 року

Посада Стіва Віткоффа як спеціального посланця президента США викликає дедалі більше запитань. Як повідомляє Reuters, справа дійшла до того, що республіканці розглядають можливість усунення його з посади, - повідомляє Reuters.

Як Віткофф порушив протоколи безпеки

Порушивши стандартні протоколи безпеки, Віткофф запросив до свого приватного будинку на вечерю посланця Кремля Кирила Дмитрієва, який перебуває під санкціями США через вторгнення Росії. Це сталося ще до запланованої зустрічі в Білому домі.

За словами двох осіб, обізнаних із ситуацією, це викликало тривогу як у Білому домі, так і в Держдепартаменті.

Штраф за не увімкнену "аварійку" — коли поліція не має права карати водіїв

Поліція часто штрафує водіїв на 510 грн за невключену аварійку після зупинки, навіть якщо порушень не було. 

Правоохоронці зупиняють авто та виписують штраф за відсутність аварійної сигналізації, хоча водії стверджують, що їх зупинили без причин.

Чи зобов’язаний водій увімкнути «аварійку» і чи є такі штрафи законними, — йдеться у статті в виданні «Поштівка».

У розділі «Попереджувальні сигнали» Правил дорожнього руху є пункт 9.9.б, який визначає, що аварійну світлову сигналізацію слід вмикати при зупинці транспортного засобу на вимогу поліцейського.

Згідно з цим пунктом, водій зобов’язаний увімкнути аварійну сигналізацію під час зупинки автомобіля працівниками поліції. Однак це є обов’язком, а не правом водія.

У статті зауважують, що поліцейські пильно слідкують за виконанням цього правила, тому і часто накладають штрафи для виконання планових показників у роботі.

Згідно з ч.2 ст. 122 КУпАП, порушення правил користування попереджувальними сигналами або зовнішніми освітлювальними приладами при початку руху чи зміні напрямку руху передбачає штраф у розмірі 510 грн.

«Однак, ця норма не передбачає відповідальності за порушення при зупинці автомобіля на вимогу поліцейського», — зауважує автор статті.

Аналіз ч. 2 ст. 122 КУпАП показує, що штраф за невключену аварійку передбачений лише при початку руху або зміні напрямку, а не під час зупинки автомобіля. Оскільки зупинка авто поліцією не є зміною напрямку руху, такі штрафи є незаконними.

У разі невключення аварійки при зупинці це може розглядатися лише як порушення за ст. 125 КУпАП, що передбачає лише попередження без штрафів.

Чи знаєте ви, що зелений, чорний, білий, улун, пуер та інші чаї виробляються з листя, зібраного з одного й того самого чайного куща?

Чи знаєте ви, що зелений, чорний, білий, улун, пуер та інші чаї виробляються з листя, зібраного з одного й того самого чайного куща? 

 

Багатьох може здивувати цей факт, але в природі існує лише одна рослина, з листя якої виготовляють усі види чаю . У науковій класифікації вона зветься Camellia Sinensis. Саме її вирощують у Китаї та Японії, Індії та Шрі-Ланці, у В'єтнамі та Таїланді, а також ще в понад 40 країнах світу.

 

При цьому ми звикли уявляти чайні плантації як широкі поля з низькими кущами. Насправді висоту цих кущів спеціально обмежують обрізанням — задля зручності збору листя. У природних умовах Camellia Sinensis може жити близько 100 років і досягати висоти до 15 метрів.

Ірина Фаріон: Хтось здатен побачити зв'язок між топоніміконом та смертю???

Ірина Фаріон: «Не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву»

 

Щодалі ми продовжуємо аналізувати хронологію дописів Ірини Фаріон в її соцмережах з початку великої війни, тим більше розуміємо, якого цілісного Державника і мислителя було цинічно вбито 19 липня 2024 року у Львові. А детальний аналіз публічно сказаного і написаного науковицею породжує висновки, кому насамперед було вигідне це жахливе вбивство.

 

3 квітня 2022 року Ірина Фаріон написала:

 

"Хтось здатен побачити зв'язок між топоніміконом та смертю??? Дивлюсь репортаж з Бучі. На яких вулицях лежать вбиті цивільні?! Кірова, Пушкіна, Лермонтова!!! Ось вам і "какая разніца"...

 

Світ і Україна шоковані кацапськими вбивствами в Бучі, Ірпені, МаріЮполі та ін. Так ніби на було вбивства хоча 6 трьох символів нації, яких так хоче денацифікувати Пуйло: Коновалець, Шухевич, Бандера.

Не було Голодомору.

Не було Батурина.

Не було вбивства інтелектуальної еліти у 20-30 роки 20 століття.

НЕ БУЛО в свідомості тих, що нили 8 років про мир, замість того, щоб готуватися до війни та перемоги.

 

Байдужість до історичної правди веде до пекельної трагедії сьогодення.

 

А хто у нас скасував Історію України у вишах і злиття її з всесвітньою історією???? 

 

A хто у нас почистив програми української літератури від героїчно-трагічних текстів, щоб не травмувати дітей???? Ліберасти після Майдану. Порошенко, Яценюк, Квіт, Гриневич. Плата за любов до ката. 

 

Словом, не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву.

 

Помстіть смерть лицарів. Це з Декалогу націоналіста."

Вживання алкоголю позитивно впливає на рівень холестерину

Вчені Гарварда проаналізували дані 58 000 людей і з'ясували:

 • Помірне вживання вина, пива, текіли та інших спиртних напоїв сприяє підвищенню «хорошого» холестерину (ЛПЗЩ), який очищає судини, а також знижує рівень «поганого» холестерину (ЛПНЩ);

 • Алкоголь зменшує концентрацію фібриногену - білка, що відповідає за згортання крові, що позитивно впливає на здоров'я серця;

 • У людей, які відмовилися від алкоголю під час дослідження, спостерігалося збільшення «поганого» холестерину та зниження «хорошого».

Отже, варто підняти келих за вчених)

Читайте також:  Фахівці розповіли про користь алкоголю для серця

Корисні прийоми «техніки спілкування» які корисно знати українцям

Як зробити свою комунікацію максимально переконливою?

Ось кілька коротких і корисних прийомів "техніки спілкування":

Активне слухання: Показуй, що чуєш співрозмовника — кивай, повторюй ключові слова ("Тобто ти кажеш, що…"), не перебивай.

Відкриті запитання: Став запитання, які починаються з "Як?", "Чому?", "Що?" — це допомагає розвинути розмову (наприклад, "Як ти це бачиш?").

Емпатія: Вислови розуміння почуттів іншої людини ("Я розумію, що це тебе засмутило").

"Я-повідомлення": Говори від себе, щоб уникнути звинувачень ("Мені здається…", а не "Ти завжди…").

Позитивний тон: Починай і закінчуй розмову на добрій ноті, навіть якщо є розбіжності.

Паузи: Давай час на обдумування — мовчання допомагає уникнути поспішних слів.

Ці прийоми прості, але дуже ефективні для покращення спілкування. Тепер розкажемо про корисні навички ефективного спілкування:

Як формується наша думка, і чому це важливо розуміти?

🧠 Як формується наша думка, і чому це важливо розуміти? Кожен із нас має власну думку, яка базується на знаннях, досвіді, цінностях та переконаннях. Наше уявлення про світ формується роками під впливом багатьох факторів.

▶️ Перше і найсильніше – це найближче оточення: батьки, рідні, значущі дорослі. Саме вони вчать нас, як взаємодіяти зі світом, у що вірити та кого слухати.

▶️ Згодом до цього додається власний досвід, формуються цінності та переконання. Ми схильні вважати свою думку правильною, адже так почуваємось більш впевненими.

▶️ Будь-яка інформація, що підтверджує нашу думку, здається нам істиною. А те, що їй суперечить – відкидається як хибне. Це робить нас вразливими до маніпуляцій!

Рівень обізнаності теж може стати полем для впливу. Що менше ми знаємо, то легше сприймаємо нову інформацію на віру – особливо, якщо вона звучить впевнено та підтверджена нібито "експертами". Посилання на умовних науковців, псевдодослідження та маніпулятивну статистику можуть створювати ілюзію достовірності. Подача спотвореної інформації з посиланням на "надійні" джерела  —  це один із найпоширеніших методів маніпуляції.

Критичне мислення – наш головний захист! Вчіться ставити під сумнів інформацію, аналізувати та порівнювати різні джерела.

Путін був вкрай принижений Україною – і Трампу потрібно про це пам’ятати

Сміливість початкових припущень Путіна зустрілася з непохитною рішучістю нації, яка не бажає поступитися своєю свободою. Український народ показав, що стійкість, стратегічна кмітливість і лідерство неймовірного героя можуть переломити ситуацію проти навіть найстрашніших ворогів.

Коли три роки тому Володимир Путін почав свою так звану «спеціальну військову операцію» проти України, він уявив собі швидкий і простий переворот: триденний бліц, під час якого його війська тріумфально вкотяться до Києва, обезголовлюючи українське керівництво та встановлюючи поступливий маріонетковий уряд під великим пальцем Москви. У його свідомості було мало місця для опору, не було сподівань на тривалу боротьбу і, звичайно, не було очікування лютого українського духу, який незабаром проявиться, пише Поштівка з посиланням на Daily Express

З самого початку стратегія Путіна була побудована на великих припущеннях. Він припускав, що український уряд і армія розваляться, як картковий будиночок під тиском російської могутності. Його план базувався на швидкому домінуванні – захопленні або навіть усуненні президента Зеленського та його ключових радників – з подальшим плавним захопленням влади, яке, теоретично, залишило б мало місця українському народу для згуртування. Але ніщо не могло підготувати його до незламної волі нації, яка відмовлялася поступатися.

Жорстока дійсність сильно вдарила по Росії. Замість легкої перемоги Москва опинилась у конфлікті, який переріс у жорстоку, важку війну, що нагадувала окопну війну Першої світової війни. Початкова фаза операції, яка мала бути коротким вторгненням, швидко перетворилася на тривалу військову трясовину. Очікуваний «блискавичний успіх» обернувся низкою прорахунків і стратегічних помилок, виявивши великі прорахунки розвідки та кричущу недооцінку стійкості України.

Політичні переслідування дослідників Голодомору: щодо Ткаченка та Дробовича відкрито кримінальну справу

ДБР 31 січня 2025 р. відкрило кримінальну справу відносно екс-міністра культури Олександра Ткаченка та екс-голови Українського інституту національної пам’яті Антона Дробовича.

Державне бюро розслідувань 31 січня 2025 р. відкрило кримінальну справу відносно екс-міністра культури Олександра Ткаченка та екс-голови Українського інституту національної пам’яті Антона Дробовича, які організували політичні переслідування дослідників Голодомору-геноциду українців.

Як повідомляли раніше журналісти «України молодої», точкою відліку «війни», яку розпочали Ткаченко та Дробович проти дослідників, стало 7 вересня 2021 р. Саме тоді у Києві відбувся Міжнародний форум “Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо”, на якому були озвучені наслідки жахливих злочинів проти української нації, вчинених комуністичним тоталітарним режимом у ХХ ст. На заході, у якому взяли участь науковці, представники влади, духовенства, української діаспори, були оприлюднені новітні дослідження та втрати української нації під час Голодомору-геноциду –10,5 мільйонів українців.

Хто такі шизоїди, як з ними спілкуватися і чому не варто вважати їх «ненормальними»

Не потрібно плутати шизоїдів з шизофреніками!

ШИЗОЇД - конституціонально-генетичний
склад особистості, якій властиві аутизм
(заглибленість у внутрішнє життя,
відсторонення від зовнішнього світу),
емоційна холодність, що поєднується
з підвищеної ранимістю,
переважання абстрактного мислення;
часто поєднується з астенічною статурою.

Таких людей небагато, 1-2%. Вони не люблять, коли до них наближаються надто близько, і часто відлякують людей своєю особливою поведінкою. Багато хто вважає їх «не такими». Але вони звикли до цього.

Люди шизоїдного типу особистості в якості захисного механізму використовують відстороненість. Вони йдуть — від людей, в самотність, у світ власних фантазій. 

Шизоїдна акцентуація — вид характерного сприйняття фізичної особи, який характеризується замкненістю індивіда, його відгородженістю від інших людей. Шизоїдним людям бракує інтуїції та вміння співпереживати. Вони важко встановлюють емоційні контакти. Мають стабільні та постійні інтереси, небагатослівні. Внутрішній світ майже завжди закритий для інших і заповнений захопленнями і фантазіями, які призначені тільки для «потішання» самого себе. Можуть проявляти схильність до вживання алкоголю, що ніколи не супроводжується відчуттям ейфорії.

Вони частково або повністю замкнуті від зовнішнього світу, примудряються практично не контактувати з ним, хоча постійно там перебувають. Вони дивляться тільки на те, що твориться у них «всередині». Ставлення таких людей до громадської думки не дозволяє їм нормально відкрито виражати емоції і громадську думку. У свідомості йде постійний багатогранний розумовий процес, який навколишні ніколи не зрозуміють, але ось відкрито висловити його людина з таким темпераментом не може. Будь-яка їх дія спрямована на відокремлення, через що їх внутрішнє его стає дедалі більше, досягаючи неймовірного рівня цинізму, через що вони тримаються відокремлено. Оточуючі вважають шизоїдів надто дивними, навіть неадекватними.

107 років тому у Києві почався червоний терор

У підвалах ЧК.

107 років тому у Києві почався справжній Апокаліпсис – банди Муравйова захопили місто і розгорнули тут червоний революційний терор

В ніч на 8 лютого 1918 р. більшовицькі війська під командою Михайла Муравйова після обстрілу з Дарниці вдерлися до Києва. З цього моменту почалося безжальне знищення і пограбування усіх, хто траплявся на шляху армії загарбників. Більшовики пояснювали свої дії «революційною доцільністю». І чи не найбільше з усіх районів столиці від дій бандитів Муравйова тоді постраждав Печерськ. 

Після того, як українські частини з боями почали відходити від Києва, червоні почали роззброювати і обстрілювати з артилерії нейтральні частини. Причина цього досі не зрозуміла дослідникам, однак більшовики карали усіх, хто їх не підтримував – навіть абсолютно нейтральних військових або цивільних. Сам Муравйов так нахвалявся у доповідях керівництву про початок захоплення Києва: «Я приказал артиллерии бить по высотным и богатым дворцам, по церквям и попам... Я сжег большой дом Грушевского, и он на протяжении трех суток пылал ярким пламенем». А ще пізніше він дав самостійну оцінку скоєному ним: «Мы идем огнем и мечом устанавливать советскую власть. Я занял город, бил по дворцам и церквям... бил, никому не давая пощады! 28 января Дума (Киева) просила перемирия. В ответ я приказал душить их газами. Сотни генералов, а может и тысячи, были безжалостно убиты... Мы могли остановить гнев мести, однако мы не делали этого, потому что наш лозунг — быть беспощадными!».

Хто і навіщо створює спам і ботів у соціальних мережах?

Провівши достатньо часу на будь-якій соціальній платформі, ви, ймовірно, помітите сумнівні акаунти, які публікують дивні коментарі, надсилають підозрілі посилання або відповідають одним і тим же шаблонним повідомленням знову і знову. Хто ж за ними стоїть і яка їхня мета?

Ці акаунти з’являються на YouTube, Instagram, Facebook та інших соціальних мережах. У багатьох випадках це боти – автоматизовані акаунти, що працюють на основі скриптів, алгоритмів або їх поєднання.

Типи ботів у соціальних мережах

Інтернет процвітає завдяки спілкуванню в режимі реального часу. Боти в соціальних мережах грають на цьому. Їхні творці програмують їх на репост трендового контенту, підписку на певні акаунти або створення відповідей з позитивними коментарями, щоб певні теми виглядали більш популярними.

Деякі з них досить нешкідливі: малий бізнес може налаштувати бота для автоматичної відповіді з корисними посиланнями або ввічливими привітаннями. Інші ж мають на меті вплинути на громадську думку. Наприклад, програма з сотнями чи тисячами ботів, які втручаються в політичні теми, хвалячи або критикуючи дописи, щоб просунути певний наратив. Ці боти можуть виглядати достовірно, якщо вони налаштовані на імітацію людського стилю написання дописів – наприклад, з інтервалами між коментарями або з використанням невимушених фраз.